Загальні риси розвитку культури у XVІ ст.:
Відсутність власної держави
Люблінська унія → культурне зближення з Європою
Берестейська унія → полемічна література
Відродження, Реформація та Контрреформація.
Люблінська унія → полонізація та окатоличення.
Берестейська унія → криза православної церкви і втрати привілейованого становища в суспільстві
Боротьба українського суспільства за свої національні й релігійні права
Загальні риси: • звільнення від феодального (кріпацтво), національного (поляки, турки та татари) та релігійного (покатоличення) гніту, ІДЕАЛ КОЗАКА;
• спадок Київської Русі;
• вплив європейської культури (Гуманізму, Реформації).
Гуманізм: напрям у європейській культурі, повернення до цінностей античної культури, найвища цінність людина.
Представники світового гуманізму:
Франческо Петрарка італійський поет та вчений зібрав найбільшу бібліотеку, Збірка «Книга пісень» - трагічне кохання до Лаури.
Данте Аліг'єрі італійський поет, письменник і політик, «Батько італійської літератури». Першим став писати літературні твори народною мовою, а не латиною, поема «Божественна Комедія».
Максим Грек — православний святий, письменник, перекладач, писав полемічні твори.
Українські гуманісти:
Павло Русин - перший гуманістичний поет України. 1509 видав збірку своїх поезій «Пісні Павла Русина з Кросна»
Юрій Дрогобич - навчався в Кракові, став доктором та ректором Болонського університету. Написав "Прогностик" - твір про розташування небесних тіл. Був професором медицини та титул "королівського лікаря".
Станіслав Оріховський - письменник полеміст, прихильник ідей М.Лютера, завзято виступав на захист народної мови і руського обряду. Одним з перших висунув ідею єдності слов'янських народів. Підтримував унію.
Був одним з перших у Європі ідеологів освіченої монархії, прагнув бачити в особі короля “філософа на троні”. Розробляючи політико-правову проблематику, пропагував ідею природного права, яке ставив вище від людських, писаних законів, бо вони мінливі. Вивчаючи генезис держави, виділяє природну, вроджену потребу людей у взаємодопомозі та соціальну засаду суспільно-договірного забезпечення державного життя, а також обстоює незалежність світської влади від церкви. Сповідував основний принцип гуманістичної етики — принцип підпорядкування приватних інтересів спільному гаразду, на чому ґрунтуються головні ідеї — патріотизм, суспільна діяльність, служіння державі. Мудрі поради мислителя правителеві надзвичайно актуальні й нині. До них корисно прислухатися і наділеним владними повноваженнями, і звичайним громадянам: “...Не бери хабарів, бо гроші засліплюють очі мудрим і знеславлюють чесних. Зважай, щоб прохання були гідними громадянина і корисними для держави”. Гуманізм історіософії С. Оріховського ґрунтується на правдивому висвітленні історичного процесу як драми людства: “Історик нічого не повинен вигадувати, а писати лише правду: не керуватися ні дружбою, ні ненавистю”. В такому разі історія стає реальним джерелом історичної пам’яті, дієвим чинником формування самосвідомості народу, виховання національної гідності й патріотизму, що є запорукою здорових сил суспільства й держави.
Передусім знай, що не всяка людина здатна бути при владі, а лише така, що за природою своєю прагне до правди і справедливості. Але й цього недостатньо. Треба, щоб прагнула вона до науки, яка саму людину зробить і правдивою, і справедливою...
Коли добірних мужів залучатимеш до сенату, ні про що так не дбай, як щоб між сенаторами була належна згода. Бо ніщо так швидко не руйнує держави, як чвари в сенаті...
Що ж до партій, то вони знесилюють супротивників образами, приниженнями, плітками. І з цією метою тримають тисячі судочинців, тисячі адвокатів-крутіїв...
"Моє” і "твоє” — два джерела всякої незгоди в суспільстві. Через них спочатку виникають суперечки та судові позови, які породжують ненависть. З ненависті пізніше виростають заколоти, а після заколотів неминуче наступає крах держави…
Реформація: социніанство, братства.
