Скоропадський та Апостол
Явні й таємні статті Ізмайлову 1709
Ці статті називали землі Війська Запорозького "Малоросійським краєм", у якому царський резидент спільно з гетьманом мали утримувати все населення, зокрема бунтівників-запорожців, "у тиші й покорі великому государю"
"Рішительні пункти" 1728 р.
Згідно з "новим договором" гетьман позбавлявся права вести переговори з іншими державами.
Наказувалося також "своєвольців викорінювати", не дозволяти їм селитися в одному місці, особливо на Січі. Іноземних посланців гетьман мусив приймати лише разом із Ізмайловим. Останній зобов'язувався одразу ж повідомляти цареві про візити й розмови, а також пересилати привезені послами листи.
Окрім того, резидент мусив стежити, аби гетьман без дозволу царя не змінював структуру посад у Генеральній військовій канцелярії та не призначав нових полковників, не відбирав і не давав нікому маєтностей.
Обов'язком резидента було пильнувати, щоб гетьманський уряд повідомляв царя про всі свої доходи.
Гетьманською резиденцією було призначено Глухів, що містився майже на кордоні з Московією.
Повідомлялося, що при гетьманові утримуватимуться два російські полки, які, одначе, будуть у розпорядженні царського резидента.
Дозволялося лише розв'язувати прикордонні проблеми з Польщею і Кримом, але під наглядом російського резидента.
На військові уряди мали обиратися особи зі старшини, одначе затверджувалися вони імператором.
Нижчу старшину затверджував гетьман. Вищою судовою інстанцією став Генеральний суд.
Він складався з трьох росіян і трьох українців та очолювався гетьманом, але "головним суддею" вважався цар.
Скасовано заборону росіянам купувати землі в Україні, хоча й зазначалося, що нові землевласники мають коритися українській адміністрації.
Нові статті значно обмежували й без того урізані права та вольності України.
Що ж до гетьмана Апостола, то права йому надавалися навіть менші, ніж Скоропадському.