19 ст. три течії суспільно-політичного руху: українська, російська, польська.

Початок відродження пов‘язаний з дворянством Лівобережжя, які були нащадками козацької старшини. Збираючи матеріали для «Герольдії» (комісії що підтверджувала дворянство) вони згадали права і вольності, які колись мали. Але не зважаючи на порушення прав, реалізацію своїх прагнень бачили у лояльному ставленні до імперії. Мріяли відновити військо, зайнявши там керівні пости, організували ополчення проти Наполеона, взяли участь у придушенні польського повстання 1830-31 рр., 1855 р. під час Кримської війни, також брали участь у створенні ополчення. На противагу лояльному ставленню сформувався -

Автономістський рух: (повернення назад неможливо)

«Історія русів»

Новгород-Сіверський гурток 80–90-і роки XVIII ст. Г. Полетика, В.Капніст. Мета: Поновлення автономії Гетьманщини; • розвиток національної культури; • поширення патріотичних публіцистичних творів; • створення проектів розвитку освіти в Україні (відкриття гімназії та університету в Новгород-Сіверську, заснування «Академічного зібрання», відродження українських козацьких формувань). В.Капніст «Ода на рабство», проект відновлення української армії відхилений.

У 1791 р. В.Капніст поїхав до Берліна. Мета місії спроба знайти допомогу й підтримку у прусського короля в разі повстання на українських землях проти імперської влади. Однозначної відповіді він у Берліні не отримав, оскільки Пруссія не бажала розпочинати війну проти Росією.

1805 р. Харківський університет. Це був перший вищий навчальний і науковий заклад європейського типу на українських землях, підвладних Російській імперії. Ініціатор відкриття Василь Каразін (1773–1842). Московський університет 1755, Петербургський університет (1724) 1821. Ректор Петро Гулак-Артемовський.

У травні 1812 р. тут почала виходити перша українська газета «Харьковский еженедельник». 1816 р. при Харківському університеті в журналі «Украинский вестник» вперше було надруковано українською мовою твори П.Гулака-Артемовського і П.Квітки-Основ’яненка. На жаль, 1819 р. видання журналу за розпорядженням місцевої імперської адміністрації було припинене. Гурток «харківських романтиків». Також виходили «Український журнал», «Запорізька старовина» та ін. Літературний рух (Г.Квітка-Основ‘яненко). Тут опубліковані три збірки пісень М.Максимовича. Почали свою діяльність І.Срезневський, М.Костомаров.

Завдяки появі університету Харків перетворився на “першу столицю українського відродження у Наддніпрянській Україні”. Культурне відродження унаочнювало необхідність подальшої боротьби за права українців як нації. За змістом воно було набагато перспективнішим, ніж боротьба дворянства Лівобережжя за відновлення втраченої автономії Гетьманщини.

Після війни з Наполеоном дворяни-офіцери та селяни-солдати усвідомили відсталість Росії. Проти рухів настала реакція «аракчеєвщина».

Масонство (від англ. mason – каменяр) виникло в Англії на початку XVIII ст. Входили представники різних соціальних та етнічних верств.

Масонство (франкмасонство) таємні братства, фр. — “каменяр”, франкмасон — “вільний каменяр”. 18 ст. англійські просвітники, які запозичили назви та обряди середньовічного цеху каменярів.

Ідеї свободи і братерства (Вольтер, Гете, Моцарт та ін.). Із Західної Європи, а також через Польщу і Росію. Правобережжя польською «сферою впливів», а Лівобережжя і Південь – російською.

Наднаціональний релігійно-етичний рух, закликали до морального вдосконалення людей та об’єднання їх (незважаючи на різницю в релігійній та національній належності) на принципах братерства, рівності, взаємодопомоги, вірності.

Невтручання у політичне життя, але відігравали помітну роль у революційних подіях і національно-визвольних рухах.

Діяли в Києві, Одесі, Житомирі, Харкові, Кременчузі, Полтаві, Немирові, Кам’янці-Подільсь­кому, Львові, Самборі тощо.

Діяльність польських лож політичні мотиви, проти поневолювачів своєї батьківщини.