Українська мова називали «руською». Литва: офіційна, написані Литовські статути, діловодство в судах і державних установах.
З’являються риси української літературної мови.
Пересопницьке Євангеліє 1556-1561 написане в монастирі в с. Пересопниця на Волині. Архімандрит Григорій і сина священнослужителя з м. Сянок Михайло Василевич, замінювали слова церковнослов’янської мови або неслов’янського походження на зрозумілі тогочасним українцям розмовні, наводили їх тлумачення й добирали синоніми.
Переклади релігійних текстів українською мовою — Крехівський Апостол (60-ті рр. XVI ст.), Волинське Євангеліє (1572 р.) та інші.
Освіта
Початкові школи: читання й письма церковнослов’янською мовою, арифметики й співу.
Домашня освіта вчителі-бакалаврии, окрім читання, письма й арифметики, вони вивчали латинську та грецьку мови, основи філософії.
Середня освіта: латинської мови і «семи вільних наук» — граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, астрономії та музики. Слов’яно-греко-латинські школи.
Острозька Академія 1576-1580 (ректор Герасим Смотрицький), викладачі Дем‘ян Наливайко, Кирило Лукаріс (майбутній константинопольський патріарх),вивчали «сім вільних наук»:граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, астрономія, музика; три мови: слов‘янська, грецька, латинська. Випускники: Сагайдачний, Іов Борецький, М.Смотрицький.
Василь-Костянтин Острозький - «некоронований король Русі» , був найбільшим після короля землевласником Речі Посполитої: йому належало 80 міст і містечок, останній руський князь , що проводив відносно незалежну політику в українських землях, приймав участь в обговоренні Люблінської та Берестейської уній, де захищав права православних. Був ініціатор, а потім противником уніатської церкви. Був претендентом на польський і московський престоли (вів родословну від Рюриковичів).
Перетворив Острог на центр культури. Розбудував Острозький замок під керівництвом італійського архітектора П’єтро Сперендіо. Створив гурток слов’янських та грецьких учених, публіцистів, теологів та богословів, до якого входили Герасим Смотрицький, Василь Сурозький, Христофор Філалет (Мартин Броневський), Еммануїл Ахіллес, Лука Сербин, Кирило Лукаріс (майбутній Олександрійський та Константинопольський патріарх), Никифор Парасхес-Кантакузен, Клірик Острозький, брати Лаврентій і СтефанЗизанії-Тустановські, Дем’ян Наливайко та інші.
У 1576 р відкрита Острозька слов'яно-греко-латинська академія. В Острозі була зібрана велика бібліотека, запросив Івана Федорова для організації друкарні, де надруковано перший повний текст Біблії церковнослов’янською мовою 1581 р. - «Острозька Біблія».
Під час повстання Криштофа Косинського у 1591—1593 рр., у вирішальній битві під П’яткою військо Островського нанесло нищівної поразки повсталим, виступив проти повстання Северина Наливайка у 1594—1596 рр.
Єзуїтські колегії 1571 в Ярославлі(Галичина), Львові, Кам‘янці, Луцьку, Пермишлі, Острозі, Новгороді-Сіверському і Києві.
Братства ініціатори створення міщани. (1439, 1586 ставропігія) Львівське Успенське братство,Київське Богоявленське братство (1615), Луцьке Чеснохресттське братство (1617). Братські школи 1585 Львівська, 1615 Київська(на кошти Гальшки Гулевичівни, Іов Борецький).
Література:
16 ст. виробництво паперу, 1556-1561 Пересопницьке Євангеліє написане українською мовою.
Полемічна література (діалог про унію) – це література, яка була зумовлена полемікою (суперечкою) прихильників та противників Берестейської унії.
Автором першого полемічного твору був єзуїт Петро Скарга «Про єдність церкви Божої».
Станіслав Оріховський виступав на захист народної мови, один з перших висунув ідею слов‘янської єдності. Підтримував унію.
