Законодавство Русі

Три Привілеї 1387 р. Ягайла-Владислава були спрямовані на поширення католицизму в Литовсько-Руській державі, стало першим кроком до юридичного оформлення закріпачення селян.

Привілей Казимира ІV 1447 (Віленський привілей) - розширив права магнатів та шлях­ти, деякі принципи кримінального, цивільного і конституційного права; поклав початок юридичного оформлення залежності селян від феодалів (заборонив шляхтичам приймати втікачів «чужих» селян), особливе значення мала ст. 12, за якою за феодалами закріплювалося право здійснювати суд над залежним населенням Привілей завершив процес правового оформлення шляхетського стану.

Судебник Казимира ІV 1468 встановлював порядок захисту маєткових прав, визначав порядок досудового провадження і судо­вого розгляду кримінальних та земельних справ, окреслював види покарань, урівнював католицьку та православну шляхту, й надавав їм рівні права.

Острозька угода 1492 р. розірвання Кревської унії, Вітовт намісник Ягайла,

1385 р. Кревська унія Яґайло зобов’язувався «навік приєднати всі свої землі, литовські й руські, до Корони Польської».

1401 р. у Віленська унія, васальну залежність від Польщі. Після сметрі Вітовта до Польщі. Появу нового противника зближення Литви та Польщі — молодшого брата ЯґайлаСвидриґайла Ольґердовича, який фактично втрачав права наслідувати великокняжий престол.

1413 р. Городельська унія незалежність Литви і після смерті Вітовта, але під зверхністю польського короля. Тільки католики могли обіймати вищі посади в державі.

Люблінська унія утворення Речі Посполитої

Генріхові артикули 1573 р. становище короля та шляхти.

Джерелами Литовського статуту були звичаєве литовське, білоруське, українське право, відповідна місцева судова практика, «Руська правда», польські судебники та кодекси інших держав.лягли в основу Соборного уложенія 1649 р.— збірника законів Олексія Михайловича, «Прав, по которым судится малороссийский народ» та приватних українських кодифікаційних проектів.. Діяли на території Київського, Волинського та Брацлавського воєводств і після Люблінської унії. В 1840–1842 рр. скасовані і поширено Звід законів Російської імперії.

1529 р. забезпечував право шляхти на володін­ня землею і захищав її від покарання без рішення суду,

1566 р. (Волинський) адміністративний поділ українських земель, наближав політичний устрій та права шляхти до польських норм.

1588 р. уніфікація до польського законодавства, закріпачення селян, у Київській, Подільській та Волинській губерніях до 1840 р.

«Устав на волоки» (1557 р.), Сиґізмунд ІІ Август, 19,5 га, два дні панщини. Решта землі у селян відрізали під фільварки.