Україна в геополітичних планах:

Німеччина почала економічне завоювання земель. В зону її геополітичних планів Балкани, Туреччина, Єгипет, Месопотамія, Персія і навіть Індія. Тому інтерес до Чорноморського басейну та Передньої Азії. Німецька експансія – економічна. Проти Росії, відірвати Україну.

Росія розглядала Україну, як частину відірвану внаслідок монгольської навали, Литвою та Польщею. Стратегічна територія для наступу на Балкани та в Середземномор‘я.

Австрія після поразки на заході від Пруссії, та Італії на Балканах, звернула увагу на схід. Зіткнення інтересі з Росією на Балканах. Підтримували національний український рух, ідея створення «Київського князівства» під владою Габсбургів.

Українське питання в др. пол. 19 ст.

Політика імперій на денаціоналізацію українців, перешкоджання консолідації. За рівнем освіти Україна одне з останніх місць в Європі.

Бідність та недосвідченість заважали формуванню патріотизму та самоповаги. Відсутність українського друкування – зв‘язку між елітою та народом. Переслідування національно свідомої інтелігенції. Колоніальна політика викачування ресурсів. Провідні верстви буржуазія не українська. Не достатній розвиток транспорту, заради вивозу сировини, підготовка до війни. Міста – не українські, ті що жили русифікувалися, пристосовувалися.

Інтелігенція 1/3 українці, 16% юристів, 25% учителів, 10% письменників і художників.

Подвійна лояльність колишньої козацької старшини. Не цуралися коренів, «малоросійські» патріоти, симпатія до народної культури. Але одночасно сповідували патріотизм великої Росії («общего отечества»), М.Гоголь.

Малоросійство –  робота, просування в кар‘єрі, не можливо зберігаючи українську мову та культуру. Втрата історичної пам‘яті, сприйняття російського міфу. Відмовлялися від власної культури, зневажливе ставлення. Комплекс меншовартості, бездержавні народи.

Москвофільство криза рутенства – подвійної лояльності щодо Габсбургів, віддали перевагу полякам. Комплекс меншовартості, «плебейський народ» відсутність віри в його можливості.

Любов до рідного краю, родини була притаманна і іншим народам, що жили на Україні, колонізаторська імперська політика також викликала у них незадоволення. Формується почуття територіального патріотизму. Майбутнє України залежало від порозуміння етнічного та територіального патріотизму, та формування політичної нації. 

Модернізація зближувала регіони та людей. Національно-визвольні рухи підтримували національні меншини, і навіть волонтери з інших країн. (Згадати війну за незалежність США, формування нації, вплив на Європу).

Громадівський рух

Причини виникнення: криза малоросійщини та москвофільства. Українофільсьво (молодь). Реформи 60-70 рр – лібералізація, Олександр ІІ.

Громади – напівлегальні організації культурницького і суспільно-політичного спрямування молодої української інтелігенції. Мета: відродження національнохї свідомості, просвітницька діяльність.

Перша громада – Петербург, колишні учасники Кирило-Мефодіївського товариства: П.Куліш, М.Костомаров, В.Білозерський, Т.Шевченко. Журнал «Основа» 1861-1862, 22 місяці, захищав мову, літературу, право народу на освіту, популяризував історію.Автори Т.Шевченко, П.Куліш, М.Костомаров, Марко Вовчек, М.Максимович, Л.Глібов, С.Руданський, П.Єфименко, Т.Рильський. М.Костомаров надрукував дослідження «Дві руські народності», обгрунтував окремішність української культури і світогляду. Звинувачування у сепаратизмі.  Відхід від політичних вимог, культурницьке спрямування. П.Куліш мав власну друкарню Фінансова підтримка Василь Тарновський, Григорій Галаган. Видали серію книг «Сільська бібліотека» (40 книжечок), складності доставки в Україну. 1863 р. М.Костомаров звернувся до українських громад організувати видавництво в Україні, закликав меценатів. 1863 р. припинила існування.

Хлопомани – молодь з польських або українських сполонізованих родин, які визнавали основою українства народ. Питання національної належності визначається не етнічною культурою, а його особистим вибором. Носили національний одяг, говорили українською мовою, етнографічні експедиції, просвітницькі бесіди, вивчали світогляд народу.

