Розвиток культури на початку ХХ століття

Загальні тенденції

1868 р. «Просвіта» утворена народовцями у Львові. За галицьким зразком 30 жовтня 1905 року в Одесі була відкрита «Просвіта». Поширилася по всій Україні. 20 січня 1910 р. циркуляр П.Столипіна про заборону реєструвати чужорідні («инородческие») товариства й видавництва. Фактична заборона «Просвіт».

1917 р. «Просвіти» активно діяли серед сільського населення: бібліотеки, школи, друкарні, історичну спадщину, мітинги, демонстрації, пам‘ятні дати. Політизація, закликали до визвольної боротьби. ЦК КП(б)У висували своїх представників в «Просвіти», спроба перетворити на знаряддя комуністичного виховання, «підвищення класової свідомості трудящих», у липні 1920 р. статут «Просвіт». 1,5 тис «Просвіт», у червні 1921 – 4227. Але коли це не вдалося в 1921 р ліквідували.

«Більшовизація» підпорядкування, 17 лютого 1918 р. Народний секретаріат освіти розпорядження «Про введення контролю над діяльністю кінематографів і театрів», пізніше всі заклади освіти і культури націоналізовані. Пропаганда – координував з 1919 р. Народний комісаріат агітації і пропаганди (Артем (Ф.Сергєєв), потім О.Коллонтай - росіянка). Позашкільний відділ Наркомату освіти УСРР. ережа клубів, народних будинків, бібліотек, хат-читалень. 1920 р. 15 тис. Мобільна агітація – агітбригади, агітмайданчики, агітпоїзди і пароплави. Важливу роль.

Освіта: руйнування старої системи.

Центральна Рада: будівництво української школи, на приватні і громадські кошти 53 українські гімназії, навчальні програми, план українізації школи.

Більшовики переслідування вчителів. кін 1917-18 рр Народний секретаріат освіти (В.Затонський) – скасування викладання Закону Божого, всі гуманітарні предмети на засадах соціалізму.

Гетьманат в усіх школах обов‘язково українська мова, історія та географія, мільйони підручників, 150 гімназій, проблема відсутності кадрів, вивчення укр. мови в учительських семінаріях.

Директорія інтенсивна українізація школи, не реалізована. 1919 р. українізація перервана.

Липень 1919 р. Раднарком УСРР «Положення про єдину трудову школу УСРР», безкоштовне навчання, обов‘язкове для дітей віком від 7 до 16 років. уніфікація з Росією, перетворення на «самообслуговуючу школу-комуну, вільне виховання», скасування оцінювання.

Всеукраїнська учительська спілка (1917 р) під впливом боротьбистів, ліквідована 1920 р. включення до Всеросійської спілки працівників освіти, контроль більшовиків.

1920 р більшовицька реформа освіти: єдина загальноосвітню трудову семирічну школу, два ступені 1-4 класи, 5-7. Продовження навчання в професійно-технічних школах. Впровадження в школах укр. мови.

+ збільшення кількості шкіл, - нестача коштів, розруха, безграмотність.

«Неписемна людина стоїть поза політикою, її спочатку треба навчити азбуки» В.Ленін.

Грудень 1919 р декрет «Про ліквідацію неписемності» - все населення обов‘язково вчитися рідною або російською мовами. Скорочувався робочий день на 2 години, для тих хто ходе в школу, із збереженням зарплати. 1920 р  в Україні Республіканська комісія по боротьбі з неписемністю (Г.Петровський). Губернські, повітові, волосні комісії, підручники, програми. 7 тис шкіл, 200 тис. чоловік. Перепис 1920 р. до революції писемних 27,9%, понад 1/3.

Вища освіта: УЦР – ВУЗи українська мова навчання. Гетьманат два державні університети 6 жовтня Київ, 22 жовтня – Кам‘янець-Подільський. У Полтаві силами «Просвіти» історико-філологічний факультет.

Більшовики: вчителі, студенти та викладачі не підтримували, відсутність кваліфікованих спеціалістів, березень 1919 р. декрет про нові правила прийняття до ВУЗів, робітничий клас і трудове селянство, вступні іспити скасовувалися, атестат не вимагали, скасовано плату за навчання, стипендія. Вища посада комісар вузу, призначався наркомом освіти, до факультетських рад представники студентства, рівна з кількістю викладачів. Університети скасовані (до 1933 р), інститути народної освіти. Для підготовки до вступу з1920 р. діяли робітфаки.  1920 р. 38 вузів, 57 тис. студентів. Більше ніж до революції. Мережа середніх навчальних закладів: 665 профшкіл, 13 робітфаків, 60 тис. студентів. Погіршення якості освіти, слабка матеріальна база, низький рівень викладацького складу.

