Індія
Др. пол. 19 – поч. 20 ст. Індія стала місцем вигідного вкладення капіталу. Тут будувалися залізниці (30 тис. км), переробні підприємства (чай, кава, джут і т. ін.).
Національна промисловість: 1911 р. 200 текстильних підприємств, які належали національному капіталові. Найбільшим індійським підприємцем був Тата.
Робітники становили 1% населення, а місцева буржуазія в більшості була компрадорською (ісп. comprador — покупець, спиралася на колонізаторів).
С\г постачання англійської промисловості сировиною.
Міста - зруйновано традиційний уклад (розорення ремісників), переселення в село.
Становлення індійської нації → визвольний рух. У 70-80-хpp. серед частини індійської інтелігенції патріотичні настрої. Закликали повернутися до стародавніх вірувань ("назад до вед"), відкидали кастовий поділ індійського суспільства, проголошували рівність людей і народів, ставили метою відродження індійської культури, але європейської системи освіти, проведення соціальних реформ, прискорення розвитку індійської промисловості.
1885 р Індійський національний конгрес (ІНК) установчий з'їзд символом єдності Індії; делегати представляли різні народи Індії, спілкувалися англійською мовою.
Англійці прихильно поставилися до ІНК, але згодом ставлення до нього змінилося.
В ІНК передовим було ліберально помірковане крило, яке визначило такі цілі:
• захист національної промисловості;
• зниження податків;
• створення системи банківського кредиту;
• розширення самоуправління і виборного представництва.
Ліве крило в ІНК Бал Тілак (1856-1920), із сім'ї брахмана. Він закінчив юридичний університет; виступав за повну ліквідацію англійського колоніального панування, але мирними засобами; противником соціальних реформ, закликав повернутися до національних джерел - індуїзму. 1897 р. був засуджений до каторжних робіт. Протести світової та індійської громадськості змусили колонізаторів звільнити Тілака.
Початок 20 ст. піднесенням національно-визвольного руху: організаційне оформлення руху; зміцнення національного капіталу; виступи робітничого класу як самостійної сили; посилення виступів селян проти феодальних порядків; політика колонізаторів, зокрема віце-короля Керзона.
Керзон низку законів: розпустив виборний муніципалітет у Калькутті; вдвічі збільшив плату за навчання у вищих навчальних закладах; прийняв закон про поділ Бенгалії на дві адміністративні одиниці. → виступів населення.
Центри Бенгалія, Пенджаб і Бомбей. ІНК 16 жовтня 1905 р. в Бенгалії національний траур (фактично - загальнонаціональний страйк) проти поділу Бенгалії.
Рух "свадеші" - бойкот англійських товарів. Політичний страйк у Бомбеї, створювалися профспілки, які об‘єдналися у Всеіндійський конгрес профспілок. У 1920 р. почався сатьяграхі – рух громадянської непокори під керівництвом Ганді.
ІНК гасло "свараджа" - надання Індії самоуправління в межах Британської імперії на кшталт Канади та Австралії.
У 1907 р. рух "свадеші" почав переростати в рух "сварадж".
Кульмінацією політичний страйк у Бомбеї в липні 1908 р.
Репресії: 1907 р. закон про заколотників забороняв мітинги й демонстрації, а 1908 р. – закон закривалися газети, що "підбурювали до заколоту". Заарештували й Тілака. У Бомбеї загальний політичний страйк.
Поступки: збільшилася кількість виборних осіб у раді при віце-королі, у законодавчих зборах провінцій було створено виборчу більшість. Внести розкол. Так, вибори проводилися по куріях, утворюваних за релігійною та національною ознакою.
У 1911 р. віце-король скасував закон про розділ Бенгалії та переніс свою столицю з Калькутти в Делі.
У м. Ланау 1916 р. з'їзди ІНК та Мусульманської ліги) програма: негайне надання Індії широкого самоврядування; призначення індійців на командні посади в армії; розширення митної автономії; встановлення індійського контролю над фінансами.
Могандас Карамчанд Ганді (1869-1948). Магатмою - великою душею. В Південній Африці, набув досвіду в "ненасильницького неспівробітництва" з владою - "сатьяграха" (впертість в істині), через мирні демонстрації, припинення роботи і занять, закриття крамниць, відмову від виконання розпоряджень колоніальної влади. Закликав не відповідати на репресії насиллям, проти кастових пережитків, пропагував ідеї відродження домонього ремесла. Підтримка мільйонів ремісників і кустарів.
Основою теорія ненасильства Л. М. Толстого, ідеї мирних масових дій. Противником насильства і збройної боротьби. Він усвідомлював, що Індії з її кастовим, мовним, національним, релігійним поділом слід уникати крайнощів. Теорія "ненасильницького опору" (або громадської непокори), її досвід застосування в подальшому набули поширення у світі. «Помірковані» вважали що самоуправління може бути досягнуто лише поступово, у співпраці з колоніальною адміністрацією. 1907 р розкол ІНК («крайні» повернулися лише в 1916 р).
Б.Тіллак очолив групу «крайніх» (радикальних методів боротьби). Метою ІНК вони вважали досягнення «свараджа» (самоуправління) через організацію національно-визвольного руху.
Національно-визвольний рух в Індії на початку 20 ст. не досяг своєї мети.