Соціально-економічний розвиток
Наддніпрянська Україна
частка промисловості 48,3 % (імперія 40%), 24,3% загальноімперської, понад 70% продукції видобувної, 15% обробної.
Правобережжя, що давало 46,5%(легка, харчова) всього обсягу промислової продукції, Лівобережжя – 30,5% (харчова та машинобудівна) , Південь – 23%. (вугільна, залізорудна, металургійна, машинобудівна)
Залізниці 1\5 імперії, паровозобудівні заводи у Харкові й Луганську. Миколаїв суднобудівний. Порти 1\3 товарів.
с\г товарне, багатопілля, сівозміни, але залишалося трипілля в степу переліг. Зерно 22% імперії. буряк 82 %.
Західна Україна
1900 р 5% від світового видобутку нафти, переробка в Австрії.
Харчова, деревообробна. 64% солі А-У. Державна монополія, висока ціна, місцевий «соляний голод», на продаж за кордон. Видобували озокерит (гірський віск), Закарпаття (граніт, мармур, вапняк, гончарну та білу вогнетривку глин) виготовляли фарфор. Тваринництво на експорт.
Залізниця сприяла вивезенню сировини та ринок збуту товарів.
2\3 валової продукції. зернові 60 % площ,
Національне відродження: індустріалізація, модернізація, інтелігенція – сформувала українську ідею, об‘єднання (український проект – формування модерної нації та відродження державності).
Дві тенденції: денаціоналізація асиміляція, формування модерної нації, створення держави, воз‘єднання.
Подолання територіальної розчленованості України: внутрішній і зовнішній фактори.
Ідея соборності (складова української ідеї).Зовнішній пов‘язаний з відносинами Росії і А-У. Сподівання на розпад імперій.
Українці 90% селяни. Міста 1/3. Буржуазія не українці. Мовний бар‘єр між містом і селом. Дилема: етнічні конфлікти, чи спільне бачення майбутнього України. Ядром політичної нації, етнос що становить більшість.
С\г відстале, ручна праця, низька освіта, натуральне селянське господарство.
Модернізацію стримувало поміщицьке землеволодіння, селянське малоземелля не дозволяло створювати фермерські господарства, працювали в поміщицьких господарствах, своїм реманентом, натуральна плата. Система відпрацювання. Кругова порука селянської общини, перерозподіл та розпорошеність земель, не було сенсу в модернізації.
Аграрне перенаселення, надлишок робочої сили, гальмував модернізацію. Внутрішні сезонні міграції та еміграція. 1896-1906 Транссибірської магістралі, переселення 600 тис. осіб. 1909 р. в США – 470 тис. українців, Канада, Бразилія, Аргентина. Сезонні: Бессарабії, Півдні України, Німеччини, Бельгії, Франції.
Модернізація: селяни скуповували землі розорених поміщиків, найбільше в Степовій Україні. Вільнонаймана праця, техніка, новинки агрономії, добрива, ↑ продуктивності і врожайності. Спеціалізація: Південь – зернова (75% імперії), «житниця Європи», вивіз через порти, Правобережжя – технічні: цукровий буряк, картопля, тютюн. Переробна промисловість.
Земства (1964, з 1911 р. Правобережжя), агрономи, постачання насіння, добрив, с\г машин, науково-дослідницька робота, с\г школи, виставки, курси, лекторії, брошури, страхування, ветеринарна служба, пункти племінної худоби, будували ляхи, греблі, пошта. Зверталися укр. мовою, зрозумілою селянам. Брошура Євгена Чикаленка «Розмови про сільське господарство» 1902 Одеса, 0,5 млн примірників.
Кооператив – підприємство створене на основі об‘єднання власності осіб для підприємницької діяльності. Мета: реалізація продукції, закупка реманенту, посівного матеріалу, товарів вжитку. Селянський попит породжував перекупників, кредити, допомога покласти гроші в банк. Протидія – кооперативи. Інтелігенція, вихідці з села. Спиняв обезземелення, дозволяв вистояти у боротьбі за землю.