Герасим Смотрицький – перший ректор Острозької Академії, полеміст, автор «Ключ царства небесного» (1587) та «Календаря римського нового».
Іпатій Потій – один із засновників греко-католицької церкви, другий греко-католицький митрополит Київський, видатний полеміст (твори «Унія, або виклад… артикулів до об‘єднання» (1596), «Антиризис» (1599). Відстоював унію.
Севастьян Кленович (1550-1620) гуманіст, ренесансна література «Роксоланія», тобто «Україна». Оспівує красу і багатство української землі, її міст, сіл, зображує життя народу, звичаї, легенди. Це гімн праці, проголошення необхідності активного земного самоутвердження і самореалізації людини, як сенсу життя. Кленович шукає місце своєму та іншим слов‘янським народам у світовому історичному процесі, походження українського народу.
Іван Вишенський письменник-полеміст, «Послание до єпископів» - це єдиний твір, який був надрукований за життя автора, він уважається кращим зразком української полемічної літератури. «І. Вишенський з гострою сатирою викриває моральну ницість єпископів, які зображені жадібними й жорстокими феодалами. Саме в цьому посланні особливо помітні барокові елементи, зокрема в мові твору, це — нагромадження паралелізмів, сміливі антитези, неймовірне скупчення формальних прикрас, основоположник жанру сатири в українській літературі.
1582 р папа Григорій ХІІІ ввів григоріанський календар, центр опору Острог, православні залишилися на юліанському.
Світська література: переклади та перекази про Трою, Трістан і Ізольда (рицарський роман 12 ст), Бову-королевича (російська). Оригінальний: «Промова каштеляна Мелешка» сатеричне зображення побуту панства і придворних.
Літописи: Київський, Баркулабівський (українсько-білоруський, повстання Наливайка), Супрасльський (створений у Білорусії, київський та Новгородський літописи, боротьба с татарами, похід Острозького битва під Оршею), хроніка Биховця (частина Литовського літопису).
Друкування Львів – «Апостол», «Буквар»(1574) Івана Федорова
Острог – «Новий Завіт» (1580), Острозьку Біблію (1581)- перше друковане слов‘янське видання Біблії.
Підручники: «Буквар» І.Федорова, «Адельфотес» (Арсеній, грецький філолог) - граматика у Львівській братській школі (1591), Лаврентія Зизанія (1596) – український вчений, автор «Граматики словенської» і «Лексиси» (перший словник, теорія віршування).
Архітектура:
оборонні замки, храми т монастирі. Міста: дитинець – проживав власник міста, влада, навколо посад – поселення ремісників та торговців, оточувався валами і мурами, міста розросталися поясами.
Ордер — вид архітектурної композиції, що складається з вертикальних колон і горизонтальних частин у відповідній стильовій обробці.
Православна церковна архітектура Богоявленська церква в Острозі та Троїцька церква в Межиріччі. Обидва храми є хрестовокупольними і продовжують давньоруські будівельно-архітектурні традиції, пристосовані до оборони.
Замки:були дерев’яними, не збереглися (Київський). Острозький, Луцький, Кам‘янець-Подільський (16 ст. Іов Претвич), Хотинський, Кременецький.
Ренесансний стиль: Львів, архітектори італійці - Петро з Борбони, Павло Домінічі Римлянин), українці – Петро Красовський, Мартин Люшня, Петро Лука). Споруди Львівського братства, вежа Успенської церкви, ансамбль будинків на площі Ринок, Петро Красовський - дзвіниця Вірменського собору, Чорна кам’яниця, каплиця Трьох Святителів. Петро Лука реставрував Луцький замок та Львівську рушу. Амвросій Прихильний у 1582 р. Збудував у Львові синагогу, та власний кам’яний будинок.
Будинок Корнякта у Львові - палац — пам’ятка ренесансної архітектури — споруджений 1580 р. на замовлення купця Костянтина Корнякта. Його було зведено на площі Ринок у Львові. Фасад маєшість вікон — такий привілей спеціальним декретом дозволив король Стефан Баторій. Авторами палацу були італійські архітектори Петро Барбон та Павло Римлянин.
