Козацько-селянські повстання
Іван Підкова – козацький ватажок. Здійснював походи на Молдавію молдовський господар (1577—1578). За вимогою султана був схоплений та страчений за наказом С.Баторія.
Причини повстаннь:
Утворення Річі Посполитої (1569р.), захоплення поляками українських земель.Король роздавав на «вічність» польській шляхті «пустині», заселені селянами та козаками землі, а також української шляхти, яка змогла навести достатньо доказів.
1. Закріпачення селян.
2. Утиски православних міщан та шляхти.
3. Зменшення козацького реєстру.
4. Закінчення Лівонської війни 1583 р повернення козаків-добровольців
Причини повстання:
Гетьман К.Косинський не отримав платні від польської влади, Януш Острозький й Олександр Вишневецький відібрали в нього маєток.
Хід повстання:
1591 Криштоф Косинський обраний гетьманом. Київське, Брацлавське й частково Подільське воєводства.
Здобув Білу Церкву (помста), приєдналися міщани та селяни.
Взяли Трипілля, Богуслав, Переяслав, Волинь, Поділля. Білгородка, Біла Церква, Переяслав присягу Косинському. (підтримка місцевих жителів, козацькі порядки).
Проти повстанців військо (Костянтин-Василь Острозький).
23—31 січня 1593 р. поразка у вирішальній битві під селищем П’ятка на Житомирщині, відступили на Запорожжя. 1593 р. Косинський загинув.
Причини повстання:
Слуги магната вбили та пограбували батька С.Наливайка
Хід повстання:
1594 р. поверталися з походу. Приєдналися до них реєстрові козаки (Григорій Лобода) Пройшли Поділля, Волинь, Полісся, Білорусь.
Притік селян та міщан. Покозачення,військо налічувало 12 тис. козаків
Мета створити республіку.
Повстанці перемогли під Білою Церквою.
Велике польсько-литовське військо (коронний гетьманом Станіслав Жолкевський).
22—24 травня 1586 р. в урочищі Солониця біля Лубен поляки оточили табір повстанців, вирізали кілька тисяч повстанців, їхніх жінок і дітей.
Протиріччя між реєстровцями (Григорій Лобота та Матвій Шаула) та Наливайком, призвели до поразки.
Наливайка було узято в полон, відправлено до Варшави й після страшних тортур страчено.
Козацькі рухи 20—30-х рр. XVII ст.
Причини:
Не виконання обіцянок даних під час Хотинської війни. Зменшення реєстру
Вимоги польського короля припинити напади на Туреччину. «Мир укладав король, а не ми!»
Безправ’я православного населення
Хід повстання:
З Бара на Поділлі в Подніпров’я вирушило 30-тисячне каральне військо(Станіславом Конєцпольським). Козацькі загони відступили в напрямку до Запорожжя. Біля Крилова табір. 25 жовтня Жмайло відвів повстанців до Курукового озера. Відступ поляків.
Розкол серед козаків, переговори
Наслідки:
Михайло Дорошенко Куруківська угода амністія, 6 тис реєстр (1 тис на Січі, не пускати втікачів), повернення «випищиків» та селян, реєстровці обирали гетьмана, затверджував король, 6 полків Корсунського, Черкаського, Переяслівського, Чигиринського, Білоцерківського, Канівського
Залога 1 тис. на Запоріжжі;
Козаки не втручаються у релігійні справи;
Відмова козаків від морських походів;
Причини:
Закінчення строку пільг на Лівобережжі, введення кріпацтва.
Боротьба проти кріпацтва
Розміщення польських військ на території України
Хід повстання:
Нереєстрові козаки-запорожці обрали гетьманом Тараса Федоровича. Вирушив із Січі до Черкас. Взяли Корсунь, Канів та Переяслав. Підтримав митрополит Іов Борецький. Мав національно-визвольну спрямованість.
Під Переяславом три тижні тривали бої. «Тарасова ніч» винищили «Золоту роту» - охорону С.Конєцпольського.
Наслідки:
Переяславська угода реєстр 8 тис.
Козаки отримали право самостійно обирати гетьмана.
1635 р. сейм ухвалив постанову «Про припинення козацького свавілля».
У липні 1635 р. спорудження Кодацької фортеці, яким керував французький інженер Гійом Левассер де Боплан, було завершено. У фортеці розмістився гарнізон із 200 німецьких найманців. Розміщена в ній залога повинна була ізолювати Запорозьку Січ від решти українських земель.
1635 р. вночі загін козаків, очолюваний Іваном Сулимою, захопив Кодак і знищив залогу коронного війська. Спробував підняти повстання придушена. Ватажка повстанців відправили до Варшави де й стратили.