Громади 1860-1875 рр: привід: смерть Шевченка.

1859 р. хлопомани при Київському університеті - Київська громада. В.Антонович (син польки та угорського революціонера). Члени: Тадей Рильський, Борис Познанський, мовознавчі Костянтин Михальчук, Павло Житецький, Павло Чубинський, Олександр Конинський, Іван Касьяненко, Михайло Драгоманов, 200 осіб).  Подібні в Чернігові, Харкові, Полтаві, Вінниці, Катеринославі, Катеринодарі на Кубані, Одесі, а також у Москві.

-            Організація недільних шкіл та бібліотек. Для ремісничої молоді, міщан, робітників. Понад 100. Викладали студенти. Підручники «Буквар павденноруський» Т.Шевченка та «Граматика» П.Куліша.

-            Друковані видання: Леонід Глібов газета «Чернігівський листок» 1861-1863 рр з україномовною частиною.

-            Популяризація літературу, читання «Кобзаря» та ін авторів, лекції.

-            1862 р. заява В.Антоновича та членів громади в часописі «Современная летопись» змістом діяльності оборона «українців молодого покоління» від наклепів, які поширювало «малорозвинене провінційне дворянство», не відкидали релігії, родинного затишку, приватної власності, не підбурює селян проти панів, не планує відокремлення України. (Відкидали політику).

Шовіністи – перевага однієї нації над іншою.

1833 р. Уваров, теорія офіційної народності: «Православ‘я, самодержавство, народність».

Теорія Погодіна: Київська Русь історія Росії.

Недільні школи українською мовою, історія не за офіційними підручниками. Критика шовіністичних газет: мова лише діалект, письменники сепаратизм. Польські шовіністи. Внаслідок цього 1861 р. заарештували Тадея та Йосипа Рильських за пропагування «ненависть до вищих станів». 1862 р. В.Антоновича й Т.Рильського викликали на допит. У Каневі заарештовано Познанського за ведення бесід з селянами про несправедливість реформи 1861 р.

Змушені припинити етнографічні пошуки по селах, роботи в місті. В Петербург доноси. Переслідування.

Валуєвський циркуляр 18 липня 1863 р. Проти громад.

Приводом стало польське повстання. Російські шовіністи «негайне приборкання» українського національного руху, поки не почалося повстання. А також переклад Ф.Морачевським Євангелія, який Святіший Синод, шеф жандармерії та міністр внутрішніх справ і київський губернатор визначили що це становить «небезпеку для самої царської влади».

-       заборона використання української мови в школах, підручниках, науково-популярних і релігійних книжках, «ніякого малоросійського языка не було, немає, і бути не може.

-       дозволялося друкування тільки твори красного письменства, навчання українською, як прояв сепаратизму.

Арешти (П.Чубинський, О.Конинський), закриття громад і недільних шкіл.

Громадівський рух 70-90 х років нелегальний.

В.Антонович таємно відродив «Стару громаду», неполітична діяльність. П.Житецький, П.Чубинський, Ф.Вовк, М.Лисенко, М.Старицький, І.Нечуй –Левицький, М.Драгоманов, О.Русов, М.Зібер, С.Пололинський (Василь Подолинський (1815–1876) сільський священик «Слово перестороги», польською мовою 1848 р. ідея об’єднання). Зв‘язки з громадами в Харкові, Одесі, Чернігові, Полтаві, Єлисаветграді, Петербурзі. працювали в земських та міських установах, активно обороняли потреби українства.

1871 р. був відкритий приватна колегія Г.Галагана, багато громадівців викладачі.

1873 р. в Київському університеті утворено на базі історико-філологічного факультету Історичне товариство Нестора Літописця.

1873 р. Південно-Західний відділ Російського географічного товариства 1873-1876 рр. Голова Григорій Галаган, управитель Павло Чубинський, громадівці, залучали сільську та міську інтелігенцію, 200 дійсних членів і членів-кореспондентів.