Російське спершу не втручалось у політичне життя імперії. Після 1812 р. набуває рис опозиції. Мета: вдосконалення імперських порядків на принципах масонської ідеології.

Для українського дворянства участь у діяльності масонських лож стала формою прояву власних опозиційних настроїв в умовах імперського панування. Не мали програм, щодо майбутнього України, не було яскравого антиурядвого змісту, в рамках об‘єднання всіх народів світу в справедливесуспільство.

Громадсько-політична організація.

Іван Орлай (1771–1829) медик, історик, педагог, просвітник, учений-словесник, представник доби зачину українського національно-культурного відродження в Закарпатті, одним із перших висунув ідею єдності українців, директор  Ніжинська гімназія вищих наук  та Рішельєвського ліцею в Одесі (1826–1829 рр.).

Польське повстання 1830-1831 рр. та Україна

За рішенням Віденського конгресу більша частина Польщі увійшла до складу Росії, була проголошена Королівством Польським отримала Конституцію, діяв сейм. Але великий князь Костянтин – намісник управляв одноосібно.

Під час повстання Костянтин виїхав. Був проголошений Національний уряд (магнат Адам Чарторийський). Проголосили гасло «За нашу і вашу свободу!» приєдналися деякі росіяни, українці, білоруси.

Причина поразки не розглядали селянського питання.

Придушення імперський указ про формування полків малоросійського козацтва у Чернігівській та Полтавській губерніях. малоросійський генерал-губернатор Микола Рєпнін (1778–1845) сформував 8 полків по 1 тис. душ у кожному. Однак у придушенні повстання козацькі полки взяти участь не встигли.

1831 р. польські загони на Волині та Поділлі зазнали поразки. Не підтримувало місцеве населення. У червні 1831 р. придушили виступи збунтованої польської шляхти на Правобережжі, а на початку вересня штурмом оволоділи Варшавою (генерал Паскевич).

 Микола І боротьба проти «європейської зарази».

Кампанія насильницької русифікації краю. Кам’янецький ліцей, ліквідували. 1834 р. Київський університет, «поширювати російську культуру і російську національність на спольщених землях Західної Росії».

 «Філологічні бунтівники» - народна мова є одним із головних чинників становлення нової нації.

20–30-х рр. ХІХ ст. українське відродження.

Західноукраїнське відродження

Закарпаття:  греко-католицьке духовенство «будителі».

Рутенство історичне явище відданості династії Габсбургів у бажанні послабити вплив Польщі в Галичині та Угорщини на Закарпатті.

 Священики добре знали народну мову.

У 1808 р. відновили Галицьку греко-католицьку метрополію. Перші митрополити Антін Ангелович (1808–1814 рр.) та Михайло Левицький (1816–1858 рр.).

1771 р. виокремлення в осібну греко-католицьку Мукачівську єпархію. єпископом Закарпаття став Іван Брадач (1771–1772 рр.).

1848–1849 рр. під час угорського повстання закарпатські русини підтримували Габсбургів, через що угорці, розпочали переслідування греко-католиків і посилили мадяризацію краю. поширення симпатій до Росії.

Буковина:

Буковинська православна церква перебувала під значним впливом румунів, тому духовенство не відігравало ролі «будителів».

У 1849 р. керівництво Буковинської православної єпархії домоглося відокремлення Буковини від Галичини. Звільнившись од загрози окатоличення, православні українці опинилися під новою загрозою – румунізації.

19 ст. принцип «поділяй та володарюй», польська, угорська та румунська мови другими за значенням після німецької. Процеси полонізації у Східній Галичині, мадяризації в Закарпатті, румунізації в Північній Буковині.

Тривале перебування у складі різних держав західні українці, подвійний гніт, втрата еліти, більшість селянство. Імперський принцип «розділяй та володарюй».

Вплив Наддніпрянщини: поезій Т.Шевченка, досягнень з історії, мовознавства, етнографії українського народу.

Процес українського національно-культурного відродження зародився наприкінці XVIII ст. в Закарпатті. У перших десятиліттях ХІХ ст. поширення серед галицьких русинів. У Північній Буковині у другій половині ХІХ ст.

1848–1849 рр. західноукраїнські землі стали випереджати Наддніпрянщину.