1866 р перший у Харкові. 356 осіб. Торгівля товарами вжитку, їдальня, перукарня, фабрика овочевих напоїв, забезпечення паливом. 1866-1870 – 20 кооперативів із 63 в імперії.
Діячі: В.Антонович, О.Кістяківський, М.Яснопольський, М.Зібер, М.Драгоманов. 1890 р. 290 .
Виробничі кооперативи Микола Левитський – “артільний батько”. 1894 р. на Херсонщині (С.Феварі) першу хліборобську спілку. (артіль). Об‘єднали землю, худобу, реманент, вибрали старосту. Прибутки розподіляли відповідно до вкладеної частки. Але проіснувала не довго.
На початку М.Левитський почав створення ремісничих артілей. 1912 р в Наддніпрянщині 2,5 тис кооперативів. 1914 р. 3 тис. спілок.
Союзи споживчої кооперації – для регулювання торгівлі. Союз кредитних кооперативів у м.Бердянськ.
Вплив загальноросійського кооперативного руху, гальмували українські спілки
Галичина: 1 300 об’єднань 1883 поява першого кооперативу «Народна торгівля» (Василь Нагірний). 1868 р. «Просвіта», стала організатором кооперативного руху.
Василь Нагірний – 1883 р. кооператив «Народна торгівля».
1899 р. «Сільський господар» Євген Олесницький. Перетворилося на розгалужену мережу господарських спілок, діяли майже в кожному повіті. Мало дослідні поля, станції, часописи. Допомагало купувати землю, реманент, збувати продукцію. Вело просвітницьку діяльність: хати-читальні, книгозбірні, сільські та промислові школи, курси, виставки.
1895 р. страхова компанія «Дністер».
“Селянський господар” (1899) «Молочарський союз» експорт молочних продуктів навіть за кордон (Німеччині, Аглії, Іспанії, Туреччині) просвітницька діяльність, утримання шкіл, кредитна спілка “Віра” (1894) страхова компанія “Дністер” (1895, 213 тис клієнтів на 1907 р.)”Крайовий ревізійний союз” – регулювання кооперативної діяльності, «Земельний банк». Підтримувала греко-католицька церква Андрій Шептицький (1900-1944)
Буковина 200, «Селянська спілка» (1903) проф Чернівецького унів. Степан Смаль-Стоцький.
Закарпаття слабо поширений
Просвітницький характер, підтримка греко-католицькою церквою.
Промисловість: перехід від аграрно-ремісничої до індустріальної епохи. Визначалися природними умовами (клімат, корисні копалини), попитом населення (внутрішній ринок). Донбас, Кривий Ріг. Стимулювала імперія (занепад Уралу). Донбас «всеросійська кочегарка» та металургійна база. 1900 р 68% вугілля і 54% заліза і сталі імперії. Центри Донбас, Харків, Катеринослав. Цукроварна промисловість. Текстильна, взуттєва, машинобудівна – слаборозвинені (ввіз). Розвиток с\г машинобудування – Південь. Але тільки 15% готової продукції, інше сировина.
З.У – нафтовидобування, але переробка за межами Галичини. Деревообробна.
Велика промисловість не проникала в життя, селяни купували вироби ремісників.
Росія: низький рівень економіки, вузький внутрішній ринок, нестабільна фінансова система. Підготовка до війни вимагала значних капіталовкладень. Збільшення податків на товари народного вжитку, державна монополія на горілку. Вкладали у важку промисловість. Іноземні інвестиції: французько-більгійський, англійський, німецький. У вугільній і металургійній промисловості 70%. Отримували надприбутки за рахунок дешевої робочої сили.
Державне регулювання – протекціонізм, кредити, податкові пільги, державні замовлення.
Промислові райони: Донецько-Придніпровський вугільно-металургійний, Криворізький залізорудний, Нікопольський марганцевий, Південно-Західний цукровий.
Залізниці: Одеса-Балта 1865 р., поч 20 ст. 8,5 тис км. виробництво рейок, паровозобудівні заводи Луганська і Харкова.