Травень 1968 року, Париж,  у Франції  10 мільйонів повсталих французів відправляють уряд Шарля де Голля  у відставку.

Неймовірно, та французька передова  інтелігенція  проголосила   своїм кумиром  українського анархіста Нестора Махна. Портретами якого було прикрашено всю Сорбонну. А майбутній депутат  Європарламенту,   ватажок і рупор студентського бунту Даніель Кон-Бендит тоді заявив на ввесь світ:  − «Махновський рух – це  модель майбутнього ідеального суспільства !». 

Взірцем  для французьких  революціонерів стала дещо романтична, почасти утопічна створена Махном  Гуляйпільська анархічна держава, що проіснувала з 1919 по 1921 рік і дорівнювала території Голландії Бельгії та Люксембургу. Така ідея само організованих комун була реалізована в Ізраїльських кібуці які існують майже сторіччя, комуни хіпі, русі який виник  у середині 60-х у США, поширився Європо.

Анархістський прапор, чорного кольору з черепом, увійшов в європейську моду в 60-х роках, а ідеї були виражені в рок-музиці, та ідеології панків.

Завдяки Н.Махну Європа дізналася про український визвольний рух. Коли ще не було монографій не про С.Петлюру, не про М.Грушевського, ні про В.Винниченка, ні про П.Скоропадського, про Н.Махна зʼявилося в світі десятки солідних досліджень – говорить Владислав Верстюк, доктор історичних наук.

Народився Нестор Іванович Махно в с. Гуляйполе в багатодітній селянській сім’ї, отримав лише початкову освіту. 1905 долучився до групи «хліборобів анархістів-комуністів». Був тричі заарештовуваний. У кінці березня 1910 військово-польовий суд приговорив Махна і його товаришів до смерті. З причини неповноліття на момент злочину страта була замінена Нестору довічною каторгою.

Звільнений з ув’язнення в березні 1917 Лютневою революцією, Махно повернувся в Гуляйполе, де боровся проти німецьких та австро-угорських військ.  Виїхав в Росію де брав участь у конференціях анархістів, зустрічався з відомими російськими анархістами, а також з лідерами більшовиків В.Леніним, Я.Свердловим, Л.Троцьким, Г. Зінов’євим.

У липні 1918 Махно повернувся в Україну, розпочав боротьбу проти влади гетьмана П.Скоропадського.

16 жовтня 1918 махновці захопили Гуляйполе. Цю дату можна вважати початком, точкою відліку в історії махновщини.

Повстанці нарекли Махна «батьком». Цим повстанським титулом він пишався і часто підписувався під публічними документами.

У лютому 1919 махновські загони  входять до складу червоної Задніпровської дивізії. Махновці відзначилися в боях проти військ Антанти та білих весною 1919. Ними був захоплений Маріуполь.

Однак повстанці не могли визнати принципів диктатури пролетаріату та «воєнного комунізму», з продрозкладкою.

Влітку Махно довелося одночасно боротися і з більшовиками, і з білими. У серпні 1919 він проголосив про створення Революційної повстанської армії України (махновців). У вересні Махно заключив короткотривалий союзний договір з Армією УНР про спільні дії проти денікінців. Махновці за цей час захопили міста Бердянськ, Катеринослав, Олександрівськ, Нікополь, Маріуполь, Мелітополь. Ця дало можливість червоним зупинити наступ А.Денікіна і переломити ситуацію на власну користь. Восени 1920 червоні знову використали махновців у війні з армією ген. П.Врангеля. Одразу ж після оволодіння Кримом червоні розгорнули нову операцію зі знищення повстанців.

Махно не-зважаючи на величезну кількісну перевагу червоних, продовжувати боротьбу з ними до серпня 1921, коли, вичерпавши всі наявні можливості, він з невеликим загоном перейшов румунський кордон.

З 1924 останні свої роки прожив у Парижі, страшенно бідуючи та ідейно продовжуючи свою боротьбу з більшовизмом на сторінках своїх спогадів і публіцистики. Помер у 1934 р. в Парижі.

Проти кого він тільки не воював. Усюди на нього натикаєшся. Читаєш біографію Столипіна - Махно мало не заробив "столипінську краватка". І з Леніним він зустрічався в Кремлі. У радянські часи, в ході героїзації якихось абстрактних бійців революції історики наполегливо мовчали, що Врангеля з Криму вибили саме махновці, саме вони переправилися через Сиваш і прорвали оборону білих в Перекопі. Оспівувана , у книгах, фільмах, картинах, помпезних пам'ятниках, «будьонівська» кулеметна тачанка що стоїть у Ростові-на-Дону та під українською Каховкою, однак, за 70 років, так і не витравила ні з писаної історії, ні з народної пам'яті той епітет тачанки - «махновська», який дала їй справжня історія. Його організаторські та військові таланти незаперечні, відпрацьована ним тактика повстансько-партизанської боротьби вивчалася в багатьох арміях світу. До сьогоднішнього дня постать Нестора Махно викликає підвищений суспільний інтерес.