Відділ зібрав і видав джерела і матеріали з історії,, географії, природознавства, статистики, економіки. 1875 і 1876 р. видані два томи «Записок» відділу. 1872 -1878 р. за редакцією П.Чубинського сім томів етнографічних, статистичних і археологічних матеріалів. 1874-1875 рр. 2 томну збірку українських історичних пісень. Працювали над історією української літератури та українсько-російського словника.

1874 р. в Києві ІІІ Археологічний з‘їзд, вітчизняні, російські та зарубіжні вчені.

Друкувалися українські літературні видання, брошури для народу.

Придбали російськомовну газету «Киевский телеграф» 1874-1875 рр., висловлювали свою громадянську позицію. 1875 р. київська громада опублікувала програму: звертати увагу на потреби народу й неупереджено ставитися до відносин між суспільними верствами та націями. Друкували статті М.Драгоманова, Вовка, Подолинського, та ін.

Поширенні громадівського руху викликало опір шовіністів навколо газети «Киевлянин» де «Киевский телеграф» звинувачували у сепаратизмі, просвітницькі книжки шкідливі для народу, доноси – 1874 р. «що громадівці прагнуть незалежної Української республіки з гетьманом на чолі». 1875 р. Олександр ІІ спеціальну комісію «для вироблення засобів боротьби з українофільством». Висновки література на «простонародномі малороссийском наречии» призведе до відокремлення України від Росії. Рішення закрити Південно-Західний відділ Російського географічного товариства, «Киевский телеграф», переслідування окремих діячів.

Емський указ 18 травня 1876 р.

Заборона друкувати і видавати твори та переклади українською мовою, театральні вистави, тексти для нот, крім історичних пам‘яток із збереженням правопису оригіналу, а також ввезення їх із-за кордону;

Літературні твори друковані російською та з дозволу цензури.

Заборона ставити українські п‘єси, літературні читання, співати українські пісні, вилучення українських книжок із шкільних бібліотек.

Заборона Південно-Західного відділу Російського географічного товариства, та  «Киевский телеграф».

Українські п‘єси йшли після російських, кожна вистава окремого дозволу, дозволяли лише низькопробні п‘єси (мета показати неспроможність).

Драгоманову та Чубинському було заборонено жити в Україні.

На всіх вчителів збиралися характеристики, переводили в російські губернії, а на Україну російських.

Нові громади, 80-ті «мертві роки». вбивство Олександра ІІ народниками (1 березня 1881 р.) і контрреформи Олександра ІІІ. Криза культурницького руху.

Студентський рух «Молода Україна», 1898 р. перший нелегальний з‘їзд студентських громад, але не мали чіткої програми дій.

Радикальна течія в українофільстві, студенти Київського і Харківського університетів 1891 р на могилі Т.Шевченка в Каневі, присяглися бути вірними його ідеалам та створили таємне товариство «Братство тарасівців».

Засновники Іван Липа, Борис Грінченко, Михайло Коцюбинський, Микола Міхновський.

Крім Харкова, гуртки тарасівців у Києві, Одесі, Катеринославі, Полтаві, Чернігові. Учасники: молодь, студенти, дрібні службовці, інтелігенція.

1893 р у львівському часописі «Правда» надрукували програму:

-        українці самобутній народ, мають право на незалежне існування;

-        визволити націю з гніту;

-        ідея незалежності відкладалася, визнання прав України у Росії;

-        єдність українців;

-        вирішення економічних питань,

-        тарасівці розмовляти українською мовою, вимагати викладання її у школах,

1893 р. під час отримання забороненої літератури були заарештовані.

Поштовх до масового студентського руху.

1895 р. в Київському університеті таємну «Українську студентську громаду», 1897 р «Харківська студентська громада», в Полтаві священники «Полтавську громаду семінаристів», всього 20 громад.

1897 р. громади, втому числі і Москви і Петербургу створили Загальноукраїнську безпартійну організацію (ЗУБО), ініціатори ВАнтонович, О.Конинський. Заснували видавництво «Вік», створили велику книгарню, святкування Шевченківських свят, підтримувала діячів, яких переслідували, влаштовували вистави, концерти, лекції, поширювали українську літературу.

1898 р. таємний Всеукраїнський студентський з‘їзд громад. вживання української мови, боротися за конституційні права свободи слова, друку, зборів.  1899 р. Другій з‘їзд причина соціально-економічного положення народу російський абсолютизм.