Причини повстання:
Відмова предстаництва у сеймі для козаків.
Прийняття Владиславом ІV «Пунктів заспокоєння православних» та супротив католиків
Будівництво фортеці Кодак (1635 р зруйнована І.Сулимою)
1637 р. «чистка» козацтва польним гетьманом Миколою Потоцьким
Хід повстання:
Повстанські загони (Павло Бут) діяли роз’єднано й були погано озброєні. 16 грудня 1637 р. у вирішальному бої 15-тисячної польської армії (Микола Потоцький)з 10-тисячним козацьким військом під с. Кумейки, неподалік Канева, повстанці зазнали поразки. Переговори, посередник Адам Кисіль. Ватажків стратили у Варшаві.
1638 р. боротьбу продовжив Яків Острянин. У квітні Острянин переміг під Говтвою. На допомогу полякам М. Потоцький та Ярема Вишневецький.
У травні поразка під Лубнамита під Жовнином. переправився через Сулу й пробився на територію Московської держави. (Перша хвиля еміграції з Правобережжя на Слобожанщину)
Дмитро Гуня табір в урочищі Старець на старому руслі Дніпра півтора місяця витримували облогу, загони, які йшли їм на допомогу, розбиті, склали зброю.
Наслідки повстання:
«Ординація війська запорізького» скасовувала «на вічні часи всі права й привілеї реєстровців, якими вони користувалися в нагороду за послуги, надані нашим предкам, і яких нині (вони) позбавляються внаслідок бунту» Замість гетьмана королівського комісара реєстру (судова й військова влада). Виборність й козацьке судочинство скасовувались. Селянам заборонялося перехід в стан козаків. Козаки жили в прикордонних зонах. Відбудовано Кодак.
Тарас Федорович (Трясило) в 1620-х був козацьким полковником, гетьманом нереєстрових козаків (з 1629); того ж року провадив козаків у похід в Крим. У березні 1630 став на чолі селянсько-козацького повстання проти Польщі. У боях під Корсунем і під Переяславом повстанці розбили польське військо і в червні примусили польського гетьмана С. Конєцпольського підписати угоду в Переяславі. Невдоволений угодою, Федорович, скинений з гетьманування, відійшов з невдоволеними козаками на Запорізьку Січ, де робив спроби підняти нове повстання. Брав участь у московсько-польській війні 1632—1634, що велась за Чернігово-Сіверську і Смоленську землі, на стороні Москви. На козацькій раді в Каневі взимку 1634—1635 рр. закликав до повстання проти Польщі, але не знайшов підтримки і з частиною козаків пішов за Дон. У 1635 р. вів переговори з московським урядом про переселення 700 козаків на Слобідську Україну. Навесні 1636 р. після повернення із Дону їздив до Москви з проханням про перехід частини українського козацтва на службу до Московської держави. Але його пропозицію було відхилено, бо московський уряд не бажав загострювати відносини з шляхетською Польщею після невдалої московсько-польської війни 1632 - 1634 рр. Подальша доля Федоровича невідома.
1635 р. сейм ухвалив постанову «Про припинення козацького свавілля».
У липні 1635 р. спорудження Кодацької фортеці, яким керував французький інженер Гійом Левассер де Боплан, було завершено. У фортеці розмістився гарнізон із 200 німецьких найманців. Розміщена в ній залога повинна була ізолювати Запорозьку Січ від решти українських земель.
1635 р. вночі загін козаків, очолюваний Сулимою, захопив Кодак і знищив залогу коронного війська. Спробував підняти повстання придушена. Ватажка повстанців відправили до Варшави де й стратили.
Цікаво знати
Фортецю Кодак козаки руйнували кілька разів, а польська влада відбудовувала. У черговий раз відновити її наказав 1638 р. після придушення повстання Бута, Гуні та Остряниці великий коронний гетьман Станіслав Конєцпольський. Існує переказ, що коли відбудова фортеці була завершена, Конєцпольський особисто, з неприхованим задоволенням оглянув її укріплення. Після цього він з іронією спитав не дуже відомого тоді чигиринського сотника реєстрового козацтва, який супроводжував коронного гетьмана: «Ну, як вам Кодак?» Дотепний, добре освічений і непокірний сотник миттєво відповів бездоганною латиною «Manufacta manu distuo» («Руками створене, руками руйнується»). Цим сотником був Богдан Хмельницький, який через десятиліття очолив боротьбу українців проти влади Речі Посполитої.
На початку грудня 1638 р. в урочищі Маслів Став (поблизу сучасного с. Миронівка) відбулася «остаточна комісія з козаками», де реєстровці змушені були прийняти умови «Ординації Війська Запорозького».