Італія
Італія в 16-17 ст.
1796 — 1814 р. — панування в Італії наполеонівської Франції.
1799 р. — італійський похід А. Суворова. У 1806 р. Жозеф Бонапарт стає неаполітанським королем, його спадкоємцем стає Йоахим Мюрат.
Віденський конгрес – 8 королівств і герцогств. Ломбардо-Венеціанське королівство (Австрія). Всі під впливом Австрії, крім Сардинського королівства (П‘ємонт)
Ліквідація наполеонівських реформ, абсолютизм.
30-40 рр 19 ст початок промислового перевороту.
Роздробленість: митні кордони, власні міри і ваги, грошові одиниці, закони.
С\г натуральні податки, оренда землі, безробіття.
Ломбардо-Венеціанське королівство – італійці позбавлені влади. → національно-визвольний рух.
Карбонарії (ще за Наполеона) – створили розгалужену мережу у всій Італії.
кін 18 ст – 1870 р.період «Рісорджименто» (Відродження).
1820 р. повстання неаполітанських карбонаріїв. → Конституція, парламент. Втручання Священного союзу (Австрія) придушили, відновили абсолютизм, терор.
П‘ємонт гасло національна незалежність. Придушене Австрією.
Під впливом революції 1830 р повстання у Пармі, Модені, Папській області, → інтервенція Австрії. Поразка руху карбонаріїв.
1831 р у Марселі Джузеппе Мадзіні (1805-1872) створив «Молоду Італію» - «кожній нації – держава». Шлях: революція «з народом і для народу». Але спроби підняти повстання зазнали краху.
ДжузеппеГарібальді (1807-1882) за участь у змові «Молодої Італії» засуджений до смертної кари. Емігрував до Південної Америки. Брав участь у визвольній боротьбі.
Помірковані ліберали: великі землевласники, підприємці, інтелігенція. Методи: реформи зверху, зростання національної свідомості, «без крові, без хвилювань, без революцій» (Вінченцо Джоберті). 1839-1847 рр. 9 конгресів вчених. У 1846-1847 рр. гасло до загальноіталійської війни проти Австрії.
Причини Значна частина країни перебувала під австрійським ярмом (Ломбардія, Венеціанська область, Парма, Модена, Тоскана). Канцлер Меттерніх - Італія "виключно географічнє поняття".
У Римській області світська влада папи.
Королівство обох Сицилій (його континентальну частину за давньою звичкою називали Неаполітанським королівством) під владою іспанської гілки роду Бурбонів, найвідсталіша частина, де зберігалися феодальні відносини.
Ліберали: парламентську форму правління, громадянських і політичних прав. Революційних подіях брали участь більшість верств населення - ліберальне дворянство та підприємці, студентство, ремісники, робітники, селяни, міська біднота.
До боротьби за національне визволення були залучені навіть монархи.
Хід: 12 січня 1848 р. повстання в Палермо на о. Сицилія швидко поширилася в країні. Мітинги й демонстрації: об'єднання країни, запровадження конституції, війни за визволення від австрійського гноблення.
Запровадження в усіх італійських державах (окрім Ломбардії та Венеції) конституцій, обрання парламентів та формування урядів із поміркованих лібералів.
Революційні виступи у Відні → виступи у Венеції та Ломбардії. Австрійці вимушені вивести війська з Венеції, де було проголошено республіку і створено Тимчасовий уряд.
18 березня 1848 р. повстання проти австрійців спалахнуло в Мілані.
Це спонукало короля П'ємонту Карла-Альберта 24 березня 1848 р. оголосити війну Австрії. Підтримку оголосили й інші монархи.
Джузеппе Гарібальді, повернувся з загоном своїх прибічників із Південної Америки.
Наприкінці липня 1848 р. австрійці знов окупували Північну Італію.
На початку 1849 р. повстання в Римі. Папа римський втік. Установчі збори скасували світську владу папи та проголосили Римську республіку. Було проведено демократичні перетворення: націоналізовано церковні землі, відокремлено школу від церкви, зменшено податки й мита тощо.
Наслідки: Об'єднана коаліція Австрії, Франції, Іспанії та Неаполітанського королівства повернула владу папі римському.
Австрійці придушили повстання на Сицилії (відновлено там владу неаполітанських Бурбонів). 22 серпня впала Венеціанська республіка - останнє вогнище революції. В Італії розпочався австрійський терор, італійських патріотів страчували за вироками військово-польових судів, як злочинців.