Японія
Доба Мейдзи 1868-1912 рр.
Відкриття Китаю після "опіумних війн", фритредерство США.
У 1853 р. американський флот вимоги відкрити порти і Англія та Росія.
Підірвало традиційну владу сьогуна, який спирався на князів-землевласників.
У січні 1868 р. війська імператора Міцухіто розгромили війська сьогуна, об'єднав світську і духовну владу – доба Мейдзи ("освічене правління").
Модернізація з урахуванням національних традицій. На відміну від Китаю, імператор Міцухіто запозичення досвіду Європи. Усуненням від управління державою великих землевласників, опора на підприємницькі кола.
Аграрна реформа: селяни землю в приватну власність. Замість натурального єдиний поземельний у розмірі 3% од вартості землі. Але селяни не могли сплатити продавали землі.
Військова реформа: загальна військова повинність. Навчання, офіцери - самураї. Підготовка до війни.
Адміністративна знищення князівств, введення префектур → загальнонаціональний ринок.
Провідна роль держави у створенні великих підприємств, на потреби армії та флоту. (як в Німеччині). У 80-90-х pp. продано приватним особам на пільгових умовах. ("Міцуї", "Міцубісі", "Ясуда", "Асано").
Формувався клас підприємців та найманих робітників. Відносини між роботодавцем і працівником – засади патерналізму (батько) піклування.
Перетворення з феодальної у високоіндустріальну й військову країну. на поч 20 ст. закінчився промисловий переворот, Монополії: концерн «Муції», «Міцубісі». Капітлізм мав військово-феодальний характер – мілітаризація економіки. Темпи економічного зростання перевершили всі великі держави.
Навчання в західних країнах, залучення іноземних спеціалістів, європейські методи господарювання. Важка промисловість: металургія, військові кораблі, залізниці. Японський флот за зразком Британії, сухопутні війська – Німеччини. Школи європейські. Банки як американські.
Вивіз капіталу за кордон. На відміну від Європи де він був надлишковим, навпаки відсталість змушувала вивозити капітал, мета: створення імперії. Індустріальні країни захоплювали колонії. Японія навпаки захоплювала, щоб стати індустріальною. Відсутність власної сировини. Зовнішньополітична експансія національна стратегія модернізації суспільства. (Пошук зовнішнього ворога).
Японсько - китайська війна 1894 - 1895 pp. 1876 р. нерівноправний договір Кореї (контроль Китаю). Привід національно-визвольний рух → війна з Китаєм. Договір: Китай визнав незалежність Кореї, передав Японії Тайвань і Пескадорські острови, відкрив для Японії торговельні порти, надав право будівництва підприємств і зобов'язався виплатити величезну контрибуцію.
Росія за угодою з Китаєм почала будівництво Китайсько-Східної залізниці (КСЗ) та орендувала Порт-Артур. Назрівав збройний конфлікт з Росією. 1902 р. англо-японський договір, проти Росії та США.
Російсько-японська війна 1904 - 1905 pp. ідея "Великої Азії" (шовінізм). англійські кредити.
1904 р. японська ескадра без оголошення війни напала на російський флот у Порт-Артурі й Чемульпо (Корея). В порту Чемульпо, де крейсер "Варяг" і канонерка "Кореєць" було затоплено, після програшу. Панцерник "Петропавловськ", підірвався на міні. Російський флот знищувався японською артилерією в Порт-Артурі. Деякі кораблі прорвались у Владивосток і в китайські порти. Тихоокеанська ескадра припинила існування.
На суходолі 1-ша і 2-га японські армії завдали їй поразок під Ляояном (1 904 p.) і Мукденом (1905 p.). 3-тя армія оточила Порт-Артур, який після II місяців оборони капітулював.
Загибель 2-ї Тихоокеанської ескадри 28 травня 1905 р. в Цусімській протоці трагічно завершила війну.
Поразка Росії техніча відсталість, браком шляхів (Сибірська залізниця могла пропускати за добу два ешелони) і непідготовленістю до війни, хоча солдати й офіцери виявляли чудеса героїзму та стійкості.
5 серпня 1905 p. у Портсмуті (США) було підписано мир, при посередництві США: Японія протекторат над Кореєю. Порт-Артур, залізниця в Південній Маньчжурії, а також південна частина о. Сахалін відходили до Японії.
У 1907 р. і 1911 р. між Японією та Росією було укладено низку таємних угод про розподіл сфер впливу в Китаї. Внаслідок цього російсько-японські протиріччя послабилися. Головними противниками Японії тепер стали США й Велика Британія.
Ця війна була яскравим прикладом війн за переділ світу. Обидві сторони билися за свої імперські інтереси (сфери впливу) в Китаї.
Підготовка до світової війни: програма десятирічного економічного розвитку: важка промисловість, збільшення й модернізації озброєння. У країні почалося промислове піднесення, промислова революція. Японія оголосила про анексію Кореї (1910 p.).
Конституція 1889 р. за зразком прусської. Демократичні свободи «в межах установлених законм». Верховна влада імператора - голова держави він мав право оголошувати війну і мир, укладати договори, затверджувати й видавати закони, скликати й розпускати парламент, призначати І звільняти громадських і військових чиновників. Парламент з палати перів і палати представників (депутатів). Верхня палата парламенту із знаті, призначені імператором, нижня обиралася. Виборче право 1% населення. до 1928 р до 20%. Уряд з цивільних і військових був відповідальним перед імператором. Демократичні свободи і громадянські права, рівність усіх громадян країни. Демократія мало нагадувала європейську. Парламент збирався три місяці на рік. Реальна влада імператору.
У 80-х pp. виникли політичні партії (ліберальна партія та партія реформ). На виборах більшість ліберальні партії. Імператор включав опозиційних партій до уряду. Розкол опозиції. Посилення ролі військових.
Профспілки. у 1896 р перший робітничий страйк. Взаємини між робітниками та підприємцями - традиційні норми поведінки: шанування старших, відданість господареві, довічне наймання на роботу, колективна власність.
Культура Японії
Замок і розташований навколо нього сад.
Малюнок на шовкові та паперові сувої, на вишукані віяла, картини-ширми. Гравюра Кітагава Утамаро (1753-1806 галерею жіночих образів. Мистецтво каліграфії.
Нецке - кімоно - не мас кишень, прикріплювали до пояса з допомогою брелока-нецке. З 18 ст. твори декоративного мистецтва. Японський театр, де акторами були лише чоловіки.
Із 16 ст. мистецтво розміщення квітів у вазах — ікебана («життя квітів»). Церемонія чаювання з 16 ст. мистецтво. Тут усе мало значення: розташування чайного павільйона і сад навколо нього, вибір ікебани і посуду, предмети обстановки і кожний жест господаря. Не випадково художники, які оформлювали чайні будиночки, навіть отримували почесне звання «майстер чаю».
Японська культура ХVІ-ХVIII ст. вся охоплена прагненням знайти гармонію у відносинах між людиною і природою. Вона сповнена бажання побачити красу як у великому, так і в малому.
На західний манер створювалися музеї і мистецькі академії. Західна мода.