Успенська (Волоська) церква у Львові була збудована у 1591–1629 рр. за планом Павла Римлянина за участі Войцєха Капиноса і Амвросія Прихильного на замовлення Львівського братства. Вежа була збудована як дзвіниця Успенської церкви і виконувала роль оборонної споруди. Побудована за проектом архітектора Петра Барбона за участі Павла Римлянина у 1572–1578 роках коштом купця Костянтина Корнякта.
Меджибізький замок - пам’ятка фортифікаційної архітектури XVI ст., що знаходиться у селищі Меджибіж Хмельницької області, виконана у стилі ренесанс. Подрібнену на муку цеглу домішували до вапняного розчину, який використовували для мурування стін. Через це замок набув злегка рожевого кольору.
Церква Зішестя Святого Духа в Потеличі - дерев’яна церква Святого Духа (1502)була збудована в с. Потелич. Тризрубна,двоголова з піддашшям на випусках вінціві кронштейнах, церква складається з майжеквадратного центрального зрубу, до якогоприєднуються із заходу квадратний баби-нець, а зі сходу гранений п’ятистінний зрубз невеликими нішами з півночі і півдня.Церква належить до визначних споруд га-лицької школи народної архітектури.
Ренеснсна корона Круглої вежи Острозького замку
Острозький замок - замок розташований на вершині 20-ме-трового пагорба над долиною ріки Вілії,у районному центрі Острог Рівненської об-ласті. Протягом XIV–XVI ст. був родовимгніздом князів Острозьких — найбагатшихмагнатів тогочасної Речі Посполитої. Сьо-годні ансамбль замку складається з ВежіМурованої, Круглої башти, Богоявленсько-го собору, надбрамної дзвіниці і фрагментівстін. Зараз на території розташований Ост-розький краєзнавчий музей.
Троїцький Межиріцький монастир-фортеця поблизу Острога - Свято-Троїцький чоловічий монастир був заснований монахами Києво-Печерськоїлаври (про нього вперше згадано в літописах ХІІІ ст.). В архітектурі тут були поєднані давньоруські традиції з готикою і ренесансом. За легендами Межиріцьку фортецю поюднував підземний хід із замком Острога.
Замок у Підгірцях - пам’ятка архітектури епохи Ренесансу(село Підгірці, Бродівський р-н, Львівськаобл.). Замок було збудовано протягом 1635–1640 років під керівництвом архітектораАндреа дель Аква. Є одним із найкращихв Європі зразків поєднання ренесансного па-лацу з бастіонними укріпленнями.
Мистецтво
Українська малярна школа з поширенням Ренесансу переймає риси італійської, німецької, нідерландської мистецьких шкіл. Відомі портрети Костянтина Корнякта та Івана Красовського. Відомі художники Василь із Стрия, Антін Іринкович, Василь Максимович та інші.
Пересопницьке Євангеліє — визначна пам’ятка староукраїнської мови та мистецтва XVI ст. Особливу цінність становлять високого рівня мініатюри, виконані в традиціях іконописної школи того часу, а також оригінальна плетінчаста та рослинна орнаментика рукопису, яка, зберігаючи певну єдність з мистецтвом Відродження, має яскраво виражений характер українського книжного мистецтва.
В 16 ст розвивається графіка. З появою книгодрукування виникає гравюра. Львівський гравер Лавриш Филипович мав цілу школу малярів і граверів.
Євангеліст Лука. Гравюра зі львівського «Апостола» із поширенням друкарства мініатюри заступає граверство. Однією з найдавнішихвважається гравюра «Апостол Лука», автором якої, як припускають деякі дослідники, є Л. Пилипович. Гравюра була вміщенав книзі «Апостол» 1574 р. — першому на-друкованому в українських землях творі.Видав «Апостола» визначний російськийта український першодрукар Іван Федоров(Федорович) у власній, організованій близь-ко 1572 р. друкарні у Львові.
