Римська республіка VI—III ст. до н. е.

Царський період 753-509 рр. до н.е.

Республіка (з латини - «республіка» - «суспільна справа», «справа народу») - держава, якою керують люди, обрані народом на певний термін.

509 р. до н.е. вигнали останнього етруського царя

Народні збори (коміції)

куріятні                                             центуріатні                           трибунатні

(народження, посвята в                   ухвалювали закони              обирали

 доросле життя, шлюб и т.д.)          обирали консулів преторів,            трибунів та еділів

цензорів і квесторів

Претори -  магістрати — консули і диктатори. У 367 до н. е., наступна після консула посада, при цьому його основною компетенцією стало здійснення міського правосуддя у цивільних справах. У відсутність консула преторові належала вища влада. З 242 до н. е. стали обиратися два претори — міський претор , що відав судовими процесами між римськими громадянами, і претор для ведення справ між римськими громадянами і чужоземцями або між самими чужоземцями .

Магистрати – всі виборні посадовці на 1 рік, мали недоторканість,

Два консули              Сенат – рада старійшин                  Диктатор

300 (потім 600)

Колегіальне                                                              правління

правління                              трибуни                     під час війни

депутати

від плебеїв

право

“вето”

Судова влада: два претори (справи між римлянами, та справи між громадянами та іноземцями). Два цензори – перепис майна, поділ на класи, квестори – державна скарбниця.

Нобілітет – знать, яка була консулами та сенаторами.

Римське право

Право - це закони та правила, за якими живуть люди у суспільстві.

Звичаєве право         Письмові закони

Право на латині “юс”, а клянуся “юро”.

Туму юстиція – система правосуддя,

юриспруденція – система законів.

Боротьба між патриціями та плебеями. 449 р до н.е. ХІІ таблиць – розташовані на Форумі, всі підлягали закону. Зміст: смертну кару: за злочини проти республіки, проти релігії, за чаклунство та неправдиві свідчення в суді. За цими законами жорстоко карали боржників. За борги людина могла стати рабом або віддати у рабство власних дітей чи дружину. Якщо боржник не повертав позичене, то згідно із законом його розрубували на стільки частин, скільком кредиторам він був винен. Але у 326 р. до н.е. закон Петелія заборонив продавати у рабство за борги (Греція, Закон Солона 594 р. до н.е.).

Проскрипції - списки людей засуджених до страти.

До 265 р. до н. е. Римська держава підкорила всю Середню та Південну Італію.

Війни Риму