КУЛЬТУРА НАРОДІВ СВІТУ НАПРИКІНЦІ ХVІІІ — У ХІХ ст.
НАУКА
ВИНАХОДИ
Суспільна думка
індустріальне суспільство, новий сенс життя. Інтелігенція - песимістичні настрої, очікування неминучих соціальних потрясінь. Більшість оптимізм, покращення життя 1871-1914 pp. і віра в безмежні можливості людського розуму.
Частина філософів звернулася до класичної філософської спадщини Гегеля відкидав захоплення народною культурою романтиків, але підтримував ідею створення національних держав у Європі. Він уважав її не лише найоптимальнішою формою об'єднання громадян заради реалізації ідеалів свободи, безпеки та Щастя, а й як утілення божественної ідеї. Національна держава, На Думку Гегеля, була найвищою стадією суспільного розвитку. (неогегельянство), інша - до Канта Ідея правової держави. Пізнати світ до кінця неможливо. У такий спосіб мислитель піддав критиці ідею про безмежну силу людського розуму. (неокантіанство).
Артур Шопенгауер (1788-1860) філософія є спробою пояснити світ із людини, побачити світ як щось живе та осмислене, моральнісно цінне. Вироблені основні принципи некласичного типу філософування – ірраціоналізм, суб‘єктивізм, пессімізм, перетворення людського життя на осереддя філософських міркувань.
А. Шопенгауер, Ф. Ніцше проти раціоналізму.
Фрідріх Ніцше є одним із самих яскравих мислителів ХІХ століття. Його ідеї справили глибокий вплив як на усю західну філософію ХХ століття, так і на культури у цілому. Головну увагу приділяв критиці християнства і раціоналізму, які нібито "пригнічують волю до життя". Він пропонував подолати цей гнітючий вплив через визволення життєвих сил людини, аби торувати шлях до надлюдини, яка стоїть по той бік добра І зла. Такі висловлювання Ніцше справедливо розцінювалися як виправдання насилля, як підрив позитивних моральних цінностей людської цивілізації. Одночасно художню інтелігенцію початку XX ст. приваблювалив творах Ніцше образність, афористичність, загадковість, пророцтв.
Анрі Бергсон про інтуїцію, яку він протиставляв інтелектуальним методам пізнання і розглядав як своєрідний інстинкт, що дозволяє проникнути в сутність речі.
3ігмунд Фрейд австрійський вчений вчення про психоаналіз. Головне у психоаналізі - це відкриття несвідомого. Вчення про несвідомі імпульси, мотивації, психотерапевтичний метод лікування неврозів, відновлення душевної рівноваги хворих. З часом психоаналіз поширився на філософію, історію, вивчення культури та мистецтва.
Соціологія - наука про розвиток суспільства. Певне визнання отримав соціальний дарвінізм, згідно з яким розвиток суспільства визначається біологічними закономірностями природного відбору, виживанням найбільш пристосованих. Макс Вебер написав працю "Протестантська етика і дух капіталізму", в якій переконливо доводив, що протестантизм відіграв вирішальну роль у становленні капіталістичних відносин.
На початку XX ст. стали популярними різні містичні окультні вчення, релігійна філософія і східні релігії.
Неоромантизм прагнув до синтезу й переосмислення минулого культури, головно європейської.
У руслі неоромантизму літературний символізм, що виник у Франції. Там у 60-70-х pp. XIX ст. символізм охопив й інші форми мистецтва - театр, живопис, музику. Сполучення реального й таємного, соціального та індивідуального, звернення до міфів, пошуки містичної відвертості й новизни визначили естетику символізму. Центральним у ньому був культ вічної жіночності, як символ, зразок найвищої земної досконалості. У Росії цю художню течію представляли письменники й поети Олександр Блок, А. Бєлий, Л. Андреєв, композитор О. Скрябін та ін.
В образотворчому мистецтві символізм впроваджувався пластичними засобами стилю модерн, який поєднував різні форми пластичних мистецтв, універсальну демократичну мову та ідеї і загального синтезу - реального та ідеального, сутності й функціональності.
Прагнення створити досконалі синтетичні моделі яскраво проявилося в архітектурі. Архітектор творив споруду від початку до кінця - від складання проекту до архітектурної обробки. Так забезпечувалась єдність стилю. Прикладом такого синтетичного витвору є приватний будинок Рябушинського в Москві, побудований за проектом архітектора Ф. Шехтеля. Цю надзвичайну будову, починаючи від витончених деталей огорожі, оздоблення фасаду, різноманітності віконних прорізів, живописного панно на фасаді та закінчуючи інтер'єром, у центрі якого знаходяться відомі декоративні сходи, створено в одному стилі. Стиль модерн в архітектурі поєднував тенденції, що диктувалися бажанням архітекторів використати нові будівельні матеріали - сталь, скло, залізобетон і водночас підкреслити розкіш, витонченість, декоративність. Важливою рисою модерну в архітектурі були орієнтація на потреби певних соціальних верств і залучення національних елементів виразності.
У театральному мистецтві особлива увага надавалась основним засобам сценічного втілення: живопису декорацій, унікальним ескізам костюмів, хореографії, сценічним діям. Вони стали органічними, рівноправними компонентами, співзвучними грі акторів. Театр найповніше впровадив Ідеї синтетичного мистецтва. Великою подією в культурному житті Європи на початку XX ст. були Дягілєвські російські сезони в Парижі, під час яких організовувалися виставки, театральні гастролі, зустрічі діячів мистецтва. Москва, Париж, Мюнхен, Венеція на початку XX ст. стали центрами міжнародного обміну в мистецтві.
У музичній культурі неоромантизму провідне місце посідав Р. Вагнер. Згодом пошуками синтетичного мистецтва переймався О. Скрябін (досліди світломузики, створення музичних драм - містерій).
На початку XX ст. великої популярності здобув новий вид синтетичного мистецтва - кінематограф. Зірки кіно початку століття - Макс Ліндер, Чарлі Чаплін - дістали світове визнання. "Великий німий" потребував особливого мистецтва жесту, міміки, ритму, поєднання декорацій та натури, зрозумілих символів.
Мистецтво. Література. Музика.
Культура ХІХ ст.pptx