Міста стояли на важливих торговельних шляхах із Заходу, родовища солі.

Родоначальником династії став онук Ярослава — Тмутараканський князь Ростислав Володимирович. Його сини Рюрик (Перемишль), Володар (Звенигородський) і Василько (Теребовлянське) на Любецькому з’їзді було визнано їхнє право на ці землі як на вотчину. У 1124 р. між їхніми нащадками спалахнула міжусобна війна, Володимир Володарович (Володимирко) (1124—1152 рр.) об’єднав галицькі землі.

Син Володимирка  Ярослав Осмомисл (1152—1187 рр.). боротьба з київським князем (згодом Волинським) Ізяславом Мстиславичем з Іваном Берладником.

Дружні відносини з Польщею та Угорщиною, а щоб запобігти їхнім можливим нападам, зблизився зі Священною Римською імперією. Галицькі воїни брали участь навіть в одному з хрестових походів. Ярослав вів боротьбу з половцями, будував укріплені міста на кордонах галицької землі. На середину 80-х рр. ХІІ ст. Ярослав, якого прозвали Осмомислом (тобто багатодумним), став найвпливовішим князем на Русі.

Боротьба з боярською опозицією.

Цікаві факти

У 1171 р. бояри спалили на вогнищі коханку князя бояриню Настуську з половецького роду Чагрів, оголосивши її відьмою, і повернули до Галича законну дружину князя Ольгу, яка з частиною бояр переховувалася в Польщі. Хоча князь змирився з ситуацією, мир у сім’ї так і не настав. Ольга знову виїхала в Польщу. Помираючи, Ярослав заповів, щоб його позашлюбний син Олег, більш здібний до державної справи, успадкував владу в Галичі, а Ольжиного сина відправив в уділ у Перемишль.