Італія

1943 р. Муссоліні скинуто, а новий уряд війну Німеччині, яка у відповідь окупувала північну частину країни і відновила владу Муссоліні. Партизани звільнити значну частину країни, і стратити Муссоліні. Союз антифашистських партій і рухів: християнських демократів, комуністів, соціалістів, у 1944 р. до складу уряду.

Мирний договір 1947 р. Втрата всіх колоній (Лівія, Сомалі), Поділ Трієсту з Югославією. Передача о-в Додеканес Греції. Країна була окупована англо-американськими військами.

Повалення монархії (референдум 2 червня 1946 р.), проголошення республіки. Домінування у політичному житті ХДП, СПІ, КПІ - 1945 р. ці партії утворили уряд. Реформи: необроблювані поміщицькі землі було передано селянам; введено рухому шкалу заробітної плати (вона періодично збільшувалась залежно від зростання вартості життя); заборонялось звільнення з роботи без згоди профспілок; створювались робітничі ради на підприємствах.

У травні 1947 р. під тиском американців сформував уряд вже без комуністів (умови плана Маршала).

У грудні 1947 р. Конституцію демократична, парламентська республіка, загальне виборче право. Вищим органом влади двопалатний парламент, який обирав президента – главу держави. Голова ради міністрів, який призначався президентом і затверджувався парламентом.

ХДП, яка сформувала уряд на чолі з А. де Гаспері 1945-1953 1949 р. - членом НАТО 1957 р. - співзасновницею ЄЕС.

Італійське «економічне диво» 50-60-ті роки за темпами зростання у Європі вона поступалась лише ФРН. Промислово розвинута Північ. Південь залишався джерелом бідності і соціальної напруги.

Причини і передумови італійського «економічного дива»

За рівнем заробітної плати, системи соціального забезпечення, розміру пенсій Італія поступалась лише скандинавським країнам.

ІКП була ініціатором розробки ідеології єврокомунізму – своєрідної спроби деяких компартій Західної Європи відмовитись від догм марксизму-ленінізму. Після краху соціалістичної системи ІКП проголосила себе Демократичною партією лівих сил і займає вагоме місце у політичному житті країни.

1960 р. ХДП коаліцію з правими партіями (монархісти і неофашисти). хвиля невдоволення в країні. збройні сутички.

1963-1976 рр. ХДП коаліція з ІСП. Альдо Моро. втручання держави у економічне життя суспільства, прийняв п’ятирічну економічну програму, було націоналізовано електротехнічну промисловість. 40-годинний робочий тиждень, розширювались права профспілок на підприємствах.

Наприкінці 60-х років масові молодіжні рухи, 1969 р. загальний страйк.

Економічна криза 1974-1975 рр. 1976 р. ІКП набрала 34,4% голосів ХДП відмовились допустити комуністів в уряд. Це призвело до кризи в суспільстві і розколу ХДП.

Альдо Моро, шлях укладення угоди з ІКП.

"Червоні бригади" – ультралівої терористичної організації, яка прагнула прийти до влади на хвилі соціального невдоволення. Постійна зміна урядів стала традицією Італії. тероризм. Відсутність відкритості при обговоренні важливих фінансових питань (державні витрати, податки, субсидії і т. ін.) сприяла розвитку корупції і, відповідно, зростанню впливу італійської мафії.

Мафія, як організація, виникла на Сицилії у середні віки для самозахисту селян. Кожен, хто вступав у неї, повинен був служити мафії, коритися «батькові» і мовчати. За порушення цих правил загрожувала смерть. Така форма стала не замінимою для створених пізніше у різних країнах організованих злочинних груп. В Італії мафія, злившись з корумпованими елементами, стала винятково могутньою, небезпечною силою.

У 80-90-ті роки криза. п’ятипартійний уряд лідера ІСП Беттіно Краксі (1983-1987 рр.). боротьбу з мафією та обмеження привілеїв католицької церкви.

У лютому 1992 р. компанія «Чисті руки», проти мафіозних структур. Майже вся верхівка італійського суспільства, традиційні політичні партії були дискредитовані.

1993 р. референдум Друга республіка 1994 р. вибори невідомі політичні партії, які об`єдналися у блок «Полюс свободи»: «Вперед, Італія!» Сільвіо Берлусконі (медіа-магнат); «Ліга Півночі» під керівництвом прихильника ідеї перетворення Італії на федеративну державу, Умберто Боссі; «Національний Альянс» – об`єднання націоналістичних і правих партій…. Джанфранко Фіні. Ліві партії (колишні прихильники комуністів і соціалістів), що об`єдналися в Альянс прогресивних сил потерпіли поразку.  Проте перемога правих була не довгою, їх блок розпався і Берлусконі подав у відставку. Наступний уряд Італії очолив фінансист безпартійний Ламберто Діні. 1996 р. лівоцентристський блок «Оливкове дерево лівої коаліції (1996-2001 рр.) Р.Проді, а з 1998 р. М.Д`Алема було досягнуто вагомих результатів. Приватизація державного сектору економіки, оздоровлено фінанси, значно скорочено безробіття, проведено реформи збройних сил (скасовано загальну військову повинність), Італія приймала активну участь у європейській інтеграції. Проте значна частина обіцяних соціальних реформ залишились на бумазі. Негативний вплив на розвиток країни справила війна на Балканах (біженці, скорочення експорту). Змінилось ставлення громадської думки до операції «Чисті руки». Все це сприяло повороту в право. На виборах 2001 р. перемагає блок правих партій «Дім Свободи», очолюваний С.Берлусконі. У своїй політиці праві взяли курс на поглиблення європейської інтеграції, на реформування системи соціального законодавства.