ХIV–XV ст. були часом розквіту української ікони, періодом найвищих досягнень в іконописанні. Перші ікони з авторським підписом дійшли до нас із ХVI ст. Це ікони перемишльського маляра Олексія Горошковича від 1547 р. — «Богородиця Одигітрія з пророками» та «Успіння» з церкви Собору архангела Михаїла у Смільнику.
Ікона «Христос перед Пілатом» М. Петрахновича з Успенської церкви у Львові М. Петрахнович продовжив започатковані ренесансні підходи до пізнання світу талюдини. У пасіях (страстях) Петрахновичвільно використовував гравюри Біблії Піскатора. Але Петрахнович прагнув конкретніше розкривати історичні події, якими вінвважав євангельські сцени, що виходило зарамки канонів іконопису.
Ікона «Святий Миколай» з київської церкви святого Миколая набережного. Легенда розповідає про подружжя, якеповертались з паломництва у човні. Дорогою жінка упустила у воду немовля. Батькизвернулись до св. Миколая з проханням продопомогу. Наступного ранку дитина була знайдена неушкодженою на полатях Софії Київської під іконою св. Миколая. Навпроти того місця Дніпра, де тонула дитина, спорудили храм Миколи Набережного. У ньому зберігається ікона святого Миколая, відома під назвою «Миколи Мокрого», що була першою чудотворною іконою на Русі.
Митці продовжували розвивати давньоруські традиції. Проте в портретному живописі був відчутний вплив західноєвропейського, італійського й німецького мистецтва.
У іконописі традиції Київської Русі, львівська й перемишльська школи іконопису. «Поклоніння волхвів» із Бусовиська, поблизу Старого Самбора, та «Різдво Христове» із села Трушевич, поблизу Добромиля.
Різьбярство надгробний монумент князю Костянтину Острозькому, побудований його сином на місці поховання батька в Успенській церкві Києво-Печерської лаври.
Книжкова мініатюра —Пересопницьке Євангеліє.
Гравюра — друкований відбиток на папері з малюнка, вирізьбленого на дошці.
Ілюстрації до «Апостола» й «Букваря» композиції з рослинних елементів (пишно закручений широколист, стилізовані квіти й плоди тощо), притаманними оформленню книг майстрами італійського Відродження.
Портрет портрет галицького магната і вченого Яна Гербурта, портрет К. Острозького, портрет Анастасії Лісовської з Рогатина, відомої під ім’ям Роксолани. Єлисея Плетенецького та інших видатних діячів української культури того часу.
Портретний живопис другої половини XVI ст. поступово висувається на одне з провідних місць у малярстві. Серед відомих світських портретів, виконаних у реалістичному ренесансному дусі, - зображення Стефана Баторія (1576), створене львів’янином Стефановичем, портрети воєводи Івана Даниловича (1620), знатних міщан Костянтина та Олександра Корняктів (20-30-і рр. XVII ст.), намальовані невідомими майстрами. До останніх зразків ренесансного портрета відносять також твори київської художньої школи 40-х рр. XVII ст. - це зображення Петра Могили, Захарія Копистенського
Портрет князя Криштофа Збаразького.
Криштоф Збаразький (1580–1627) — будівничий замку в м. Збараж, кременецькийстароста, коронний конюший. Його портрет — один з найдавніших портретів в історії українського живопису.
Музика:
16 ст. багатоголосий спів узаконений константинопольським патріархом. П‘ятилінійний нотний стан точніше фіксував багатоголосі музичні твори.
Світська музика: побутова пісня (кант), цехова та театральна музика. Музичні цехи – грали на весіллях та святах.
Декоративно-ужиткове мистецтво — вид мистецтва, який обслуговує побутові проблеми людини й одночасно задовольняє її естетичні потреби, несучи в життя красу.
Гаптування — вишивка речей шовковими, вкритими тонким шаром золота або срібла нитками.