1899 р. на основі студентської громади Д.Антоновича (син), М.Русова, Л.Мацієвича, Б.Каменського засновано Революційну українську партію (РУП).

І.Франко назвав студентський рух «Молода Україна», 1900-1903 видавали однойменний журнал.

Російський рух. Народники

Радикальна російська молодь, ідеалізували народ, вважали схильним до соціалізму. Звільнити народ від царизму шляхом революції. 1871 р. у Петербурзі перший народницький гурток Михайло Чайковський. 1873 р. група «чайковців» в Одесі, та Києві. До Одеської 100 осіб, відомий Андрій Желябов. У Києві група анархістів Віра Засулич, Володимир Дебогорій-Мокрієвич, Яків Стефанович.

1873 р. «Київська комуна» мала помешкання, гуртожиток, штаб, конспіративна квартира. Близько 80 осіб. Вели пропаганду серед робітників, диспути. зв‘язки з народниками Петербургу, Харкова, Одеси.

Щоб підняти на революцію пропаганда. Пропагандистський напрямок Петро Лавров, підготовка народу до повстання. 1874 р. «ходіння в народ». 1876 р. в Петербурзі «Земля і Воля», мета: агітація, підготовка до революції. Народники України 1875 р. об‘єдналися в гурток «Південні бунтарі» (30 осіб).  Використовували українську літературу, твори Т.Шевченка, Марка Вовчка, І.Котляревського, зверталися до історії України, але вважали, що розв‘язання українських проблем відбудеться в ході всеросійської революції. Селяни не розуміли, чужі люди з міста. В околицях Чернігова використовуючи віру селян в «доброго царя», Яків Стефанович (Дмитро Найда) зачитували «царський маніфест», повставати проти панів. Створили у Чигиринському повіті селянську організацію «Таємна дружини».  1877 р. члени «Чигиринської змови» заарештовані. Єдиний випадок участі селян у народницькому русі.  Поразка «ходіння в народ» активізувала дії анархістів-бакунінців.

Михайло Букунін, анархіст, повалення самодержавства шляхом терористичних актів. 1878 р. Віра Засулич поранила коменданта Петербургу генерала Трепова, декілька вбивств в Київській губернії.

1879 р. «Земля і Воля» розкололася на дві організації «Народна воля» прихильники посилення індивідуального терору. Серія замахів завершилася вбивством царя Олександра ІІ у 1881 р.

«Чорний переділ» намагався продовжити агітаційну роботу по підготовці революції, цікавилися марксизмом.

Польське повстання 1863-1864 рр.

Проти Росії в Королівстві Польському, Литві, Білорусії та Правобережжі.

Польщу охопила партизанська війна. На Правобережжі 20 загонів. Київ – центр конспіративного польського руху. На боці поляків 500 українців, білорусів, росіян. Член військової організації «Земля і Воля» підпоручик Андрій Потебня. загинув у бою. Але масовою підтримки не мали. Селяни добровільно боролися з повстанцями. У придушені повстання взяли участь Австрія і Пруссія.

Москвофіли

Стаття "Яків Головацький: від «Русалки Дністрової» до москвофільства"

Поразка революцій 1848-49 рр, 1851 р саморозпуск Головної руської ради, намісник Галичини Агенор Голуховський польський землевласник, 25 років пропольську політику. Впевнив Відень, що вимога поділу Галичини призведе до поширення туди російського впливу, витісняв з Лвівського університету українських викладачів, особливо Я.Головацького., звільнення та заборона підручників. Полонізація українців, греко-католицьку церкву перейти на григоріанський календар, 1859 р. нав‘язати «Галицько-Руській матиці» латинську абетку. Протест інтелігенції. «Абеткова війна».

Після поразки 1859 р у франко-італо-австрійській війні 1860 р. скликали парламент, крайові сейми. Перевагу в Галицькому сеймі отримали польські шляхтичі, українці 15%. 1866 р після поразки у війні з Пруссією, 1867 р дуалістична монархія, надихнуло поляків на боротьбу за свої права, Відень відкидавв, але обіцяв підтримку у Галичині, «польська держава в державі», німів заміняли на посадах на поляків, польська регіональна, у Львівському університеті замінила німецьку, колах та гімназіях. Загроза повної денаціоналізації.

