☝

Велике переселення народів

 Аграрне перенаселення (зміна клімату, залізні знаряддя праці

 Утворення знаті, яка прагне влади та завоювань.

Теорії виникнення та слов’ян:

•Дунайська (Нестор);

•Вісло-Одерська (Павел Шафарик) ;

•Вісло – Дніпровська,

Інші: скіфська, гунська, Балтійська, Балканська, Карпатська, Північно-Кавказька, індоєвропейська, північна, нордична, Аратська

Велике розселення слов’ян 6–7 ст., росселення у Подунав’ї, у глибинних районах Балканського півострова – на півдні, на заході доходять до Ельби та балтійського узбережжя; на північному сході заселяють верхів’я Дону й Волги.

Візантійці називали себе римлянами – «ромеями». Офіційною мовою в 4–6 ст. була латина, а потім грецька.

Поселення на берегах річок, напівземлянки або землянки. Померлих спалювали. Кераміка без гончарного круга.

Прослов‘яни:

2 ст до н.е. 2 ст н.е. Зарубинецька та пшеворська (Польща) культури.

1-5 ст. черняхівська культура Поряд зі слов’янами її творили племена ґотів, скіфо-сарматів, фракійців тощо.

Слов'яни –східні (українці, білоруси, росіяни), західні (поляки, чехи, словаки, лужичани) і південні (болгари, македонці, хорвати, словенці, боснійці, чорногорці, серби).

Згадки про слов‘ян в письмових джерелах:

Римляни: Пліній Старший, Корнелій Тацит, Грек – Птоломей, Візантійці: Прокопій Кесарійський «Війна з готами», слов‘яни – на Волині, анти – Подніпров‘я. У VІІІ-ІХ ст.. в Середньому Подніпров’ї складаються великі союзи племен.

6 ст. Йордан у книзі «Про походження та діяння гетів» (інша назва тієї книги – «Гетика») 551 р. «Ці венеди походять від одного кореня і сьогодні відомі під трьома назвами: венедів, антів, склавинів…» - венеди мешкали в басейні Вісли, анти – у Подніпров’ї, склавини між Дністром і Дунаєм.

Об’єднання родів – племена, союзи племен (Вожді). Для оборони об’єднувались у великі військові союзи (антський) .Городища (міжплемінні центри) на Волині – це Зимненське городище.

 «Ці племена, склавини й анти, не підлягають одній людині, – писав у 6 ст. Прокопій Кесарійській, – а з давніх-давен живуть у демократії, тому про все, що для них корисне чи шкідливе, вони обмірковують спільно».

Господарство давніх слов’ян: землеробство та осідле скотарство. Вирощували просо, ячмінь, пшеницю, жито, овес, льон і коноплі,  озимину (з др. пол.1 тис.) Перелогова система. Ремесла: ливарна справа й ковальство, ювелірна справа, ліпна кераміка. Гончарний круг 3–4 ст. –  черняхівська культура. Під час Великого переселення народів гончарство занепало, ліпним аж до 10–11 ст.

Торгівля:  Подунав’я, Центральної Європи й Прибалтики, мешканцями римських і візантійських провінцій та античних міст Північного Причорномор’я.

Завозили: вироби зі скла, бронзи, срібла й золота, вина, олія. Вивозили: хутро, мед, віск, шкури, зерно.

2 ст. готи. 3 ст. розпад на остготів (степи Причорномор‘я, Крим, Германіх 265-375) та вестготів (північ від Дунаю). 375 р. напад гунів. Спочатку союзники проти готів.

Після смерті Аттіли  453 р. позбувшись залежності від гунів, слов’яни могутнім потоком рушили на землі Візантії. Так було започатковано Велике розселення слов’ян.

Балканські війни (походи)

Кін. 5– поч 6 ст.  Майже щороку за імператора Юстиніана (527–565 рр.). Масове переселення слов’ян-антів на Балкани.

Кін. 6 ст. авари –утворили державу – каганат – у Середньому Подунав’ї.