Наука: події війни негативно, але продовжували працювати вчені: хімік Л.Писаржевський, біохімік О.Паладін, містобудувник Є.Патон, філолог, історик, східнознавець А.Кримський, історики Д.Багалій, В.Бузескул, гідромеханік Г.Проскура, засновник вітчизняної школи газотурбобудування В.Маковський, математики Д.Граве, М.Кравчук. Багато в еміграції.

Влітку 1918 р. за гетьманату, створена Українська Академія наук, два погляди: М.Грушевський, Д.Багалій, М.Василенко центр вивчення української культури, мови, минулого, роль у пробуджені національної свідомості. Очолив В.Вернадський,  працював у Москві та Петербурзі, 1917 переїхав до України, пріоритет точним наукам, запросити ряд вчених з Росії, які з часом «українізуються», завдання «об‘єднати українців, які працюють для українського відродження, але люблять російську культуру, що їм також рідна, зберегти зв‘язок усіх вчених з російськими». Гетьман запропонував пост М.Грушевському, але той відмовився. 24 листопада урочисте відкриття, дійсні члени (академіки) В.Вернадський (президент), А.Кримський (секретар), Д.Багалій, М.Кащенко В.Косинський, О.Левицький, М.Петров, С.Смаль-Стоцький, Ф.Тарановський, С.Тимошенко, М.Туган-Барановський, П.Тутковський, частина працювала в Науковому товариств ім Т.Г.Шевченко та Українському науковому товаристві у Києві. Продовжувала існувати при більшовиках, змінився склад. Три структурні підрозділи: історично-філологічний, фізико-математичний, соціально-економічний. При УАН Національна бібліотека, Комісія з вивчення природних багатств України. 1919-1920 правила українського правопису, видавали твори Т.Шевченка, І.Франка.

Література: Нові імена, симпатії до національно-визвольної боротьби, відступили разом з національними силами, Олександр Олесь, Остап Вишня, Володимир Сосюра, Григорій Чупринка (1921 р. загинув у боротьбі з більшовиками), частина в еміграцію. Теми панораму життя, злет духу, мральну ницість, трагедію братовбивчої війни.

Павло Тичина «Золотий гомін» збірка 1917 р. присвячена І Універсалу, романтичні «Сонячні кларнети» 1918 р., співпрацював з С.Єфремовим, А.Ніковським у газеті «Нова Рада».

Володимир Сосюра події війна автобіографічний твір «Третя рота», 1918-1920 добровольцем до армії УНР, 3-й Гайдамацький полк, пройшов «Вкраїну з краю в край», після поразки Директорії став червоногвардійцем, 1920 до КП(б)У.

Радикальні заклики до незалежності: Василь Чумак «Заспів» (1920 видана посмертно) 1919 розстріляний денікінцями, Василь Еллан-Блакитний «Удари молота і серця» (1920).

Гурток неокласиків: навколо журналу «Книгар», М.Зеров, П.Филипович, М.Рильський, М.Драй-Хмара, Ю.Клен (О.Бурггардт). Символісти: П.Тичина, Я.Савченко, Д.Загул. Панфутуризм: М.Семенко, (футуризм – розвинутий на поч 20 ст. в Італії та Росії обстоював крайній формалізм, пропагував культ індивідуалізму, відкидав загальноприйняті мовні та поетично-мистецькі норми).

Театр: Гетьманат: Український театр драми та опери (більшовики Перший театр Української Радянсьької Республіки імені Шевченка, О.Мар‘янченко, Г.Борисоглібська, О.Сердюк, Л.Гакебуш, К.Кошевський), ряд інших творчих колективів.  Більшовики: націоналізація (серпень 1919), перейменування, закриття театрів. 1919 театр Леся Курбаса «Березіль» відхід від традиційного, нова сценографія, імпресіонізм, 1920 р «Гайдамаки».

1919 р. Новий драматичний театр ім. І.Франка Гнат Юра (наш земляк, нар. с. Підлісне, Олександрівського району). 1923 р до Харкова, 1926 повернувся до Києва.

