Формування абсолютної монархії
Формування абсолютної монархії у формі самодержавства “Божою Милістю Великий Государ, Цар і Великий Князь всея Великої і Малої Русі Самодержець” Олексій Михайлович (1645—1676 рр.).
1649 р. Соборне уложення — збірник законів. Остаточно перетворило селян на кріпаків.
Українсько-російські відносини:
Після Корсунської битви гетьман звернувся з листом до московського царя Олексія Михайловича. Кримські татари, які були ворогами Московської держави. Річ Посполиту й Московію поєднував Поляновський мирний договір 1634 р.
30 грудня 1648 р. посольство (полковник С. Мужиловським) - перше, зафіксоване у джерелах прохання Хмельницького.
У наступні роки гетьман неодноразово повторював своє бажання прийняти протекцію московського царя. У середині 1650 р. московський уряд звинуватив Річ Посполиту в систематичних порушеннях Поляновського договору й розірвав його.
Із серпня 1651 до травня 1653 р. в Москві майже безперервно працювали українські посольства. У червні 1653 р. Хмельницький попередив московську сторону, що в разі затягування переговорів прийме протекцію турецького султана.
1 жовтня 1653 р. на скликаному в Москві Земському соборі було ухвалено рішення: «Військо Запорозьке з містами і з землями прийняти під государеву високу руку» та про оголошення війни Речі Посполитій. Земський собор 1653 р., став останнім собором, скликаним у повному складі за роки правління Олексія Михайловича.
Для реалізації цього рішення до Гетьманщини вирушило спеціальне московське посольство, очолюване боярином Василем Бутурліним.
8 січня 1654 р. в Переяславі було скликано військову раду. Бутурлін заявив, що цар своїм підданим не присягає.
Відмовилися присягати Іван Богун, Іван Сірко, козаки Запорозької Січі, київський митрополит Сильвестр Косов.
«Березневі статті», оригінал яких до наших днів не зберігся.
Релігійна реформа Никона, 1652 р. Мета: об'єднати під своєю владою всі інші православні народи Східної Європи та Балкан. Московські обряди значно відрізнялися. Внесли зміни в обряди за грецькими оригіналами: хреститися трьома перстами, скорочено обряди хрещення й покути, заборонено ікони, написані не у візантійському. “Старообрядський” (протопоп Авакум) напрям тікали до лісів, утворювали там громади. Никон висував претензії на вищу духовну владу, якій світська мала коритися. У 1666 р. за рішенням церковного собору, Никона зняли. Захисником церковної реформи було проголошено царя, а всіх супротивників реформи піддано анафемі й віддано на суд. У 1682 р., лідера “старообрядців” протопопа Авакума спалили на багатті.
Уряд Московської держави намагався не конфліктувати з донськими козаками ними. Із Дону втікачів не видавали. 1662—1663 рр. козаки брали участь у поході проти турків і кримських татар. Спроби царської влади відібрати в козаків їхні давні вільності. Почалося повстання (1667—1671 рр.), “бунт Стеньки Разіна”. Військо воєводи І. Прозоровського. Разінці зуміли уникнути зіткнення з урядовими військами. 1668—1669 рр. отаман здійснив успішний похід на володіння іранського шаха.У травні 1670 р. Разін рушив у похід — звільняти простий народ від боярської неволі. “Привадливі листи”, воює проти зрадників бояр за великого государя. Повстанці захоплювали міста, вбивали бояр, чинили суд над царськими чиновниками й запроваджували козачий устрій. Вирішальна битва у жовтні 1670 р. під Симбірськом повстанців було розбито. Козача старшина 14 квітня 1671 р. схопила отамана та його брата і видала їх урядовим військам. 4 червня 1671 р. Разіна страчено у Москві.