Греція

Мінос 2 тис до н.е. цар і перший законодавець острова Крит. Жив у Кноському палаці (Лабіринт). Тезей убив Мінотавра, та вийшов з Лабіринту за допомогою "нитки Аріадни", доньки Міноса.

Гомер жив на межі IX-VIII ст. до н.е. Точних біографічних відомостей про нього не збереглося. За переказами, він народився на о.Хіос. Був сліпим мандрівним поетом. Йому приписують запис міфів про Троянську війну та створення поем «Іліада» і «Одіссея».

Гесіод (кінець VIII — початок VII ст. до н. е.) — перший відомий на ім'я давньогрецький поет, засновник дидактичного епосу, рапсод. З V ст. до н. е. історики сперечаються про те, хто був першим — Гесіод чи Гомер. Але якщо Гомер напівлегендарний, то Гесіод — цілком історична особа. Твори “Теогонія» про походження богів (усього їх перераховано бл. 300) і героїв, «Роботи і дні», найзначніший твір, дидактична поема, де описана напружена праця селян і їхніх сподівань на правосуддя і справедливість.

Генріх Шліман - німецький археолог, який присвятив своє життя пошукам міфічного, як тоді вважали, міста Трої.  Відкриттям Трої 1870 р. довів, що в поемах Гомера відображені реальні історичні події. У 1874 р. відкрив Мікени. ВІДЕО

Артур Еванс (1860-1941 рр.). У 1900 р. відкрив царський палац на о.Крит, де, можливо,мешкав міфічний Мінотавр – син критського царя Міноса.

Лікург 800 — 730 до н. е. належав до царського роду, але відмовився від влади на користь племінника. Він запровадив у Спарті нові закони. Згодом він пішов у Дельфи, але взяв від спартанців обіцянку до свого повернення не змінювати запроваджених ним правил. Із Дельф Лікур поїхав на о.Крит, де заморив себе голодом. Тіло Лікурга було спалене, а попіл розвіяний над морем. Отже, Лікург справді ніколи не повернувся додому, і ніхто із спартанців не наважився змінити його закони. Відомості про Лікурга викладені Плутархом у «Порівняльних життєписах».

Драконт- архонт Афін 7 століття до н.е. Склав для Афінської республіки 621 до н. е. перші писані закони, що частково продовжували діяти навіть за Солона. Кодекс законів, введений Драконом, був таким суворим, що виник крилатий вислів «драконівські заходи», що означає надзвичайно суворі покарання.

Солон- з 594 - 560 р до н.е. архонт, афінський політик, реформатор і законодавець, елегійний поет доби архаїки, один із «семи мудреців», заклав основи Афінської демократії.

Клісфен (565 до н. е. — 492 до н. е.) — законодавець Афін. Підняв рух проти тиранії Пісістратидів. Запропонував остракізм - голосування черепками, вигнання тиранів на 10 років з Афін. 510 до н. е. фактично очолив державу. поділив країну на 10 областей, Замінив Раду чотирьохсот на Раду п'ятисот.

Перикл - 444-429 рр до н.е. державний діяч, стратег, оратор і полководець у Стародавніх Афінах. Період правління Перикла називають «золотим століттям Афін».

Леонід- 491-480 р до н.е. спартанський цар. Загинув у серпні 480 р. до н. е. у битві при Фермопілах.

Александр Македонський 336 - 323 рр до н.е. - Геніальний полководець, видатний адміністратор і політик. Засновник великої держави, що охоплювала Македонію, Грецію, завойовану Перську імперію та Єгипет.

Пір ІІІ- 319—273 pp. до н. е. цар невеликої області Греції - Епір. Воював на боці м. Тарента з Римом, здобув дві перемоги (під Гераклеєю в 280 р. та поблизу Аускулума в 279 р. до н. е.). В останній битві військо Пірра зазнало великих втрат і було остаточно виснажене. За Плутархом, коли Пірра привітали з перемогою, він відповів: «Ще одна така перемога — і в мене не залишиться більше воїнів». Звідси й походить вислів «Піррова перемога».

Демосфен- 384-322 рр до н.е. давньогрецький оратор, логограф, політичний діяч. Зараховується до канону 10 ораторів, визнаний найвидатнішим представником грецької риторики, блискучим стилістом і видатним політиком/

Сафо-625 - 570 рр до н.е. давньогрецька поетеса, представниця монодичної пісенної лірики.

Есхіл (525-456 рр. до н.е.). вважається творцем тагедії – урочистий жанр, звернений до богів. Він написав близько 90 творів, з яких збереглися лише сім. Найвідоміші з них – «Прикутий Прометей», «Агамемнон». «Перси» єдина історична драма, що дійшла до нас з усієї грецької літератури, описує поразку персів при Саламіні в 480 до н. е.

Софокл (496-406 рр. до н.е.) афінський поет створив близько 120 трагедій. У своїх творах він відображав погляди заможних громадян. Найбільш відомі його трагедії – «Цар Едіп» і «Едіп у Колоні».

Еврипід- 480 до н. е. — 406 до н. е. — давньогрецький поет-драматург, молодший з трьох великих афінських трагиків поряд із Есхілом та Софоклом. Найбільш відомі його трагедії «Медея», «Гіпполіт» «Іон», «Єлена» та інші.

Аристофан (бл. 445-385 р. до н.е.) був син селянина та творцем комедії. Комедія відображала життя грецького суспільства та висміювала людські недоліки.

