Революція 1905-1907 рр.
Політичний етап національного руху
Передумови: феодальні пережитки: відробітки, безземелля, низький рівень життя. Робітники – низькі зарплати, відсутність трудового законодавства, Самодержавство, відсутність демократичних свобод. Національні інтереси.
9 січня «Кривава неділя» розвіяла віру в «доброго царя».
лютий 105 страйків, 70тис. робітників. Економічні та політичні вимоги.
квітень-серпень 300 страйків, понад 100 тис. робітників.
14 червня повстання на панцернику «Потьомкін» в Одесі. Очолили більшовики Григорій Вакуленчук і Панас Матюшенко. Серед учасників О.Коваленко один із засновників РУПу. Був офіцером, який перейшов на бік повстанців.
Чорноморська ескадра відмовилася відкрити вогонь по повстанцям. «Потьомкін» виграв «німий бій». Здали панцерник румунській владі в порту Констанца.
квітень-червень селянські повстання Правобережжя – 1306, Лівобережжя – 194, Південь – 226. Репресії.
жовтень загальнополітичний страйк, почався з Москви і Петербургу. Вимоги: 8 год робочий день, свобода слова, мітингів і демонстрацій, організацій партій, знищення самодержавства, Установчі збори. Найбільші Катеринослав, Київ, Одеса, Миколаїв.
17 жовтня 1905 р. Маніфест Миколи ІІ : «дарував» особисту недоторканність, свободу слова, совісті, зібрань і спілок. Державна дума, як законодавчий орган з обмеженими повноваженнями.
Монархісти засудили, ліберали вітали, радикали бажали продовження революції.
Почалися розправи над революціонерами. Серед революціонерів багато євреїв. «Чорносотенні» (шовіністичні організації) погроми, при невтручанні або підтримці поліції. Найбільші в Одесі, Києві, Катеринославі, містах Донбасу.
Легалізація партійної діяльності. Російські партії:
Конституційно-демократична партія (кадети) – ліберали, «Союз 10 Октября» («октябристи»), вважали революцію завершеною, готувалия до виборів.
«Чорносотенці» декілька партій, найбільш впливова «Союз русского народа».
Російські соціал-демократи та соціал-революціонери посилили антиурядову діяльність, готувалися до повстання.
Жодна партія не розглядала питання автономії України.
Вплив українських партій менший за російські. Перебували в стані формування.
РУП 1905 р змінила назву на Українську соціал-демократичну робітничу партію (УСДРП).
УДП і УРП об‘єдналися в Українську демократично-радикальну партію (УДРП).
Не мали чіткої програми дій, вагалися вести самостійну діяльність, чи об‘єднатися з загальноросійськими. Українська соціал-демократична спілка. ще у 1904 р приєдналася до РСДРП. 1906 р про приєднання оголосила УСДРП, УДРП співпрацювала з кадетами. Окремою була тільки УНП, яка виступала за самостійність, пропонувала об‘єднатися у боротьбі за національні інтереси.
Виникали масові позапартійні об‘єднання громадян. Виникали ради робітничих депутатів. В Україні перша рада виникла у Катеринославі на поч жовтня 1905 р. Рішення 8 год робочий день, допомогу безробітним. Більшовики та анархісти прагнули перетворити ради в органи підготовки збройного повстання.
Формування професійних спілок. Функції захисту інтересів робітників. Найбільші в Одесі, Києві, Катеринославі, Харкові. Були під контролем партій та позапартійні.
Маніфест нічого не приніс селянству. Головна мета – одержати землю. Інтерпретували, як дозвіл на захоплення поміщицьких земель. Напади на маєтки, вбивства, збройна відсіч поліції і козакам.
Радикалізація селянського руху. Під керівництвом есерів утворювали селянські спілки. 1905 р Всеросійська селянська спілка. В Україні 7 губернських, повітові, волосні організації. Іноді очолювали повстання. Один із найбільших виступів відбувся в грудні 1905 у с. Великі Сорочинці на Полтавщині. У сутичці з каральним загоном там загинуло 63 селянина. В селі Вихвостові на Чернігівщині (М.Коцюбинського «Fata morgana») у жовтні 1905 р. селяни розгромили поміщицький маєток і гуральню.