Андрій Бачинський (1732–1809)  єпископ Мукачівський 37 років. домогтися від Марії-Терезії згоди на відкриття «Барбареуму» для навчання русинської молоді із Закарпаття. Роль мови у розвитку нації. Організація шкіл при церквах. Переніс свою резиденцію до Ужгорода, де створив семінарію і  бібліотеку, архів, ініціатор створення першої праці з історії карпатських русинів І.Базиловича. Розмовляв рідною мовою. Рішуче виступаючи проти окатоличення населення Закарпаття, Бачинський полюбляв повторювати: «Докля буде Аз, Буки, Веди – сего не буде» і завжди підписувався АБВ (першими буквами слов’янського алфавіту), що означало «Андрій Бачинський, Владика».

Іоаникій Базилович (1742–1821) написав «Короткий нарис фундації Федора Корятовича» – першу працю з історії Закарпаття, вирізнив Московію, Білорусію та України, називали першим «будителем» у Закарпатті.

1808 р. відновлення митрополії у Львові.

Перемишль – осередок греко-католицької єпархії: бібліотека,  семінарія, Іван Могильницький, Йосип Левицький, Іван Снігурський, Йосип Лозинський та ін. Надихав цей гурт русинських патріотів перемишльський єпископ Михайло Левицький .

У 1816 р., за підтримки єпископа, Іван Могильницький створив «Товариство галицьких греко-католицьких священиків для поширення письмами просвіти і культури серед вірних». Мета: книжки для народу, руською мовою, школи. 1817 р. у Перемишлі було відкрито дяко-вчительський інститут. У 1832 р. на території перемишльської єпархії існувало 400 шкіл. Було також видано декілька підручників та молитовників.

Іван Могильницький русська мова є окремою від польської та російської сло­в’янською мовою. зробити народну мову вишуканішою, поєднавши її зі старою церковнослов’янською. Могильницький створив граматику цієї «славєноруської» мови, але вона мала штучний характер і поширення не набула.

Фольклорно-етнографічний етап

Денис Зубрицький (1777–1862) дослідив історію Галичини та її корінного населення. «Опис історії народу руського» та «Історія Галицько-руського князівства» у трьох томах.

Михайло Поп-Лучкай (1789–1843) шеститомна «Історія карпатських русинів». автохтонний населення Закарпаття. Єдність  з українцями.

Арсеній Коцак першу спробу створити граматику руської мови наприкінці XVIII ст.

І.Могильницьким 1820 р. «Граматику язика славєноруського» імперські цензори двічі забороняли друкувати.

М.Поп-Лучкай  першу на західноукраїнських землях «Граматику слов’я­но-руську» було видано 1830 р. «Руська трійця» глибоко поважали автора граматики і вважали його працю найкращою з-поміж усіх, створених на західноукраїнських землях.

Фольклор поляк Зоріан Доленга-Ходаковський зібрав понад 2 тис. народних пісень. передав їх В.Залеському та М.Максимовичу. У 1833 р. поляк Вацлав Залеський видав велику збірку «Польські і руські пісні народу галіційського». У 1835 р. збірку весільних пісень «Руське весілля» видав греко-католицький священик Йосип Лозинський.

«Руська трійця» 1932 (33)

Діяльність спричинила те, що народна мова русинів поступово набула рис літературної української мови і стала впроваджуватись у повсякденний вжиток.

Маркіян Шашкевич (1811–1843) «руський соловей». Під впливом «будителів» західних слов’ян, «Енеїди» І.Котляревського та збірники народних пісень М.Цертелева і М.Максимовича, став писати літературні твори українською мовою.

Іван Вагилевич (1811–1866) та Яків Головацький (1814–1888) та  20 однодумців. 1832 р. Мета: творення на підставі русинської народної мови літературної. (Шевченко),  запровадити українську мову в усі сфери життя.

1836 р. М.Шашкевич  уперше в історії Східної Галичини проголосив рідною мовою промову в музеї семінарії перед представниками духовної влади і гістьми.

1833 р. збірка власних поезій та перекладів «Син Русі», але видати її не змогли. (проти навіть єпископ Михайло Левицький може загострити відносини з віденським урядом - рутенство, гальмувало відродження)).