Ім’я антів після нападу аварів 602 р. більше не згадувалося. Існує думка, що могутній антський військовий союз розпався, а для слов’янських племен, що входили до його складу, почався новий етап їхньої історії – життя на балканських землях, в оточенні інших народів, яке дало початок сучасним південнослов’янським народам.

Розселення племінних союзів східних слов’ян на території України

Вірування давніх слов'ян

Рід (божество — вважався Творцем Всесвіту, Богом над Богами.

Перун — бог блискавки та грому.

Хорс — бог Сонця.

Дажбог — бог Сонця, покровитель Руської землі.

Стрибог — бог вітру.

Мокоша — ймовірно, богиня-мати, богиня землі, родючості і ткацтва.

Волос (Велес) — покровитель скотарства та поезії, худоби, родючості й добробуту.

Сварог — бог неба і вогню. бог-коваль, навчив людей шлюбу, хліборобства і подарував їм плуг. Батько Перуна, дід Дажбога.

Сварожич — бог вогню,син Сварога.

Ярило — бог родючості і плодючості.

Лада — богиня гармонії в природі, любові в шлюбі, мати-годувальниця Миру.

Сусіди східнослов‘янських племен

У ІХ ст. у результаті тривалого внутрішнього розвитку східнослов’янських племен була заснована одна з найбільших великих держав середньовічної Європи. Вона охоплювала територію від Чорного до Білого морів, від Карпат до Волги.

Передумови утворення держави

Внутрішні

•розвиток господарства у східних слов’ян

• зростання продуктивності праці

• зникнення потреби в спільному обробітку землі

• збагачення окремих родин

• виділення родоплемінної знаті

• перетворення знаті на землевласників

• виникнення замість племінних союзів племінних княжінь

• зосередження князями влади в своїх руках, формування військових загонів – дружин

Зовнішні

• Потреба в організації захисту від зовнішніх ворогів

Племінні княжіння заклали фундамент східнослов’янської державності. Наймогутнішим було племінне княжіння полян, яке стало ядром формування Київської держави. Центром цієї держави був Київ.

Витоки українського народу

Довгий час у науці панувала думка, що предками українців були анти.

Проте новітні археологічні знахідки доводять, що пам’ятки пізнішого часу, які можна назвати власне українськими, постали не лише на основі антських пам’яток, а здебільшого на основі пам’яток, що їх залишили склавини.

Іраномовне слово «анти» означає «крайні», «окраїнні». Ним степові скіфо-сарматські племена споконвіку називали порубіжне зі Степом місцеве хліборобське населення. Тисячолітнє сусідство з іраномовними народами закріпило назву, яку, одначе, місцеві мешканці озвучували по-своєму. Так постала, як вважає дехто з істориків і мовознавців, назва Україна.

Перші предки людини прийшли з Африки через Балкани і Центральну Європу, або через Кавказ

Об’єднання родів – племена, союзи племен (Вожді). Для оборони об’єднувались у великі військові союзи (антський) .Городища (міжплемінні центри) на Волині – це Зимненське городище.

 Господарство давніх слов’ян: землеробство та осідле скотарство. Вирощували просо, ячмінь, пшеницю, жито, овес, льон і коноплі,  озимину (з др. пол.1 тис.) Перелогова система. Ремесла: ливарна справа й ковальство, ювелірна справа, ліпна кераміка. Гончарний круг 3–4 ст. –  черняхівська культура. Під час Великого переселення народів гончарство занепало, ліпним аж до 10–11 ст.

Торгівля:  Подунав’я, Центральної Європи й Прибалтики, мешканцями римських і візантійських провінцій та античних міст Північного Причорномор’я.

Завозили: вироби зі скла, бронзи, срібла й золота, вина, олія. Вивозили: хутро, мед, віск, шкури, зерно.

Кін. 6 ст. авари –утворили державу – каганат – у Середньому Подунав’ї. Ім’я антів після нападу аварів 602 р. більше не згадувалося.