Конституція проголошувала рівність всіх громадян, свободу преси, слова, зібрань, захист інтересів усіх народів, рівні права всіх мов у школах, адміністраціях. Давало можливості для боротьби.

Інтелігенція втрачала віру у власні сили. Росія проголошувала себе провідником слов‘ян (чехів, сербів, болгар) у боротьбі з Німеччиною та Туреччиною. Росія використовувала. Греко-католицьке духівництво зневага поляків, убогість та низький рівень культури селянства. Підвищення власного статусу бачили у могутності Російської імперії.

Москвофіли др. пол 60-х рр. духівництво, чиновники, інтелігенція, фінансова допомога.

Народовці

Творчість Т.Шевченка, М.Костомарова, П.Куліша.

І етап культурно-освітянський з метою пробудження національної свідомості. 1860-1879 рр.

1861 р товариство «Руська бесіда» філії у містах Галичини.

1864 р. український театр у Львові, наддніпрянський репертуар.

1868 р. 60 студентів (Анатолій Вахнянин – музикант, диригент, письменник, професор академічної гемназії) створили товариство «Просвіта», завдання: «заложити будучність нашої народності», «вивчення та освіта народу», читальні (853), ознайомлення з українською та світовою літературою. Навчали методам ведення господарства, вивчали і удосконалювали ремесла, кооперативи («Сільський господар», «Народна торгівля», страхова компанія «Дністер»).

1873 р меценати з Наддніпрянщини (Є.Милорадович-Скоропадської, В.Симиренка) у Львові Літературне товариство імені Т.Шевченка. 1892 р. перетворене на НТШ. Відігравало роль академії наук.

ІІ етап політична діяльність: Вибори до галицького сейму 1879 р. показали кризу культурницького руху, лише 3 українці. Самоусунення народовців від політики, дало можливість фальсифікації виборів: залякування, підкуп «галицькі вибори», «виборча ковбаса». Нові лідери, Юліан Романчук, Олександо Огоновський, брати Барвінські. Усвідомлювали, що поляки витіснили їх з Галицького сейму, москвофіли з українських установ. Вихід іти в народ.

1879 р. почали видавати політичний часопис для селян «Батьківщина», для інтелігенції часопис «Діло» на противагу москвофільському «Слово».

1880 р. організували перші масові українські збори (віче). Обговорювали політичне становище українців, економічні справи, шкільні проблеми. 1885 р. створили Народну раду (Ю.Романчук) – першу політичну організацію, оголосили спадкоємницею Головної руської ради, стала прообразом партії.

Міжнародна ситуація протистояння А-У, Німеччини та Росії на Балканах, та загроза війни, ідея використання національного руху, Німеччина – створити «Київське королівство», відірвати Україну від Росії, взяти під контроль Габсбургів. Підтримали учасники «Старої громади» В.Антонович та О.Конинський, вимоги ширших національно-культурних прав для Галичини., «українського П‘ємонту».

Під тиском Відня поляки пішли на компроміс. збільшення місць в парламенті, національно-культурні права: відкриття третьої української гімназії, українські кафедри у Львівському університеті, кафедра української історії, український правопис, написи на державних установах, українці повинні підтримати Габсбургів поступки польській шляхті. Компроміс укладено 25 листопада 1890 р. намісником Галичини графом Казимиром Бадені (польська сторона) та лідерами народовців (ініціатор О.Барвінський, потім противник,  Ю. Романчук, В. Антоновича) – «Нова ера» (1890-1894). 1892 р. Літературне товариство перетворене на НТШ, очолив О.Барвінський. 1894 р. «Кафедра всесвітньої історії з особливим наголосом на історії Східної України», за рекомендацією В.Антоновича, очолив 28-річний М.Грушевський до 1914 р. М.Грушевський 1897 р. очолив НТШ, 1898 р. у Львові вийшов перший том десятитомної «Історії України-Русі».

