Таври-корінне населення Криму протягом V ст. до н.е. – XI ст. н.е.  

Входив склад Великої Скіфії та Малої Скіфії. Столиця Неаполь Скіфський (Сімферополь).

Міста Північного Причорномор'я

В 5 ст. до н.е. Херсонес (Севастополь).

в 6 ст до н.е. Пантікапей (Керч) «рибний шлях» 5-4 століття, столиця:

Боспорського царства (480 р до н.е. – 4 ст н.е.) та Понтійського царства (291 до н.е. – 62 р) Митридат ІV Євпатор приєднав Боспорське царство.

Зруйновані навалою готів та гунів.

Святослав приєднав Тмутараканське князівство.

1441 ст створення Кримського ханства (Хаджи-Гірей, герб - тамга), внаслідок розпаду Золотої Орди.

Столиця – Бахчисарай. Адміністративний поділ - бейліки (беї).

1478 р хан Менглі-Герей визнав себе васалом турецького султана. 1482 р. здійснив перший великий похід в Україну, спустошивши Київ 

1475 генуезькі фортеці та князівство Феодоро включені до Османської імперії, Кафа (Феодосія), найбільший невільничий ринок.

Іслам Герей союзник Богдана Хмельницького.

Еміграція кримських татар до Туреччини. Особливо під час Кримської війни.

Національне відродження:

1917-1921

УЦР не вважала українською етнічною територією, бачила в складі федеративної Росії.

26 листопада (9 грудня) 1917 Курултай (зʼїзд) у Бахчисараї.

Меджліс – парламент, Директорія – уряд (Номан Челебіджихан)

Кримська Народна Республіка, Конституція.

Січень 1918 р. окуповано більшовиками.

У квітні 1918 р. Запорозький корпус армії УНР (Петро Болбочан) звільнили Крим від більшовиків. Але за вимогою німців переданий генералу Сулькевичу.

П. Скоропадський блокада Криму та початок переговорів про передачу Україні.

1918 р. інтервенція Антанти.

1919 р. окупований більшовиками.

1920 р. наступ Врангеля, розбитий внаслідок Перекопсько-Чонгарської операції при допомозі Н.Махна.

З метою подолання соціально-економічної кризи на Кримському півострові (виникла внаслідок руйнувань війни, масових сталінських депортацій кримських татар, вірменів, греків, караїмів) та для заселення й економічного освоєння степових районів півострова з ініціативи М. Хрущова 19 лютого 1954 р. рішенням Верховної Ради СРСР Кримську область РРФСР передано до складу УРСР (ідеологічно обґрунтовано 300-річчям «возз’єднання України та Росії» та історичними зв’язками Криму й України), що мало наслідком: інтеграцію економіки Кримського півострова до економіки УРСР, подолання соціально-економічної кризи, зростання частки українського населення на півострові («українізація Криму»), відновлення рекреаційних ресурсів регіону, перетворення Криму в один з найбільших оздоровчих центрів та центрів туризму в СРСР;

Реабілітацією репресованих народів (у 1957 р. з місць заслань дозволено було повернутись на батьківщину чеченцям, інгушам, балкарцям, карачаївцям, калмикам, але офіційно не було реабілітовано німців Поволжя, кримських татар, турків-месхетинців (офіційне засудження депортації цих народів радянським керівництвом було здійснено лише 1989 р.)

Демонстрація кримських татар, організована в 1968 р. генералом П. Григоренком.

квітень-травень 1989 Організація кримськотатарського народу (ОКНР) Мустафа Джамілієв. Дозвіл повернутися в Крим

20 січня 1991 р. референдум 

12 лютого 1991 р. автономія у складі УРСР, повернення татар 

28 червня 1991 р. Курултай утворив Меджліс Мустафа Джемілєв

29 квітня 1992 р. ЗУ "Про статус Автономної республіки Крим"

1992 Конституція Криму, сепаратистські настрої. 

1993 Росія надала Севастополю статус міста РФ, але скасували конфлікт вичерпано. 

1993 президент Юрій Мєшков конфронтація з Києвом. Але його конфлікт з парламентом, частина еліти на згоду з Києвом. 1994 обмежила владу президента, 

1995 ВРУ Новий Закон "Про статус Автономної республіки Крим", скасувала Конституцію і посаду президента. 

1996 р. Конституція України Розділ Х.

1998 нова Конституція.

Анексія Криму: план 20 лютого 2014 р. у «кривавий четвер», на медалі «За возвращение Крыма» 18 березня договір про прийняття Криму і Севастополя до складу Російської федерації. 

14 серпня 1941 р була підписана Атлантична хартія: принципи: недоторканність територій, відмова від застосування сили в міжнародних відносинах, створення системи колективної безпеки.