Радикальна російська молодь, ідеалізували народ, вважали схильним до соціалізму. Звільнити народ від царизму шляхом революції. 1871 р. у Петербурзі перший народницький гурток Михайло Чайковський. 1873 р. група «чайковців» в Одесі, та Києві. До Одеської 100 осіб, відомий Андрій Желябов. У Києві група анархістів Віра Засулич, Володимир Дебогорій-Мокрієвич, Яків Стефанович.

1873 р. «Київська комуна» мала помешкання, гуртожиток, штаб, конспіративна квартира. Близько 80 осіб. Вели пропаганду серед робітників, диспути. зв‘язки з народниками Петербургу, Харкова, Одеси.

Щоб підняти на революцію пропаганда. Пропагандистський напрямок Петро Лавров, підготовка народу до повстання. 1874 р. «ходіння в народ». 1876 р. в Петербурзі «Земля і Воля», мета: агітація, підготовка до революції. Народники України 1875 р. об‘єдналися в гурток «Південні бунтарі» (30 осіб).  Використовували українську літературу, твори Т.Шевченка, Марка Вовчка, І.Котляревського, зверталися до історії України, але вважали, що розв‘язання українських проблем відбудеться в ході всеросійської революції. Селяни не розуміли, чужі люди з міста. В околицях Чернігова використовуючи віру селян в «доброго царя», Яків Стефанович (Дмитро Найда) зачитували «царський маніфест», повставати проти панів. Створили у Чигиринському повіті селянську організацію «Таємна дружини».  1877 р. члени «Чигиринської змови» заарештовані. Єдиний випадок участі селян у народницькому русі.  Поразка «ходіння в народ» активізувала дії анархістів-бакунінців.

Михайло Букунін, анархіст, повалення самодержавства шляхом терористичних актів. 1878 р. Віра Засулич поранила коменданта Петербургу генерала Трепова, декілька вбивств в Київській губернії.

1879 р. «Земля і Воля» розкололася на дві організації «Народна воля» прихильники посилення індивідуального терору. Серія замахів завершилася вбивством царя Олександра ІІ у 1881 р.

«Чорний переділ» намагався продовжити агітаційну роботу по підготовці революції, цікавилися марксизмом.