Ідеологічні течії ХІХ століття
§ 16. Основні ідеологічні напрями XIX ст
Консерватизм
Едмунд Берк
Жозефа де Местра
англієць
француз
сформулював ідеї консерватизму. Закони - збереження спокою й порядку. Відкидав радикальні рухи. Помірні реформи. Збереження традицій.
Противник революційних змін. Держава і право створені Богом, а людина не в змозі їх покращити. Посилення ролі релігії. Люди за своєю природою нерівні та створені рабами Божими
Лібералізм
Ієремієя Бентам
Бенжамен-Анрі Констан
англієць
француз
Процвітання суспільства, можливо лише за умови забезпечення прав особистості, недоторканності приватної власності. Вільне підприємництво. Проти революції, зміни шляхом реформ.
Інтереси влади і мас повинні визнаватися другорядними стосовно прав людини. Вільне підприємництво, без втручання держави.
Націоналізм
Серед істориків немає єдиної думки стосовно того, кого вважати теоретиками націоналізму. Частина вчених знаходить витоки цієї течії у працях Жана-Жака Руссо та Едмунда Берка, інші вважають основоположником націоналізму Фрідріха Ліста.
Соціалістичні теорії
Карл Маркс і Фрідріх Енгельс (1820-1895) постійно боролися проти "опортунізму", втіленням якого вважали тред-юніонізм в Англії, прудонізм у Франції та деяких інших країнах, лассальянство в Німеччині, бланкізм, анархізм.
Союз комуністів (1847- 1852 pp.), Міжнародне товариство робітників (1-й Інтернаціонал, 1864-1876 pp.)1864 р. Лондоні, англійські та ірландські французькі, німецькі робітники, польські революціонери - близько 2 тис. осіб.
Програма: К. Маркс, "Установчий маніфест Міжнародного товариства робітників" і "Тимчасовий статут Міжнародного товариства робітників".
Завдання об’єднання робітників. «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» (1847р)
Конгрес - щороку збиралися представники національних федерацій та секцій, обирав генеральну раду, (Лондон) керувала між конгресами.
Принцип демократичного централізму виборність генеральної ради та її звітності перед конгресом, а централізм - у підпорядкуванні нижчих організацій вищим, меншості - більшості, тобто в суворій партійній дисципліні.
1-й Інтернаціонал виступив на підтримку Паризької комуни 1871 p., члени МТР брали активну участь у її діяльності.
У 1872 р Гаазький конгрес 1-го Інтернаціоналу ухвалив перевести керівні органи МТР до США. На початку 70-х pp. XIX ст. діяльність 1-го Інтернаціоналу в європейських країнах припинилася; формально він був розпущений 1876 р.
Значення 1-го Інтернаціоналу полягало в тому, що завдяки його діяльності в робітничому русі вагомі позиції здобув марксизм.