Царський період 753-509 рр. до н.е.

Велика родина – фамілія, голова – патер (батько). 

Нащадки латинян – патриції. (право володіти землею, брати участь у народних зборах), плебеї (нащадки підкорених народів в т.ч. латинян). 

* Зверніть увагу на те, яке закінчення має іменник Рим у родовому відмінку. Закінчення -а (Рима) вживаємо тоді, коли йдеться про місто; -у (Риму) - коли йдеться про державу.

Народні збори – чоловіки-патріції, ухвалювали закони, здійнивали судочинство, обирали царя, ділилися на 30  курій (38 родів, «куріальні коміції», рішення більше половини голосів). 

Цар (рекс – військовий вождь, жрець, мав 12 охоронців - лікторіїв) 

З 753 по 509 р. до н.е. правили сім царів: Ромул, Нума Помпілій, Тулл Гостілій, Анк Марций, Тарквіній Приск, Сервій Тулій, Тарквіній Гордий. 

Сенат – рада старійшин (300 родів патриціїв, «батьків», слідкували за дотриманням законів, відповідність звичаям рішень царя та народних зборів, оголошував війну та мир, відав скарбницею, голосування: розходилися в різні боки). 

Понтифік – хранитель звичаїв, укладачем календаря, визначав сприятливі і несприятливі дні.

Реформи Сервія Туллія (578-534рр. до н.е.)

Поділив народні збори на чотири округи (триби). Збори відбувалися по сотнях – центуріях (право голосу тільки ті хто воював). 193 центурії. Кожна мала один голос у народних зборах. Населення на 5 класів:  чим вищий клас тим більше центурій.

Пролетарі – найбідніші громадяни Риму, багатством яких були тільки їхні нащадки.

600 р. до н.е. етруски перемогли латинян. Сім етруських царів, дванадцять охоронців-лікторів, несли символ царської влади сокиру, вставлену в пучок різок (12 фасій).