Розквіт культури Київської Русі в «темні століття» європейського середньовіччя

Під час тижня суспільно-гуманітарних наук семикласники провели учнівську конференцію «Культура Київської Русі». Учні порівняли розвиток культури нашого народу в період середніх віків з досягненнями інших країн та народів світу у цей час.

Завоювання Римської імперії у V ст. варварами призвели до занепаду міської античної культури. У 476 р. падіння Західної Римської імперії започаткувало епоху середніх віків.

Католицька церква за умов середньовічної Європи виявилася єдиною силою, що об'єднує, вона взяла на себе функції розваленої Римської імперії й досягла надзвичайної влади.

На Русі християнство офіційно було запроваджено Володимиром Великим у 988 році й зіграло прогресивну роль в історичному розвиткові українського народу, піднесло її міжнародний авторитет, вирішило проблему об’єднання язичницьких культів, сприяло зміцненню державності, поширенню писемності, літератури та нової техніки, архітектури, іконопису, мозаїки.

Брати Кирило та Мефодій на основі грецького письма створили слов‘янську азбуку – кирилицю. Але в наших предків ще до цього існувало письмо. Доказом існування власної оригінальної абетки в давніх українців є знахідка напису на стінах Софійського собору.

Першим засновником шкіл на Русі був Володимир. Всі факти тих часів беззаперечно свідчать, що грамотними були не лише бояри і духовенство – мали змогу здобути освіту й нижчі прошарки суспільства.

У той час, коли французький король був неписемним, Анна Ярославівна (донька київського князя Ярослава Мудрого)підписувала багато документів за чоловіка. Також майбутня королева привезла Євангеліє, написане кирилицею, на якому присягали при коронації французькі королі. Королева Анна привезла у Францію не тільки дорогоцінний посаг, а й високу культуру, її тут любили і поважали.

У ХІ ст. на території Києво-Печерського монастиря виник своєрідний центр підготовки вищого духівництва, лікарів, перекладачів, діячів мистецтва. А у Західній Європі перші університети почнуть виникати тільки у ХІІІ столітті.

Папство вимагало повного розриву з античною традицією й жорсткого ставлення до інакомислячих, стверджуючи, що віруючий створений для того, щоб каятись у своїх гріхах, а не для занять наукою, забороняла використання досягнень «язичницьких» античних вчених та нехристиянських народів. На Русі ж використовували надбання давніх греків, римлян та східних народів.

До початку Відродження залишалося ще два століття, а Київська Русь досягла свого найвищого розквіту. В основу її культурного надбання лягли візантійські традиції, успадковані з античності. Русь мала культурні зв‘язки з Візантією, Болгарією, країнами Близького Сходу й Західної Європи.

Маранський Андрій