Росія пер. пол. ХІХ ст
Російсько-французька війна. Закордонний похід.
12 (24) червня. «Велика армія» форсування р. Німан (Західна Білорусь) План: у 1812 році опанувати західні губернії від Риги до Луцька, у 1813 році – зваолодіти Москвою і Києвом, а в 1814 році – столицею Російської імперії – Санкт-Петербургом. «Скіфська» тактика.
Російська армія: 1-а армія М.Б.Барклая-де-Толлі і 2-а армія П.І.Багратіона (на західному кордоні), 3-а армія О.П.Тормасова (на Волині заслон від Австрії), Дунайська армія адмірала Чичагова (Молдавії проти Туреччини). корпус генерала Штейнгеля (У Фінляндії проти Швеції). окремий корпус Ессена (у районі Риги).
Червень- липень Перемоги донських козаків (отамана Платова) над генералом Турно, королем Вестфальським.
Бої з перемінним успіхом біля Могильова з військами Даву.
Наполеон прагнув не допустити з’єднання Барклая та Багратіона.
23 липня (4 червня). Битва при Салтановці. Атака корпусом Раєвського військ Даву, дала можливість арміям об‘єднатися.
Відступ російських військ.
Серпень Битва під Смоленськом, командувач генерал Михайло Іларіонович Голеніщев-Кутузов.
26 серпня (7 вересня). Бородінська битва. Бій розпочався удосвіта артилерійською канонадою з обох боків. Вирішальні бої розгорнулися за Багратіонові флеші і батарею Раевського, якими французам вдалося оволодіти ціною величезних втрат. Але розвинути успіх Наполеон не зміг і через 12 годин відвів війська на попередні позиції.
В цих боях армія Наполеона втратила убитими і пораненими понад 50 тисяч чоловік. Втрати російської армії досягали 44 тисяч чоловік. Про результати Бородінської битви Кутузов доносив Олександру I «Баталія була сама кровопролитна з усіх тих, які в новітніх часах відомі. Місце баталії нами взяте абсолютно, і ворог ретирувався в ту позицію, з якої прийшов нас атакувати».
«Битвою гігантів» назвав цю битву Наполеон. Пізніше, знаходячись у вигнанні, повержений французький імператор визнав, що з 50 битв, їм даних, «у бою під Москвою виявлено найбільшу доблесть і досягнуто найменшого успіху. Французи в нім показали себе гідними отримати перемогу, а росіяни заслужили право бути непереможними», генералу Кутузову звання генерал-фельдмаршала. Взяття Можайська.
13 (25) вересня. В селі Філі Кутузов зібрав генералів на нараду.
14 (26) вересня. Російська армія без бою залишає Москву.«Велика армія» Наполеона вступає в місто.
Пар20 вересня (2 жовтня). При Несвичі козаки і гусари Ламберта завдали поразки 13 ескадронам французької кавалерії Цейхмейстера.
22 вересня (4 жовтня). Розгром французів партизанським загоном полковника Партизанський рух (Єфремов, Давидов, Кудашев)
23 жовтня (4 листопада). Залишення французами Москви. Тричі Наполеон пропонував мир Цареві Олександру, але не отримав відповіді.
24 жовтня (5 листопада). Битва при Малоярославці. Наполеон відійшов на стару Смоленську дорогу.
23 листопада (5 грудня). Французький імператор Наполеон Бонапарт потайки кинув військо й відправився в Європу.
14 (24) грудня. Переправа залишків французьких військ через Німан.
Віденський конгрес (вересень 1814 р. - травень 1815 р. )
Росія
імператор Олександр I
Вимоги країн
Підтвердження приєднання Фінляндії й Бессарабії. Приєднання всіх польських земель, у тому числі і ті, що належали Пруссії. Як компенсацію Пруссії передати королівство Саксонію
Результати
Росія отримала Велике герцогство Варшавське і права на Фінляндію та Бессарабію, українські землі Холмщина та Підляшшя
Російська імперія: Петро І (перемога у Північній війні 1721 р.). 19 ст. Фінляндія, царство Польське, Бессарабія, Кавказ, Закавказзя, Казахстан, Приамур‘я та Примор‘я. Суспільство було феодальним, становим. Більша частина населення – кріпаки.
Олександр І (1801-1825) на початку ліберальні реформи (радники В.Кочубей, М. Сперанський, В.Каразін): Указ про вільних хлібопашців (1803, право звільняти селян), Харківський (1805) та Петербурзький (1821) університети, (Московський 1755).
Михайло Сперанський розробив «План державних перетворень»: поділ влади, конституційна монархія. Супротив дворян. Після Наполеонівських війн реакція. «Аракччеєвщина» - військові поселення, контроль університетів.
Микола І (1825-1855) придушення декабристського руху, поліцейсько-репресивний режим. Особиста канцелярія імператора та таємна поліція.
Поразка декабристського руху.
Після розгрому декабристів почався період реакції Миколи І (1825-1855), який спирався на теорію офіційної народності (С. Уваров 1832р.) - “православ’я, самодержавство, народність” : “Захід” це повстання і революція, Росія це порядок і спокій.
Песимістичний настрій був виражений у “Філософських листах” П.Чаадаєв.
Слов’янофіли – 1889 О.Хомяков, П.Киреєвський, брати Аксакових – повернення до общинного соціалізму. Виключність Росії. Самодержавство. Петро І порушив гармонійний розвиток.
Західники – Тимофій Траковський, І. Панаєв, В.Боткін – Росія має загальний шлях, необхідні реформи на західний зразок.
Соціалісти – повалення режиму революційним шляхом.
Теорія “общинного соціалізму” О.Герцен і М.Огарьов.
Різновидами суспільно-політичного руху стали визвольні рухи. Польський рух виступав за відновлення Польської Держави.
У другій чверті XIX ст. промислова революція. Кріпосницька промисловість була приречена на занепад.
У 30-х pp. почали з'являтися фабрично-заводські підприємства у легкій промисловості.
Пер пол. XIX ст. товаризація с/г. Шлях: посилення експлуатації залежних селян.
Декабристський рух
Причини:
- піднесення національної свідомості після війни 1812 р.
закордонні походи, знайомство з життям європейських країн, відсталість Росії.
14 грудня 1825 року в день присяги військових Миколі І на Сенатську площу вийшло 3 тис. солдатів і офіцерів.
План:
- захопити Зимовий палац;
- заарештувати царську родину;
- змусити Сенат оприлюднити “Маніфест до російського народу”.
Але не вдалося реалізувати . Повстанців артилерією.
29 грудня 1825 – 3 січня 1826 р. Повстання чернігівського полку.
121 декабрист був висланий на каторгу.
Страчені були К.Рилєєв, П.Пестель, С.Муравйов-Апостол, М.Бестужев-Рюмін, П.Каховський.