Економічний розвиток

Відбудова промисловості: особлива увага Донбасу, «всеросійська кочегарка», залежала робота транспорту інших галузей промисловості. 1922 р країна почала виходити з паливної кризи. 1925\26 господарському році (1 жовтня-30 вересня) 78% від 1913 р, 1928 рівень довоєнного виробництва.

Електроенергетика 1920 р. VІІ Всеросійський з‘їзд рад план електрифікації країни (ГОЕЛРО), побудувати Дніпрогес, «Комунізм це соціалізм плюс електрифікація» В.Ленін. 2 січня 1922 р. створено Комісію у справах електрифікації України (КЕУ). 1926 р виробництво електроенергії перевищувало довоєнний рівень (нова галузь). Будівництво за планом ГОЕЛРО Дніпровської ГЕС, Штернівської ДРЕС, Чугуївської ДРЕС. (ДРЕС – державна районна електростанція, тільки енергія, ТЕС енергія і тепло).

ДніпроГЕС: 1927 початок будівництва, 1932 введений в дію, 1947 відновлення після війни, 1950 повне відновлення.

Металургія: устаткування знищене, вивезене або застаріле. Для відновлення та будівництва потрібна складана технічна база. 1926 р. Дніпровський (Кам‘янськ), Костянтинівський, Макіївський та Єнакіївський металургійні заводи. 1925\26 г.р. 58% чавуну, 63% сталі від 1913 р. На відбудову виділено 60 % всіх капіталовкладень в металургію СРСР, працювала в цілому на Союз.

Машинобудування: 1925-26 158,6% довоєнної. 1921 р. на Кічкаському машинобудівному заводі перший трактор, на Харківському паровозобудівному трактор «Комунар», «Червоний прогрес» у м.Токмак колісний трактор «Запорожець».

Легка і харчова: швидко відновлювалися, оренда, приватний капітал, значно перевищили довоєнний рівень. Цукрова 1925\26 г.р. довоєнний рівень.

В цілому 1925\26 г.р. 90% довоєнного виробництва, 23,8% у загальносоюзному, Державний сектор 86,4%, кооперативний – 7%, приватновласницький – 5,7%.

Сільське господарство: ВУЦВК 19 квітня 1922 р. постанова «Про відбудову та зміцнення сільського господарства України» програма сприяння. 1922 р зібрали зернових 60,2% від 1916 р. Поліпшене харчування, збережено поголів‘я худоби. 1923 р. розширений, особливо в степу, озимий клин. СРСР почав продавати зерно на зовнішніх ринках.

Криза збуту: «Ножиці цін» високі ціни на промислову продукцію (монополія держави) і низькі на конкурентну сільськогосподарську (перевиробництво). 1922\23 г.р. с\г 1\2 від довоєнного рівня, промисловість 1\4. Щоб придбати промислові товари требі у 4 рази більше зерна ніж до війни. Спокуса накопичення ресурсів для відбудови промисловості призвела до того, що селяни купували кустарні вироби, 1923 р. 1\3 промислових товарів не реалізована.

Вирішена: зниження цін на промислову продукцію, підвищення на с\г, кредити для селян, введення твердої валюти – червінців. Ліквідовано незадоволення селян радянською владою.

Верхівка партапарату прихильна до методів «військового комунізму», у селян не було гарантій та правового механізму захисту від використання їх ресурсів для індустріалізації.  «Дамоклів меч» продрозкладки нависав над селом. Тягар оподаткування перекладений на заможне селянство. Середняки і бідні отримували пільги. 1922\23 г.р від оподаткування звільнили 10%, а через 2 роки – 20%.

Неп спричинив відродження селянського підприємництва у сфері переробки: млинів, крупорушок, маслобоєнь, сироварень, коптилень, кушнірське ремесло, переробка вовни, одяг, взуття тощо.

Кооперування: машино-тракторні, скотарсько-молочарські, буряківничі, насінницькі), 30% господарств.

Щодо колективних господарств спільного обробітку землі (артілі, комуни) лище 1,2 % господарств. Селяни вибирали індивідуальне господарство. 1926 р досягнути довоєнного рівня зернових, розширювалися посіви технічних культур, ↑ поголів‘я худоби, 1927 р. перевищив довоєнний рівень.

Грудень 1925 р. ХІV з‘їзді ВКП(б) рішення в історично мінімальний строк перетворити країну з аграрної в індустріальну «тримати курс на індустріалізацію країни». Перша Всеукраїнська партконференція у жовтні 1926 р. схвалила курс ХІV з‘їзду.