Перебудова 1985-1991 рр.

У березні 1985 р. на посаду генерального секретаря ЦК КПРС було обрано М.С.Горбачова.

Шлях виходу з кризи у прискоренні соціально-економічного розвитку (автор концепції економіст Аганбегян) шляхом подвоєння економічного потенціалу і технічного переоснащення виробництва на основі останніх досягнень НТР, наведення порядку, викорінення таких явищ як алкоголізм та ін., оновлення партійного і державного апарату. На квітневому (1985 р.) Пленумі ЦК КПРС курс на прискорення соціально-економічного розвитку.

 У 1986 р. XXVII з’їзд КПРС, нова концепція міжнародних відносин, відсунувши на другий план "класову боротьбу" і висунувши положення про взаємозв’язок всіх світових явищ. Він почав завойовувати світове визнання, що дало йому додатковий козир в боротьбі за владу.

На відміну від традиційних криз, притаманних ринковій економіці, криза радянської економіки поєднувала в собі не тільки зниження темпів зростання за показниками, а і зменшення обсягів виробництва. До цього додавалась інфляція (прихована), дефіцит на оптовому і на споживчому ринках.

На січневому пленумі ЦК КПРС у 1987 р. питання кадрової політики, політику гласності - дозоване, контрольоване партією розкриття народу правду про трагічні сторінки радянського минулого з метою повернути довіру народу до комуністичної партії.

КПРС взяла на себе відповідальність за допущені "деформації" у розбудові радянського суспільства. Процес реабілітації репресованих у 30-50-ті роки.

Публікація в газеті "Советская Россия" статті ленінградського викладача хімії Ніни Андреєвої ("Не могу поступиться принципами"), в якій фактично відстоювалося консервативна (сталінська) модель радянської історії, консолідація консервативних сил.

Реформи економіки на засадах "самофінансування", "самоуправління", «cамоокупності»:

 а) розширення самостійності трудових колективів (закон "Про державне підприємство та об’єднання";

 б) розширення сфери дії приватної ініціативи (закон "Про кооперацію", "Про індивідуальну трудову діяльність").

Сходинки економічної кризи в СРСР

1985-1988 рр. – вартість незавершеного будівництва зросла на 38 млрд. руб.

1984-1986 рр. – антиалкогольна компанія призвела до втрат бюджету в розмірі 10 млрд руб.

1985-1987 рр. – скорочення доходів від зовнішньої торгівлі в результаті падіння ціни на нафту – 21 млрд руб.

1986-1990 рр. – прорахунки у проведенні економічних реформ.

1988-1989 рр. – темпи приросту заробітної плати у 3 рази випереджали ріст національного доходу.

1989 р. – початок падіння об`ємів виробництва.

Ухвалені на ХIХ партійній конференції 1988 р. Горбачов запропонував вищим державним органам зробити З’їзд Рад, а Верховну Раду перетворити у постійно діючий законодавчий орган. З’їзд Рад розпочав свою роботу 25 травня 1989 року.

Зʼявилася парламентська опозиція, консервативні позиції займала група "Союз", яка виступала за збереження єдності СРСР будь-якою ціною.

Виникнення політичних партій, народних рухів і фронтів, пожвавлення національно-визвольних рухів, які виступали з ідеями економічного, культурного і національного відродження корінних націй у своїх республіках. Спочатку ці рухи не виступали проти радянської влади. За своїм складом вони були переважно інтелігентськими.

1989 р. шахтарські страйки охопили райони: Кузбас, Донбас, Караганду, поштовх кризи у постачанні деяких товарів: «цукрова криза», нестача миючих засобів, «чайна криза», «тютюнова криза» і т.д. Причиною нездатність командно-адміністративної системи проводити реформи, які б забезпечили вирішення соціальних проблем.

Уряд СРСР( Рижков) 1990 р. оприлюднив програму переходу до регульованої ринкової економіки, відправили у відставку.

С.Шаталін і Г.Явлінський розробили альтернативну програму "500 днів"фундамент для ринкової економіки, роздержавлення державного сектору, формування приватної власності і одночасно стабілізувати фінансову сферу. (Аналог польської «шокової терапії»). Не реалізована.

1990 р. Горбачов запропонував компромісну програму, як і всі попередні провалилась.

Формування багатопартійності на III з’їзді рад у березні 1990 р. було скасовано 6 ст., а першим президентом СРСР обрано М.С.Горбачова.

Вибори 1990 р. перші демократичні вибори, радикально змінився депутатський корпус, особливо в союзних республіках (у Прибалтиці, Грузії, Вірменії КПРС зазнала повної поразки).

Процес політичного банкрутства КПРС: 1990 була розколота на різні течії, розкол у республіканських компартіях. Одна частина переходила на позиції європейської соціал-демократії, інша – займала агресивно – комуністичні позиції (Комуністична партія РСФСР, яка була утворена в 1990 р. і виступала проти будь яких реформ).

1990 р. ХХVIII з’їзд КПРС партія втратила свою монополію на владу. Політбюро втратило функції Верховної влади. Центр політичної влади у державі переміщувався у Ради. КПРС з "державної партії" в державу в державі, зі своїми закритими лініями зв’язку, мережею інформаторів, шифрованим зв’язком, значними матеріальними привілеями і т.д. З партії вийшли Б.М.Єльцин, голови Московської і Ленінградської Рад Г.Х.Попов, А.А.Собчак. Створення Демократичної платформи (згодом стала Республіканською партією). 1991 р.– Демократична партія комуністів Росії (О.Руцкий). Рух за демократичні реформи, Яковлев, Шеварднадзе. Такий розвиток подій вів до зміцнення агресивних консервативних сил у КПРС, які у 1991 р. переходять до рішучих дій.

Перебудова в СРСР (1985-1991 рр.)

Наслідки і підсумки перебудови:

1. Ліквідація тоталітарного режиму в СРСР, знищення гегемонії КПРС у політичному житті.

2. Розпад СРСР. Виникнення на його території незалежних держав, зокрема, України.

3. Розвал планової економічної системи, створення реальних умов для формування ринкових відносин.

4. Плюралізація громадського і політичного життя, створення багатопартійної системи.

5. Припинення «холодної війни», зміна співвідношення сил у світі.

6. Ліквідація «світової соціалістичної системи».

Таким чином, перебудова призвела до діаметрально протилежних результатів, які очікувалися.