Відео Відео 2

Дике Поле – південні землі Речі Посполитої. 1492 перша згадка про козаків.

Перша згадка про українських козаків у писемних джерелах датована 1489 р.

Козацтво — із XV—XVI ст. збірна назва козаків в Україні й порубіжних державах. Слово «козак» тюркського походження, що означає «вільна людина», «страж», «конвоїр», «воїннайманець», «шукач пригод» тощо. Воно вживалося стосовно вільних людей, які населяли південноукраїнські степи. Унаслідок Національно-визвольної війни українського народу середини XVIІ ст. козацтво стало привілейованим станом.

Дніпровський Низ — території з обох боків Дніпра, розташовані за його порогами.

Великий Луг — заплава Дніпра, що простягалася з обох його боків від о. Хортиця приблизно на 100 км й завширшки від 3 до 25 км. Загальна площа — понад мільйон десятин землі. Нині майже вся територія Великого Лугу затоплена штучним Каховським морем.

Запорожжя — землі в нижній течії Дніпра на південь від Дніпровських порогів.

Запорізька Січ – украплене поселення козаків.

Запорізькі Вольності – територія контрольована Запорізькою Січчю.

Кіш - украплення де знаходилося керівництво Січчю.

Дмитро Вишневецький (Байда) – черкаський і канівський староста, засновник першої Запорізької (Хортицької) Січі. Походи на Кри (Аслам-Керман, Очаків) і турецькі фортеці. Після зруйнування Хортицької січі, перенесена на о. Тамаківка. Перейшов на службу до Московського царя: походи на Крим та в Молдаві. «Пісня про Байду».

Передумови Дике Поле — необжитих осілим населенням степів між Доном, Верхньою Окою й лівими протоками Десни та Дніпра, що фактично не належав жодній державі.

Уходники займалися степовими промислами (мисливством, рибальством, бджільництвом). Колонізація з боку васалів Кримського ханства та Османської імперії ногайських татар, улуси (кочові стійбища). → Загони уходників, для захисту.

1478 р. Кримське ханство васал Османської імперії → активізувало напади. Уходники, які здійснювали походи в степ проти татар або захищав від них власні оселі, стали називати козаками.

Запорізька Cіч

Козаки-уходники будували дерев’яні укріплення — «городки» й «січі» на Дніпровському Низі, поступово поширилося на Великий Луг і Запорожжя.

Литва використати козаків у прикордонному будівництві фортець для відсічі татарських нападів.

Запорозька Січ — організація українського козацтва, яка виникла й розвинулася за Дніпровськими порогами в першій половині XVI ст. Центром Січі було місто­фортеця, яке через різні обставини змінювало своє розташування, але завжди було за порогами.

Життя та побут козаків. Перетворювалося на окремий міжстановий прошарок. Спочатку «уходництво», пізніше «козацьким хлібом» воєнну службу.

Житло: куренях, з очерету і вкритих кінськими шкурами. Одяг: домотканого сукна й полотна, шаровари, сорочку, кобеняки та киреї, що підперізувалися поясом, чоботи, шапка. Їжа: саламаху, тетерю, щербу, рибу, дичину. Промисли: все робили самостійно.

Дозвілля: пісні, гра на кобзі танці.

Створювали проблеми для уряду. Старости обов’язки контролювати козаків, щоб не допускати їх збору й самостійних походів проти татар.

На рубежі 70—80-х рр. XVI ст. створення єдиної військово-політичної організації.Причини: кількісне зростання козаків, погіршення становища селянства після Люблінської унії, порушення прав православної шляхти (формування еліти, верхівки козацтва). Ідея національного звільнення.

Томаківська Січ 1540-1593- самовладна військова організація близько 5 тис. козаків сучасники називали «рицарями-людьми». Українське козацтво за часів першої Січі ймовірно становило не менше 10 тис. воїнів

Військове мистецтво Основу війська піхота, ручна вогнепальна зброя, шикувалися кількома шеренгами: передня вели вогонь, а задніх — заряджали зброю. Артилерія: легкі гармати(маневреність в бою).

