Значення рівновага в Європі. Франція – Західна Європа, Габсбурги – центральна та південна Європа, Швеція – північна. Німеччина - надовго закріпив роздробленість, війна зруйнувала економіку країни.

Протиріччя протестантів (Протестанська (Євангелічна) унія –1608, ) та католиків (Католицька ліга (1609), баварський курфюрст), Німеччини.

Найбільшими державами імперії були Австрія, Бранденбург-Пруссія, Саксонія, Баварія.

Північна війна 1700-1721 рр.

Швеція, скориставшись зі Смути, оволоділа узбережжям Фінської затоки, Карелією, зміцнила своє становище у Прибалтиці, на яку претендувала Московська держава.

Скориставшись конфліктом за іспанську спадщину 1701-1714 Росія розпочала Північну війну 1700-1721 зі Швецією.

Союзники Росії: датський король Фредерік IV, оточив шведську фортецю Штральзунд у Північній Німеччині. Август ІІ (одночасно саксонський курфюрст і польський король) рушив на Ригу. Росія вступила у війну уклавши у 1700 р. Константинопольський мир з Туреччиною, російська армія рушила до Нарви, що була однією з головних фортець у Прибалтиці, та оточила її.

За період 1702—1704 рр. росіяни оволоділи значними територіями у Прибалтиці (Дерпт, Нарва) і Карелії (Орєшек, Нієншанце). 16 травня 1703 р. спорудження на одному з островів у гирлі Неви Петропавлівської фортеці, почалося будівництво Петербурга. Для захисту міста з боку моря на острові у Фінській затоці було закладено військово-морську базу Кроншлот (згодом Кронштадт). Будівництво Петербурга і каналів, загинули десятки тисяч людей, в т.ч. українські козаки й селяни.

Карл ХІІ захопив Варшаву і на трон Речі Посполитої посадив Станіслава Лещинського. Захопив Саксонію і примусив Августа ІІ підписати мир.

У 1706 р. Карл ХІІ виступив зі своєю армією у напрямі до російського кордону. Спроба шведів оточити російське військо біля Гродна виявилася невдалою. З Прибалтики на підмогу Карлу ХІІ вирушив 16-тисячний корпус генерала Левенгаупта, який у битві біля села Лісного у вересні 1708 р. зазнав поразки. На бік Карла ХІІ перейшов І. Мазепа.

Військо Карла ХІІ рушило в Україну. Але населення не підтримало Мазепу. Петро І зруйнував Батурин і Запорізьку Січ.

Розпочалась облога Полтави. На допомогу гарнізонові міста вирушили головні сили росіян (42 тис. вояків) на чолі з самим царем. 27 червня 1709 р. під Полтавою відбулася вирішальна битва, в якій шведи зазнали поразки.

Бойові дії було перенесено за межі Росії. Данія та Річ Посполита знову виступили проти Швеції. У 1710 р. російські війська оволоділи Ригою, Ревелем (Таллінном) . Виборг.

Восени 1710 р. турки оголошують війну. Прутський похід 1711 р. закінчився цілковитою поразкою, повернули Азов і відмовитись від Запоріжжя і боротьби за Чорне море (Прутський мир). Остаточний мир був підписаний в Адріанополі у 1713.

Карл ХІІ, вловивши ці тенденції, запропонував Росії союз, але загинув. Трон отримала його сестра Ульрика Элеонора, а потім її чоловік Фредрик I. Продовження війни.

Для закріплення перемоги і виходу до Балтійського моря, побудований морський флот. У 1714 р. біля мису Гангут (Ханко) перша морська перемога над шведами. Захоплення Аландських островів загрожували самій Швеції. Англія, відправила до Балтійського моря свою ескадру. У липні 1720 р. біля острова Гренгам відбулася вирішальна битва, в якій росіяни завдали нищівної поразки шведам на очах в англійської ескадри, яка не наважилася вступити в бій.

30 серпня 1721 р. у фінському місті Ніштадті мирний договір: Росії відійшли Естляндія, Ліфляндія, Інгерманландія, частина Карелії, а також низка островів на Балтійському морі.

Після перемоги в Північній війні Петро І 20 жовтня 1721 р. був проголошений імператором, а Росія стала імперією.

Війна за іспанську спадщину 1701-1714 Англія, Австрія, Нідерланди, Португалія, Данія проти Франції, Іспанії і Баварії, Утрехтський мир на Іспанський престол Філіп V Бурбон, не претендував на французьку корону, Австрія – Іспанські Нідерланди (Бельгію), Неаполітанське королівство, острів Сардинію та місто Мілан. Посилення Англії. Війни з Туреччиною: до імперії Трансільванія, Угорщина, частина Сербії.

Війна за австрійську спадщину 1740—1748 рр Карл VI закон про престолонаступність (Прагматична санкція): неподільність володінь Габсбургів, перехід престолу до Марії-Терезії . Проти Австрії виступили Баварія, Франція, Іспанія, Пруссія. Австрію підтримала Англія. Війна закінчилася підписанням Ахенського миру (1748 р.). Австрія втратила Сілезію.

Семилітня війна (1756-1763 рр.)

Віденський конгрес (вересень 1814 р. - травень 1815 р. )

Принцип легітимізму (законності), що означало відновлення кордонів держав та їхнього політичного устрою станом на 1792 р.

Зміцніло Сардинське королівство, до складу якого включили Савойю, Ніццу і територію Генуезької республіки. Відновлювалися Папська область та Неаполітанське королівство. Бельгію та Голландію було об'єднано в незалежне Нідерландське королівство. Із 19 кантонів утворилася Швейцарська конфедерація, яка проголосила вічний нейтралітет. Норвегія об'єдналася зі Швецією. До Данії відійшли Шлезвіг та Гольштейн.

Олександр І у вересні 1815 р Священний союз проти революційних рухів, Росія, Австрія, Пруссія, а потім майже всі монархи європейських держав. Англія формально не ввійшла до Священного союзу, але фактично підтримувала політику придушення революцій.

Священний союз придушив революції 20-х pp. в Іспанії, Італії, Португалії, повстання в царстві Польському (1830-1831 pp. ), але нічого не зміг протиставити національно-визвольним рухам у Латинській Америці (1810-1826 pp. ), був вимушений змиритися з перемогою революцій у Франції (1830 р. ) та Бельгії (1830 p.). Зрештою, демократичні революції 1848-1849 pp. поклали край порядкам, на сторожі яких і стояв цей союз.