восени 1905 р. повстання на крейсері «Очаков», приєдналося 12 бойових кораблів. Повстання придушили. Керівники лейтенант Петро Шмідт, три матроси були розстріляні.
17 листопада в Києві збройна демонстрація трьох саперних рот (Борис Жаданівський). Заворушення придушили.
Більшовики, анархісти, частина меншовиків та есерів спробували захопити владу організувавши збройні повстання. В Україні – Донбасі, Харкові, Олександрівську. Одночасний виступ 12-13 грудня. Придушені армією. Не було підтримки населення.
У Харкові проти повсталих важкі гармати, Найдовше повстання в Олександрівську, на третій день впала станція «Південна». На Донбасі загони в Горлівці, Єнакієвому, Луганську та ін. Рух спадав поступово.
Національні вимоги українців.
В програмах і агітаційно-пропагандистських документах українських партій і громадських об‘єднань. Автономія (всі крім УНП –незалежність). Загальні: ліквідація поміщицького землеволодіння, демократичні свободи, скасування мовно-культурних заборон.
Мовна проблема: інтелігенція, З‘їзд полтавської групи Всеросійського союзу вчителів: викладання українською мовою. 1904 р. підтримка російських академіків-мовознавців Федора Корша і Олексія Шахматова: самостійна мова, а не місцева говірка.
Листопад 1905 р. закон, який дозволяв видання літератури національними мовами, створення культурно-освітніх товариств і національних театрів. Вибухоподібний розвиток культурного життя.
Періодичні видання:
Листопад 1905 р. перша українська газета «Хлібороб». Видавала українська громада Лубен.
1906-1914 рр. перша щоденна українська газет «Громадська думка», пізніше перейменована в «Раду». Видавець і меценат Євген Чикаленко. Фінансував Василь Симиренко.
Журнал «Киевская старина», перейшов на українську мову під назвою «Україна», до Києва зі Львова було переведено видання «Літературно-наукового вісника» М.Грушевським. У Львові на чолі з І.Франко було створено газету «Громадський голос», що підтримувала боротьбу населення Наддніпрянщини.
1906 р. 15 видавництв, 20 видань. Переслідування передплатників. Учителям заборонялося передплачувати газету «Рада» («або «Рада», або посада»). Заборона пропускати на село часопис «Хлібороб».
За галицьким зразком 30 жовтня 1905 року в Одесі була відкрита «Просвіта» М.Комаров. Поширилася по всій Україні. Катеринослав 4 секції: драматична, вокально-музична, літературна та бібліотечна, Д.Яворницький . У Кам‘янці-Подільському домоглася введення укр.мови в школах. В Києві Борис Грінченко, Микола Лисенко, Григорій Коваленко, Леся Українка та ін. В Миколаєві організував історик Микола Аркас. 1907 р. 35 організацій «Просвіти». У Чернігові – М.Коцюбинський; у Полтаві – П.Рудченко (Панас Мирний) та ін.
Налагоджували контакти з селом, хати-читальні, участь просвітян в організації кооперативів.
Офіційно домогтися введення укр. мови не вдалося. Діти не розуміли в колі, чужа мова. Студенти рух за відкриття кафедр українознавства в університетах. Відкрито україномовні відділення в Одесі та Харкові. В Одеському університеті історію України викладав брат М.Грушевського Олександр, в Харківському українську літературу – Микола Сумцов.
травень 1906 р. 102 депутати, переважали селяни та інтелігенція. 45 створили парламентську громаду (адвокат з Чернігова Ілля Шраг). Вимога: аграрна реформа, українська освіта, автономія. Журнал «Украинский вестник». Підготували декларацію у справі автономії, але не встигли виголосити. Нові вибори.
ІІ Державна Дума
січень 1907 українське парламентське об‘єднання – Українська трудова громада. 47 членів, автономія, місцеве самоврядування, українська мова в школі, суді, церкві, аграрна реформа. Часопис «Рідна Справа – вісті з Думи» 2 рази на тиждень. Через 103 дні розпущена 3 червня 1907 р. – кінець революції.
Економічний розвиток 1907-1914 рр.
Завдання: знати соціальну напругу на селі. Закінчилася економічна криза. Період піднесення.