«Устав земляний» — нове зведення норм усного звичаєвого права, що базувалося на давніх звичаях і традиціях східних слов’ян.

“ Руська Правда” :

 «Найдавніша правда, або Правда Ярослава». с. 89. Вона містила 18 статей с. 58 ахищала людське життя, установлювала штрафи за вбивства і приниження людської гідності. При цьому смертної кари вона не передбачала, але звичай кровної помсти продовжував діяти, як і раніше. Смертної кари не було. 

“Правда Ярославичів” 1072 - скасування кровної помсти, захист права власності, прав залежних селян, покарання за вбивство смерда, регулювання феодальних відносин, штраф за злочин сплачувала община (верв), ;

 “Статут” Володимира Мономаха -с. 95 поступки городянам, обмеження лихварства, захист напівзалежних селян, купців. скасування перетворення вільних людей на холопів за борги тощо. Уперше було визначено права та обов’язки селян, які потрапляли в кабалу через невідпрацьований борг (закупи).

Литовські статути:

Джерелами Литовського статуту були звичаєве литовське, білоруське, українське право, відповідна місцева судова практика, «Руська правда», польські судебники та кодекси інших держав.лягли в основу Соборного уложенія 1649 р.— збірника законів Олексія Михайловича, «Прав, по которым судится малороссийский народ» та приватних українських кодифікаційних проектів. Діяли на території Київського, Волинського та Брацлавського воєводств і після Люблінської унії. 1840–1842 рр. скасування Литовських статутів і поширено Зводові законів Російської імперії.

 1529 р. Перший (Старий) шляхті гарантовано, що її не можна карати без суду. Гарантія на володіння землею. Не можна відбирати "без вини".

1566 р. (Волинський) адміністративний поділ українських земель, наближав політичний устрій та права шляхти до польських норм.

1588 р. уніфікація до польського законодавства, закріпачення селян, у Київській, Подільській та Волинській губерніях до 1840 р.