1918 р. Гетьманом засновано Державний симфонічний оркестр (О.Горілий), (при більшовиках Республіканський симфонічний оркестр ім. М.Лисенка), симфонічні оркестри у Харкові, Катеринославі, Одесі. 1919 р. кооперативна спілка «Дніпросоюз» об‘єднала два хори в Державну українську мандрівну капелу («ДУМКА»), Нестор Городовенко, концерти перетворювалися на національне свято. За гетьмана заснована  Українська державна капела (О,Кошиця).

1919 р. відділ музики Міністерства народної освіти УНР створив у Києві Українську республіканську капелу (К.Стеценко і О.Кошиць). Гастролі в Ч-С, Австрії, Швейцарії, Франції, Бельгії, Англії, Голландії, еміграція.

1920 р. на базі музично-драматичної школи ім. М.Лисенка Київський музично-драматичний інститут, композитори: М.Леонтович, Я.Степовий, Л.Ревуцький, Г.Верьовка, Б.Лятошинський.

Образотворче мистецтво: знищення та вивезення багатьох художніх цінностей. Утворення Української академії мистецтв, сприяли М.Грушевський, І.Стешенко – генеральний секретар освіти, М.Біляшівський – директор Київського міського музею, 4 листопада УЦР затвердила Статут Академії, 5 грудня відкриття. Художники: Михайло Бойчук (ректор), Микола Бурачек, Михайло Жук, Василь та Федір Кричевський, Абрам Маневич, Олександр Мурашко, Георгій Нарбут. Школа М.Бойчука значний вплив на українське і світове мистецтво. Г.Нарбут видатний графік, проекти грошових одиниць УЦР, та Гетьманату, герби, поштові марки. Загинув у 1920 р під час польської окупації.

1918 р. в Ромнах на Сумщині перший пам‘ятник Т.Шевченку (Іван Кавалерідзе) свято виступили Микола Вороний, співаки Марія Литвиненко-Вольгемут і Михайло Микиша.

1919-1920 більшовицька монументальна пропаганда, декрет «Про знесення з майданів та вулиць пам‘ятників, збудованих царям та царським посіпакам». У К, Х, О, Катерин, пам‘ятники К.Марксу, погруддя В.Леніну, Я.Свердлова, Р.Люксембург, Ф.Енгельса.

Релігійне життя: Російська православна церква (РПЦ) скориставшись революцією відновила Московськи патріархат, ліквідувала Синод (Коли помер патріарх Адріан (1700 р.), Петро І не дозволив обрати нового патріарха. 1721 р. створено духовну колегію, або Синод, на чолі зі світською особою, підпорядкування церкви державі.) Серед українців ширилося прагнення до демократизації церковного життя та створення автокефальної (державної) церкви. (Ліквідовано у 1686 р). Вперше висловили на Подільському та Полтавському єпархіальних з‘їздах  навесні 1917 р, протоієрей Василь Липківський створив «Братство воскресіння», яке очолило рух за утворення УАПЦ, з часом перетворилося на Всеукраїнську православну церковну раду, рішення про скликання Всеукраїнського православного собору.

Собор розпочав роботу в січні 1918 р., але захоплення Києва більшовиками не дало можливості прийняти рішення. Більшовицький терор проти церкви. в січні 1918 р. вбито митрополита Київського і Галицького Володимира.

У червні 1918 р. за гетьманату Собор відновив діяльність. Переважали служителі промосковської орієнтації. У жовтні на 3-й сесії Собору виступив О.Лотоцький член УПСФ, міністр віросповідань, історик, закликав до автокефалії. Але реакційне духівництво сприйняло вороже.

Директорія сприяла вирішенню питання. 1 січня 1919 р. проголосила автокефалію, але через нестабільну ситуацію в країні не реалізована.

1919 році більшовики повернулися до антицерковної політики. Січень 1919р «Закон про відокремлення церкви від держави і школи від церкви». Церковне мано у власність держави. Червоний терор проти священників та віруючих. Релігія «опіум для народу». Не маючи сил боротися з церквою, було дозволено діяльність релігійних організацій, в т.ч. і автокефальних. Мета внести конфронтацію в церковне середовище. Посилюється розкол в православній церкві, що стало передумовою створення Української автокефальної церкви.

Українізація. Культура в роки НЕПу