1834 р. збірка «Зоря». Альманах містив народні пісні, твори самих гуртківців, історичні та публіцистичні матеріали. Головні ідеї:

   засудження іноземних поневолювачів українців та оспівування героїчної визвольної боротьби народу;

   уславлення народних ватажків – борців за національне і соціальне визволення народу;

   визнання існування єдиного українського народу, який через поневолення імперіями виявився роз'єднаним державними кордонами;

   заклик до українських патріотів змагатися за об’єднання галицьких русинів і наддніпрянських українців.

Необхідність перейти від пропаганди української мови до боротьби за національне.

Федерація слов’янських народів, держава, яка об’єднає східних і західних українців.

Спроби видати альманах знову наразилися на спротив імперських урядовців і консервативних кіл греко-католицького духовенства. Видання книги було заборонено як віденською, так і львівською цензурою. У 1836 р. І.Вагилевич і М.Шашкевич переклад– «Слова о полку Ігоревим» українською мовою. М.Шашкевич підготував підручник для молодших школярів «Читанка для діточок» українською мовою, не надруковані.

Альманах «Русалка Дністровая» вийшов друком 1836 р. у Пешті накладом 1 тис. примірників Це була перша книжка українською мовою на західноукраїнських землях. Увесь наклад «Русалки Дністрової» було конфісковано і знищено. Врятувати пощастило лише 200 екземплярів, що їх трійчани встигли розпродати, подарувати друзям або залишити для себе.

Протягом 40-х рр. вийшли дві «Граматики», написані І.Вагилевичем (1845 р.) та Я.Головацьким (1849 р У дусі романтизму популяризації історичного минулого.

Програмні засади українського національного руху, стаття Я.Головацького «Становище русинів у Галичині» (1846 р.). Головна руська рада, що виникла 1848 р., поклала їх, на думку сучасних істориків, в основу своєї діяльності.

Кирило-Мефодіївське товариство (братство)

січень 1846 р. березень 1847 р. перетворення гуртка на таємне товариство з метою пропаганди ідей слов’янської єдності тривала 14 місяців. Ініціаторами створення братства стала різночінна інтелігенція:  полтавський вчитель В.Білозерський, державний службовець П.Гулак, історик М.Костомаров, письменник П.Куліш, етнограф О.Маркович 12 осіб. Знаком членів братства став перстень з написом «Св. Кирило і Мефодій, січень 1846 р.».

Просвітницька діяльність, збирали кошти на відкриття народних шкіл, писали шкільні підручники. Зокрема, П.Куліш написав перший підручник з історії України «Повість про український народ» (1846 р.).

Микола Костомаров (1817–1885) письменник і публіцист, історик і етнограф, громадсько-політичний діяч і поет, драма «Сава Чалий», а 1846 р. професор кафедри російської історії Київського університету. Ідейний провідник Кирило-Мефодіївського товариства. Відмінність «двох народностей» демократичну козацьку та самодержавну Росії, різний менталітет. Праці «Богдан Хмельницький», «Руїна», «Мазепа», «Мазепинці», «Останні роки Речі Посполитої», «Гетьманство Виговського», «Павло Полуботок» та ін

Програма:  «Книга буття українського народу» і «Статут слов’янського братства св. Кирила і Мефодія», написаних лідером братчиків Миколою Костомаровим (1817–1885). поєднання національної, християнської і соціальної ідеї.

«Книга буття» висвітлення історії, ліквідації державності. Слов’янська спілка християнських республік. Ідея українського месіанства: визволяючи слов’янські народи, українці виконують волю Божу.

Ліквідація кріпацтва та станової нерівності, рівності всіх громадян, незалежно від їхнього «народження, християнського віросповідання та майнового стану». Демократичні свободи – слова, друку, свободи совісті, отримання освіти та заміни постійних армій народною міліцією.

Засоби: поширення освіти серед народу та мирна проповідь. Визвольні війни та соціальні революції, рішуче засуджували.

Скорочено  «До братів українців» та «До братів великоросів і поляків». пропаганда і поширення своїх ідей серед інших слов’янських народів.