ДАВНІЙ РИМ

Народження середньовічної Європи

Теодоріх Великий 451-526. Вбив Одоакра, приєднав Італію. Столиця – Ровена (мавзолей Теодоріха).  555 р. королівство захоплене Юстиніаном 535-555.

568 року через Альпи в Італію перейшли лангобарди й заснували там Лангобардське королівство. Частина Італії під контролем Візантії.

773-774 рр. завойована Карлом Великим. 883 р за Верденським договором до держави Лотора входить Північна Італія.

9 ст. напади арабів. У Південній Італії утворюються морські республіки Амальфі, Гаета і Неаполь, а в Північній Італії зміцнюються республіки Генуя, Піза і Венеція. Арабів (сарацинів) витісняють з Південної Італії та з Сицилії.

Після проголошення Оттона І імператором та створення Священної Римської імперії Італія входить до її складу. Боротьби між гвельфами прихильниками імператорів (Штауфенів1138-1254) та гіббелінами Папи. Др. пол. 13 ст. роздробленість.

Найбільш могутнішими містами-держави були Флоренція, Венеція і Генуя.

Флоренція економічно розвинених міст Європи: суконні майстерні  я понад 200, виробництво шовкових тканин, обробка хутра та ювелірна справа, центр торговельно-лихварських і банківських операцій. обслуговувати фінансові операції римських пап. Золотий флорентійський флорин, використовувався в міжнародній торгівлі.

Родина Медичі 1434 р. Козимо Медичі іменувався простим громадянином Флоренції. зменшив податки з бідних прошарків суспільства, милості, меценатство. Ворогам призначав індивідуальні податки, розоряв їх. Найбільшим покаранням було вигнання з міста.

Ййого внук Лоренцо Щедрий (1469 – 1492 рр.) збирав грецькі й латинські рукописи, античні скульптури та інші цінні речі. Пенсії для письменників, поетів, художників. Використовував і державну скарбницю.

З родини папи римські, зокрема Лев Х, французькі королеви Катерина і Марія Медичі.

Венеція і Генуя посередницька торгівля в Середземному морі, що давала шалені прибутки. Генуя контролювала Західне Середземномор’я і Чорне море, Венеція — Східне Середземномор’я. Протистояння. У 1298 р. в морській битві біля Курцоле в Адріатичному морі генуезці завдали поразки венеціанцям і майже століття утримували першість на Середземному морі. Але після вирішальної битви 1380 р. біля Кйоджі, в якій венеціанці вщент розбили флотгенуезців, рівновагу було відновлено.

Венеціанської республіки дож, якого обирали довічно. Велика рада — вищим законодавчим і контролюючим органом держави. Правили найбагатші родини, прізвища записано у “Золоту книгу”. Для контролю за дожами і представниками знаті було створено спеціальні судові органи, що карали за спроби зміни державного устрою.

Венеціанці першими почали розсилати спеціальних послів до дворів європейських монархів.

Папська область 756 р. Папська область Пипін Короткий поділило Італію на дві частини і стало чинником, який унеможливлював об`єднання Італії аж до середини ХІХ ст.

Боротьба між папами і імператорами аж до середини 13 ст. У 1143 р. у Римі було проголошено республіку (Арнольд Брешианський), проти світської влади пап і засилля великих феодалів. Але за допомогою Фрідріха І Барбаросси республіка була знищена у 1155 р.

У ХІІІ ст. папи домоглися розширення своїх володінь за рахунок сусідніх земель, проте влада на місцях належала великим феодалам.

Авіньонський полон 1309-1378 розпалася на безліч феодальних володінь, а в Римі почали правити аристократи. Спроба проголосити в Римі комуну в середині XІV ст. виявилася невдалою через слабкість торговельно-промислових верств міста. Заклик керівника руху за комуну Кола ді Р’єнцо об’єднатися всім італійським містам навколо стародавньої столиці теж не було підтримано.

1357 р. за ініціативою кардинала Альборноза  прийнято конституцію, в Папській області встановлювалася централізована система управління, а знать, вище духівництво, представники комун у провінціях дістали право видавати закони і розподіляти податки. Папа Мартін V (1417 – 1431 рр.), відновив у Римі комуну.

Папська область залишалася слаборозвиненою економічно і з найтяжчою системою експлуатації селян і міських мешканців. Політика непотизму, коли правлячий папа висував на важливі посади своїх родичів, витісняючи представників свого попередника.

12 ст. вторгнення норманів в Сицилію та Південну Італію. 1130 Сицилійське королівство Рожер ІІ.

Столиця - Палермо. Жили італійці, греки, араби, нормани. Віротерпимість. У 1189-1268 рр. династія Штауфенів. Фрідріх ІІ (1212-1250 рр.) королівство досягло найвищого ступеню централізації і процвітання. Все життя провів у Сицилійському королівстві.

у 1231 р. Конституцію(основний закон) обмежував права феодалів та їхній вплив на державні справи. Всі замки, було зруйновано. Станові збори мали право вирішувати питання обкладення податками.  Єдиний королівський суд.

1224 р. в Неаполі університет – перший університет заснований світською владою. Здійснені Фрідріхом II перетворення зробили Сицилійське королівство першою в Європі централізованою державою — країною, що підпорядкована єдиній центральній владі (в цьому випадку — королівській).

Зазіхання з боку французів  і 1302 р. Сицилія потрапила під владу Арагону, а в Південній Італії (Неаполітанському королівстві) закріпилася династія Анжу, у 1442 р. під владою Арагону.

Італія в 16-17 ст.