Москвофіли та Народовці
Москвофіли
Поразка революцій 1848-49 рр, 1851 р саморозпуск Головної руської ради, намісник Галичини Агенор Голуховський польський землевласник, 25 років пропольську політику. Впевнив Відень, що вимога поділу Галичини призведе до поширення туди російського впливу, витісняв з Лвівського університету українських викладачів, особливо Я.Головацького., звільнення та заборона підручників. Полонізація українців, греко-католицьку церкву перейти на григоріанський календар, 1859 р. нав‘язати «Галицько-Руській матиці» латинську абетку. Протест інтелігенції. «Абеткова війна».
Після поразки 1859 р у франко-італо-австрійській війні 1860 р. скликали парламент, крайові сейми. Перевагу в Галицькому сеймі отримали польські шляхтичі, українці 15%. 1866 р після поразки у війні з Пруссією, 1867 р дуалістична монархія, надихнуло поляків на боротьбу за свої права, Відень відкидавв, але обіцяв підтримку у Галичині, «польська держава в державі», німів заміняли на посадах на поляків, польська регіональна, у Львівському університеті замінила німецьку, колах та гімназіях. Загроза повної денаціоналізації.
Конституція проголошувала рівність всіх громадян, свободу преси, слова, зібрань, захист інтересів усіх народів, рівні права всіх мов у школах, адміністраціях. Давало можливості для боротьби.
Інтелігенція втрачала віру у власні сили. Росія проголошувала себе провідником слов‘ян (чехів, сербів, болгар) у боротьбі з Німеччиною та Туреччиною. Росія використовувала. Греко-католицьке духівництво зневага поляків, убогість та низький рівень культури селянства. Підвищення власного статусу бачили у могутності Російської імперії.
Москвофіли др. пол 60-х рр. духівництво, чиновники, інтелігенція, фінансова допомога.
Народовці
Творчість Т.Шевченка, М.Костомарова, П.Куліша.
І етап культурно-освітянський з метою пробудження національної свідомості. 1860-1879 рр.
1861 р товариство «Руська бесіда» філії у містах Галичини.
1864 р. український театр у Львові, наддніпрянський репертуар.
1868 р. 60 студентів (Анатолій Вахнянин – музикант, диригент, письменник, професор академічної гемназії) створили товариство «Просвіта», завдання: «заложити будучність нашої народності», «вивчення та освіта народу», читальні (853), ознайомлення з українською та світовою літературою. Навчали методам ведення господарства, вивчали і удосконалювали ремесла, кооперативи («Сільський господар», «Народна торгівля», страхова компанія «Дністер»).
1873 р меценати з Наддніпрянщини (Є.Милорадович-Скоропадської, В.Симиренка) у Львові Літературне товариство імені Т.Шевченка. 1892 р. перетворене на НТШ. Відігравало роль академії наук.
ІІ етап політична діяльність: Вибори до галицького сейму 1879 р. показали кризу культурницького руху, лише 3 українці. Самоусунення народовців від політики, дало можливість фальсифікації виборів: залякування, підкуп «галицькі вибори», «виборча ковбаса». Нові лідери, Юліан Романчук, Олександо Огоновський, брати Барвінські. Усвідомлювали, що поляки витіснили їх з Галицького сейму, москвофіли з українських установ. Вихід іти в народ.
1879 р. почали видавати політичний часопис для селян «Батьківщина», для інтелігенції часопис «Діло» на противагу москвофільському «Слово».
1880 р. організували перші масові українські збори (віче). Обговорювали політичне становище українців, економічні справи, шкільні проблеми. 1885 р. створили Народну раду (Ю.Романчук) – першу політичну організацію, оголосили спадкоємницею Головної руської ради, стала прообразом партії.
Міжнародна ситуація протистояння А-У, Німеччини та Росії на Балканах, та загроза війни, ідея використання національного руху, Німеччина – створити «Київське королівство», відірвати Україну від Росії, взяти під контроль Габсбургів. Підтримали учасники «Старої громади» В.Антонович та О.Конинський, вимоги ширших національно-культурних прав для Галичини., «українського П‘ємонту».
Під тиском Відня поляки пішли на компроміс. збільшення місць в парламенті, національно-культурні права: відкриття третьої української гімназії, українські кафедри у Львівському університеті, кафедра української історії, український правопис, написи на державних установах, українці повинні підтримати Габсбургів поступки польській шляхті. Компроміс укладено 25 листопада 1890 р. намісником Галичини графом Казимиром Бадені (польська сторона) та лідерами народовців (ініціатор О.Барвінський, потім противник) – «Нова ера». 1892 р. Літературне товариство перетворене на НТШ, очолив О.Барвінський. 1894 р. «Кафедра всесвітньої історії з особливим наголосом на історії Східної України», за рекомендацією В.Антоновича, очолив 28-річний М.Грушевський до 1914 р. М.Грушевський 1897 р. очолив НТШ, 1898 р. у Львові вийшов перший том десятитомної «Історії України-Русі».
Не дотримувалися, на виборах українці втратили половину мандатів, 1892 р. вийшла «Народна рада» (Ю.Романчук), 1894 р. обидві сторони відмовилися. (Лютий 1914 р. польсько-українська компромісна угода. Українці третину в Галицькому сеймі, представництво в сеймових комісіях. Поляки не чинитимуть опір створенню національного університету. Але не втілена в життя, початок ІСВ.)
Народовці на Буковині 60-ті рр. національне відродження (найпізніше), діяльність москвофілів. В Чернівцях 1\3 євреї, 1\2 розмовляла німецькою мовою.
Народовці поширювали твори Т.Шевченка, «Буковинська трійця» Юрій Федькович, Сидір і Григорій Воробкевичі. Позиції народовців посилило відкриття у 1875 р. Чернівецького університету, багато викладачів вихідці з Галичини, Степан Смаль-Стоцький – професор університету, лідер народовців.
1885 р. Юрій Федькович почав видання української газети «Буковина». Кін 19 ст. як в Галичині, взаємозв‘язки, єдиний «Український клуб» в австрійському парламенті, політичні партії - радикальна, націонал-демократична, соціал-демократична, рівень культурних і громадських організацій дуже високий, школи та організація найкращі в Західній Україні.
Закарпаття найважче становище. Економічна відсталість: низька врожайність, низький розвиток промисловості, приріст населення, важкі умови життя, масова міграція. Культурно-національне життя після створення дуалістичної монархії національні меншини під владу угорців, греко-католицька церква стала засобом мадяризації, кін 19 ст. закриті останні школи з українською мовою навчання. Москвофільство. Пам‘ятали перемогу російських військ при придушенні угорського повстання 1849 р. , не могли уявити кращої опори. Національне товариство «Общество св. Василия Великого» (1866).
1897 р. почав виходити тижневик українського спрямування «Наука», лише окремі інтелігенти підтримували зв‘язки з Галичиною. М.Драгоманов писав «поранений брат» українства.
80-ті посилення народовців, педагог Василь Чопея упорядкував підручники для народних шкіл, українські читанки, склав українсько-угорський словник, в суперечках з москвофілами доводив незалежність української мови. Жаткович Юрій – письменник і етнограф, досліджував побут, історію української літератури, публікував твори Марко Вовчок, І.Франка.
З кін. 90-х Августин Волошин та Гіядор Стрипський.