Не дотримувалися, на виборах українці втратили половину мандатів, 1892 р. вийшла «Народна рада» (Ю.Романчук), 1894 р. обидві сторони відмовилися. (Лютий 1914 р. польсько-українська компромісна угода. Українці третину в Галицькому сеймі, представництво в сеймових комісіях. Поляки не чинитимуть опір створенню національного університету. Але не втілена в життя, початок ІСВ.)

Народовці на Буковині 60-ті рр. національне відродження (найпізніше), діяльність москвофілів. В Чернівцях 1\3 євреї, 1\2 розмовляла німецькою мовою.

Народовці поширювали твори Т.Шевченка, «Буковинська трійця» Юрій Федькович, Сидір і Григорій Воробкевичі. Позиції народовців посилило відкриття у 1875 р. Чернівецького університету, багато викладачів вихідці з Галичини, Степан Смаль-Стоцький – професор університету, лідер народовців.

1885 р. Юрій Федькович почав видання української газети «Буковина». Кін 19 ст. як в Галичині, взаємозв‘язки, єдиний «Український клуб» в австрійському парламенті, політичні партії  - радикальна, націонал-демократична, соціал-демократична, рівень культурних і громадських організацій дуже високий, школи та організація найкращі в Західній Україні.

Закарпаття найважче становище. Економічна відсталість: низька врожайність, низький розвиток промисловості, приріст населення, важкі умови життя, масова міграція. Культурно-національне життя після створення дуалістичної монархії національні меншини під владу угорців, греко-католицька церква стала засобом мадяризації, кін 19 ст. закриті останні школи з українською мовою навчання. Москвофільство. Пам‘ятали перемогу російських військ при придушенні угорського повстання 1849 р. , не могли уявити кращої опори. Національне товариство «Общество св. Василия Великого» (1866).

1897 р. почав виходити тижневик українського спрямування «Наука», лише окремі інтелігенти підтримували зв‘язки з Галичиною. М.Драгоманов писав «поранений брат» українства.

80-ті посилення народовців, педагог Василь Чопея упорядкував підручники для народних шкіл, українські читанки, склав українсько-угорський словник, в суперечках з москвофілами доводив незалежність української мови. Жаткович Юрій – письменник і етнограф, досліджував побут, історію української літератури, публікував твори Марко Вовчок, І.Франка.

З кін. 90-х Августин Волошин та Гіядор Стрипський.

Радикальний рух у Галичині

Під впливом М.Драгоманова, частина молоді сприйняла соціалістичні ідеї, критикувала народовців та москвофілів, прагнули включитися в загальноєвропейський рух, І.Франко, М. Павлик, О. Терлецький – утворили радикальну течію. Почали з редакцію русофільського студентського видання «Громадський друг», відкинули «язичіє», робота в альманахах «Лзвін», «Молот», «Світ», пропаганда серед робітників та селян. Виступали за ліквідацію залишків кріпацтва: передачу селянам землі, ліквідацію сервітутів. Робітникам пропагували соціалізм. 1877-78 рр. суд над соціалістами. Відштовхнуло стару, та зацікавило молодь.

У жовтні 1890 р. на з‘їзді радикально-демократичних сил створено першу партію – Русько-українську радикальну партію (РУРП) Програма: І.Франко, М.Павлик. економічні зміни на основі «наукового соціалізму», демократичні права та свободи, право кожного народу на культурний розвиток, шляхом парламентської боротьби, опора на селян. Майбутнє України незалежність, але перший етап федеративність в складі А-У.

Молоде покоління були прихильниками марксизму, дискусія в партії. 1895 р висунута і обґрунтована ідея незалежності Юліан Бачинський в книзі «Україна irredenta».

Зближення народовців розчарованих політикою «нової ери» та радикалів, які відмовлялися від соціалістичної ідеології на користь національної.

1899 Українська національно демократична партія - незалежність Русь-України, автономія, відданість Австрійській імперії, селяни ( Є. Левицький, І.Франко, М.Грушевський) Шлях: парламентська боротьба.

1888 створена Австрійська СДП, її складова соц-дем партія Галичини і Сілезії. 1899 р Українська соціал-демократична партія - створення Української республіки, робітники ( М.Ганкевич, С.Вітик, парламентські методи боротьби. Ідея незалежності, конфлікт с польськими соц-демократами.

Фактично в українському русі була двопартійна система.

Українські партії