Тактика (організацію й ведення) бою: галас —до бою в довільному порядку, змішувалися з ворогом, кожен демонстрував власну хоробрість і військову майстерність;табір —рухомої фортеці з кількох рядів возів, скріплених між собою ланцюгами.Самообкопування — засіб індивідуального захисту козаків від обстрілу під час бою.

Рейди кінноти вглиб території ворога, раптово захоплювали фортеці, улаштовували засідки, нападали на ворога вночі тощо. Розвідка й вартова служба. Система димової сигналізації. Мистецтво ведення морського бою - чайки — легких маневрених човнів, які мали два керма (кормове й носове), рухалися як на веслах, так і з допомогою вітрила. Чайки вміщували 50—70 козаків, озброєних рушницями й шаблями, та невеликі гармати.

Реєстрове козацтво

Під час козацьких повстань 1591-1596 рр. сеймовими постановами реєстрове козацтво було ліквідовано.

В першій половині 17 ст. чисельний склад реєстрового козацтва не був сталий. Збільшувався під час воєн.

Складання реєстрів супроводжувалося загостренням боротьби в Україні. Десятки тисяч виключених з реєстру, так званих виписних козаків (випищиків), польсько-шляхетський уряд не визнавав за козаків. Щоб позбутися закріпачення, вони тікали на Запоріжжя – центр визвольної боротьби українського народу проти польсько-шляхетського гніту.

Козацька рада законодавчо-розпорядчого кожен мав право висловити свою думку. Рішення - обов’язкові до виконання (непокора каралася смертю), приймалися вигуками й підкиданням шапок, обирала гетьмана й військову старшину

Гетьман вищою судовою й виконавчою владою, був головнокомандувачем Війська Запорозького, дипломатичні переговори.

Військова старшина виборна, обозний (керував артилерією), писар(очолював військову канцелярію й відав усім діловодством Січі), суддя (чинив суд) і осавули (два порученці гетьмана).

Кіш (тат.укріплений табір) - 38 куренів — військово-адміністративних одиниць (кількасот козаків їхніх жителів), виборні курінні отамани.

Полковий устрій 1625 р., Біла Церква, Канів, Черкаси, Переяслав і Корсунь, полки (від 500 до декількох тисяч козаків), сотні й десятки.

Клейноди — спеціальні військові знаки, регалії та атрибути. Стефан Баторій (прапор, печатка, булава та бунчук).

Прапор (хоругву) носив хорунжий попереду війська, поруч із гетьманом.

Печаткою розпоряджався суддя, круглої форми, зі срібла, козак із шаблею.

Булава ознака влади гетьмана, також бунчук — палиця завдовжки 2—2,5 м, із кулею або вістрям угорі, під яким прикріплювалися китиці чи волосся з кінського або телячого хвоста. Він указував місцезнаходження гетьмана під час бою. Згодом кожен полк також отримав свої прапор і печатку, а ознакою влади полковника стала невелика бойова булава — пірнач (шестопер).

Вищим органом управління Запорізької Січі, її землями, військом, господарством була Рада Січі, що обирала на 1 рік кошового отамана та військову старшину, а також паланкову старшину. Рішення - обов’язкові до виконання (непокора каралася смертю), приймалися вигуками й підкиданням шапок.

Військова старшина виборна, обозний (керував артилерією), писар(очолював військову канцелярію й відав усім діловодством Січі), суддя (чинив суд) і осавули (два порученці гетьмана).

Козацька старшина

Запорозька Січ дуже відрізнялася від більшості тогочасних феодальних держав. Замість феодального примусу, який ґрунтувався на закріпаченні й примусовій праці, у ній утвердилися принципи найманої праці. За внутрішнім устроєм козацька держава була своєрідним військовим товариством. Територія козацької держави називалася землями Війська Запорозького або Вільностями Війська Запорозького й простягалася від Південного Бугу на заході до Кальміусу в Приазов'ї на сході. На півночі її межа пролягала по річці Оріль (на Лівобережжі) та верхів'ях річок Інгул та Інгулець (на Правобережжі).

Зимовики жили в зимівниках (хуторах) разом із сім`ями.

Іван Підкова – козацький ватажок. Здійснював походи на Молдавію 1577-1578 рр. За вимогою султана був схоплений та страчений за наказом С.Баторія.