Геродот- 484 – бл. 426 до н.е. давньогрецький історик, названий «батьком історії», один з перших географів і вчених-мандрівників.Його дев'ятитомна "Історія" розповідала про греко-перські війни, історію Єгипту, населення Північного Причорномор'я.

Ксенофонт (444 до н.е. - 356 до н.е.) - давньогрецький письменник, історик, афінський полководець і політичний діяч, головний твір якого - " Анабасіс Кіра "- високо цінувалося античними риторами і справила величезний вплив на латинську прозу. Написав бл. 120 творів,  прозвали "античною бджолою".

Гіпократ

Ератосфен 279-194 рр. до н.е. історик, який установив час першої Олімпіади і Троянської війни. Йому належить створення нового календаря, що має 365 днів і високосний рік. Цим календарем, із деякими змінами, користуються й донині.

Фукідід-давньогрецький історик, автор основ історичної критики, «Історія Пелопоннеської війни»

Тацит – автор праць «Історія», залишив свідчення про життя германських племен

Фідій-(500-431 рр. до н.е.) давньогрецький скульптор, автор Зевса Олімпійського (одне з «семи чудес світу») і Афіни Парфенос. 

Мірон (V ст. до н.е.) працював переважно із бронзою. Відомою є його скульптура «Дискобол».

Поліклет (V ст. до н.е.) зображав атлетів-переможців і воїнів. Цей митець прагнув підкреслити гармонію та красу людського тіла.  «Доріфор»

Пракситель-давньогрецький скульптор, автор «Афродіти Кнідської»

Сократ-давньогрецький філософ, не залишив жодного письмового джерела після себе. Увів поняття «філософія» – «любов до мудрості», і всіх мислителів відтоді почали називати філософами.

Платон-давньогрецький мислитель, поряд з Піфагором, Парменідом і Сократом основоположник європейської філософії; глава філософської школи, відомої як Академія Платона. Стверджував що світ створений за ідеальним задумом божества, і його неможливо повністю пізнати.

Арістотель-давньогрецький вчений-енциклопедист, філософ і логік, засновник класичної (формальної) логіки. Стверджував що основа світу - матерія.Учитель Александра Македонського. Створив власну школу - лікей, дов назви багатьом наукам.

Плутарх - (50-125 рр.) - автор близько 200 творів, які поділяються на дві групи: літературно-філософські і історичні. Останні мають назву «Порівняльні життєписи», бо в них біографії видатних історичних осіб, греків і римлян, розглядаються паралельно - по дві. Таких «пар» 23, отже, життєписів - 46. Крім того, у Плутарха б ще 4 окремих біографії - таким чином всього їх - 50.

Клавдій Птоломей - створив геоцентричну (з грецької – “у центрі Земля”) систему світу. Відповідно до неї, невеликі за розмірами Сонце, планети, Місяць й інші небесні тіла своїми орбітами обертаються навколо великої Землі. Такі уявлення про Всесвіт швидко визнали й вони панували в науці протягом наступних 1400 років.

Гіппократ 460-370 рр. до н.е. був сновоположником медицини. На його думку, медицина має сприяти збереженню здоров'я та продовженню життя. Гіппократ намагався встановити причини хвороби, щоб вилікувати її. Він вважав, що основний принцип лікаря – «Не нашкодь!» Високі моральні принципи Гіппократа, його відповідальне ставлення до хворих стали зразком для лікарів усього світу. І нині всі, хто присвячує себе цій важливій професії, складають клятву Гіппократа.

Фалес з Мілету (625-547 рр. до н.е.) - його вважають одним з перших математиків. Він пояснив виникнення життя у світовому океані без допомоги богів, а також рух планет, обчислив висоту єгипетських пірамід. За допомогою математичних розрахунків передбачив сонячне затемнення 585 р. до н.е. Фалес і Піфагор сформулювали перші теореми.

Анаксімандр (611-547рр. до н.е.)

Геракліт (530-470 рр.до н.е.)

Євклід (III ст. до н.е.)– автор трактату «Початок геометрії».

Демокріт (460-370 рр. до н.е.) створив учення про атоми – найдрібніші частинки, з яких складається вся природа.

Архімед із Сиракуз (287-211 рр. до н.е.). Він сформулював закон важеля. Архімед казав: «Дайте мені точку опори, і я зрушу Землю». Свої знання він використав для створення багатьох механізмів. Зокрема, створені ним військові машини захищали жителів Сиракуз від нападів ворогів.

Епікур (341-270 рр. до н.е.) у 306 р. до н.е. заснував у Афінах власну школу «Сад Епікура». Вона проіснувала близько 800 років. Мета життя, на думку Епікура, полягає у відсутності страждань, у фізичному та духовному здоров'ї. Його основною працею був твір «Пре природу», який складався з 37 книг.

Менандр (343-291 рр. до н.е.) написав понад 100 комедій. Вісім з них перемогли у змаганнях поетів.

Герон Александрійський (150-100 рр. до н.е.). Він сконструював фонтани. Парову машину, винайдену Героном, використовували під час театральних вистав – вона рухала маріонетки й декорації, створюючи враження реальності дійства.

Демосфен (384-322 рр. до н.е.). Його ідеалом були демократичні Афіни часів Перікла, де панували народні збори. У своїх неперевершених промовах він виступав проти Філіппа II, царя загарбників-македонян. Такі промови дістали назву філіппіки.

Зенон філософ  з острова Кіпр. Він проповідував життєву активність, закликав дбати про суспільне благо.

Полібій (бл 200-бл 120 рр. до н.е) історик еллінізму. "сесвітня історія" в 40 книгах. Влив стоїків.