Північно-Східна Русь у ХІІ — першій половині ХІV ст.
Володимиро-Суздальське князівство
12 ст Русь розпалася на 15 князівств.
А в середині 13 вже існувало близько 50 земель-князівств.
Після занепаду Київського князівства, посилилися Галицько-Волинське, Володимиро-Суздальське, Новгородське князівства. Чому?
Владимиро-Суздальське князівство, яке спершу називали Ростовським, потім Ростово-Суздальським, піднеслося за князя Юрія Долгорукого (1149-1157) (простягав свої “довгі” руки з Суздаля, до Новгорода, Галицько-Волинського князівства і намагався закріпити за собою великокняжий престол у Києві).
З ім’ям Юрія Долгорукого пов’язана перша літописна згадка про місто Москву.
Андрій Боголюбський (1157 – 1174 рр.) У 1169 р. пограбував Київ, вивіз Вишгородську Божу матір.
Після боротьби за владу між братами Андрія Боголюбського, новим князем став Всеволод Велике Гніздо (1176 – 1212 рр.). Своє прізвисько він отримав за те, що мав вісім синів і вісім онуків, усі наступні князі владимирські й московські до Івана Грозного включно були його нащадками.
Згадується у “Слові о полку Ігоревім”. Після смерті Всеволода Велике Гніздо 1212 р. єдине Владимиро-Суздальське князівство було переділене на сім окремих князівств, де правили діти Всеволода.
У першій половині 13 ст. Північно-Східна Русь розпалася на окремі землі-князівства.
“Пан Великий Новгород” Своєрідний суспільно-політичний устрій. Князя запрошувати на престол, династії не було.
З 1095 р. до 1304 р., приблизно за 200 років на новгородському престолі 58 разів змінювалася княжа влада.
Вищим органом влади було віче. Обирали представників міської влади: посадника, тисяцькоговладику (архієпископа).
З 1136 р з князем укладали угоду — ряд: не втручатися у справи міського управління.
Установилася форма державного правління, що дістала назву аристократичної республіки.
У першій половині 13 ст. Північно-Східна Русь розпалася на окремі землі-князівства. Боротьба за руські землі виявилася важкою для німецьких рицарів.
1234 р. під Юр’євом князь Ярослав Всеволодович на чолі новгородського і переяславського війська вщент розбив хрестоносців.
Навесні 1238 р. князь Данило Галицький розгромив тевтонських рицарів, що захопили місто Дорогичин.
1240 р. 18-річний новгородський князь Олександр розбив шведів, отримавши ім‘я Невський. Олександр Невський звільнив від рицарів Псков і Псковську землю, а потім рушив проти головних сил ордену. Вирішальна битва сталася 5 квітня 1242 р. на кризі Чудського озера і закінчилася блискучою перемогою русичів. Її назвали Льодовим побоїщем.
Перемоги руських князів над рицарями-хрестоносцями зірвала плани останніх під гаслами християнізації підкорити ці землі.
Моноголо-татарська навала.
На початку 13 ст. під владою Чінгісхана об`єдналися монгольські племена. Європейці часто називали монголів „татарами”, за назвою одного з племен, яке підкорили монголи.
1206 р. на курултаї (зібранні) вождів племен, які визнали владу Темучжина та проголосили Чингіс Каганом («Царем Всесвіту»).
Батий 1238 р. захопив Рязань, Владимиро-Суздальське князівство, Новгород, 1239 р. Чернігівське і Переяславське князівства.
1240 р. монголи оточили Київ. Обороною Києва керував воєвода Дмитро, поставлений князем Данилом Галицьким. Останнім пунктом оборони Києва стала Десятинна церква.
У 1325 р. Іван Калита перевіз до себе митрополита галицького. Москву перетворили на духовний центр Північно-Східної Русі.
У 1325 р. Іван Калита перевіз до себе на проживання пристаркуватого митрополита галицького Петра Волинця. Через рік Петро помер. Його поховали в недобудованому Успенському соборі. По деякім часі Петро вже прославлявся як святий. Наявність святих мощей Петра і резиденції митрополита перетворили Москву на духовний центр Північно-Східної Русі, а московські князі почали претендувати на політичне панування в регіоні.Важливим у зростанні Москви став перехід на службу до московського князя боярських родин із різних міст колишньої Київської Русі.
У 1328 р. Москва у боротьбі за ярлик перемогла Тверське князівство.
Політику Івана Калити продовжили його сини і онуки.
Дмитрій Донський (1362 – 1389 рр.) воював проти рязанських, нижньогородських, тверських князів, Литви.
За перемогу на Куликовому полі Дмитрія Івановича прозвали Донським. Ця перемога, хоч і не покінчила остаточно з татарським пануванням, але підірвала сили Орди.
Василій I (1389 – 1425 рр.) на шляху до подальших придбань Москви стали Литва і Орда.
Василій ІІ (1425-1462 рр.)
Іван ІІІ (1462-1505 рр.) продовжив політику, започатковану його попередниками. У 1471 р. Новгород потрапив у залежність від Москви.
Тверичі визнали владу Івана ІІІ, який оголосив себе “государем всея Русі” та остаточно позбутися монгольської залежності.
Представницька монархія (Боярська дума), прикази, відповідали за певну, доручену їм ділянку управління державою
Судебник 1497 р - перший збірник законів Московської держави.
Оформлення залежності селян від їхніх землевласників. Юріїв день, за тиждень до якого і тиждень по якому селянинові дозволялося переходити до нового господаря.
Тиждень стояли два війська на протилежних берегах Угри, не наважуючись розпочати битву. Зрештою, 1480 р. ханське військо відступило. Цей день вважається датою падіння монголо-татарського іга.
Іван ІІІ одружився з візантійською принцесою Зоєю (після хрещення — Софією) Палеолог - Москва третій Рим. Москва запозичила державний герб Візантії — двоголового орла.
Вотчини спадкові володіння бояр. Бояри право судити й карати своїх селян, а цареві лише сплачували податок.
Вільні селяни, жили на землях, підвладних цареві. Селянська громада — “мир”.
Рівень освіти дуже низький.
Самодержавство у боротьбі проти боярства. Царі спиралися на дворянство, яке отримувало землі лише за умови служіння царю (помістя).
Василій ІІІ (1505—1533 рр.) завершено об'єднання Московського царства, приєднано Псков, Смоленськ, Рязанське князівство, у Великого князівства Литовського відібрано Чернігово-Сіверщину. Московське царство найбільша за розмірами державою в світі.
Культура Московської держави
Московський кремль за Дмитра Донського збудований з білої цегли він дав назву Москві „білокам`яна”. Івана ІІІ Кремль отримав стіни з червоної цегли.
Успенський собор кафедральний храм митрополита всея Русі. Тут вінчали на царство, збирали Земські собори. Архангельський собор - усипальню великих князів. Грановита палата – приміщення для урочистих прийомів, зокрема за участю іноземних послів.
Феофан Грек - художник-іконописець, приїхав на Русь з Візантії, працював у Новгороді та Москві. Лінії художника називали блискавками.
Андрій Рубльов - учень Феофана Грека, російський художник-іконописець, монах. Мистецтво Рубльова, який мав величезну кількість учнів, вважається найвищим досягненням російського живопису XV століття. Найвідомішим його твором є ікона „Трійця”.