Наддніпрянщина

30-ті рр – 70-80 ті рр ХІХ ст промисловий переворот. Найвищі темпи в імперії.

Галузі: цукрова, зернова, чорна металургія, вугільна. Вивіз сировини.

Аграрний край з величезним потенціалом.

С\г переважало поміщицьке землеволодіння. Селяни: кріпаки (Правобережжя (нагадувало плантаційне рабство на Півдні США) та державні селяни  (особисто вільні, Південь та Лівобережжя). Південь селянські фермерські господарства, колоністи німці, серби, болгари. Панщина, або відробіткова рента, та оброк - грошова й натуральна рента. Закон 1797 р. офіційно обмежував її 3 днями на тиждень, урочна система до 6 днів. «Місячина» за панщину отримували місячне утримання натурою.

Спеціалізація:  Лівобережжя зернові, тютюн і коноплі. Правобережжя цукровий буряк, Південь зерно, тваринництво: конярство, вівчарство.  

Кріпаки не зацікавлені в результатах праці. Товаризація виробництва, вимагала змін. Екстенсивний шлях (розширення посівних площ, посилення гніту) Розшарування селянства.

У 1803 р. указ про «вільних хліборобів» (за ініціативи В.Каразіна), можливість звільнення селян за викуп, та ще декілька указів, щоб покращити життя селян. Але 1822 р поміщикам дозволили без суду та слідства відправляти кріпаків на заслання до Сибіру. Привід прояв «невдоволеної поведінки». Предводителі дворянства таємно стежили за поміщиками, у разі зловживань стосовно селян, проводили попереджувальну бесіду, потім розглядали у вищих інстанціях. Але у селян не було права скаржитися. Закон 1845 р. карати 50-ма ударами різок, тих хто скаржився на поміщиків. Кріпаки абсолютно безправні. 1797 р. указ про обмеження панщини 3 днями. Але поміщики визначали обсяг робіт, які не можливо було виконати за 3 дні – «урок». Брали також натуральну та грошову ренту.

У 1847–1848 рр. на Правобережжі «Правила управління маєтками згідно зі встановленими інвентарями», або ж «Інвентарні правила» угода поміщика з селянами про розмір податків,  інвентарна реформа, спеціальна інвентарна книга, для запису кількості днів панщини, та інші повинності. Але поміщики порушували безкарно. Мета протиставити поляків-поміщиків та селян. Безземельних селян поміщики відпускали на заробітки, давали паспорти. Втягувалися у ринкове господарство. Наймали на цукроварні, на сезонні роботи на Півдні.

Катерина ІІ оголосила що Південь заселятимуться лише вільними поселянами. Не шукали біглих кріпаків.

Тваринництво, експорт вовни, велика рогата худоба. Виноградарство та виноробство. Основа зернові.

Поміщики доводили до зубожіння селян та самі розорювалися. Здавали землю в оренду, проводили модернізацію. Частина закладала свої маєтки. 1856 р. ¼ в заставі. Продавали з аукціону.

1839–1841 рр. державні селяни сплачували грошовий оброк (ренту), це втягування їх у ринкові відносини. Але іноді податок складав 40% прибутків, непомірна, накопичувалися борги «недоїмки». 1801 р. надали можливість їм купувати землі. 1818 р. було дозволено переходити в стан міщан і купців. Вони ставали великими землевласниками та підприємцями.

Ремісничі майстерні та мануфактури були значно відсталими від європейських. Використовували примусову працю.

1815 р. – Яхненки і Симиренки заснували торговій дім, став відомим у Європі.

1823 р. в маєтку графа Воронцова на Черкащині кріпаками споруджено перший пароплав «Бджілка». 1835 р. вже діяла пароплавна компанія.

1824 р. польський поміщик граф Понятовський у с.Трощині на Київщині збудував перший цукровий завод. Наступний князь Безбородько у с.Макошині на Чернігівщині.

1835 р. перше машинобудівне підприємство в Україні, у Катеринославі купець А.Заславський виробляли парові котли, гідравлічні преси та інше.

1843 – парова цукроварня «Брати Яхненки й Симиренки) Черкащина, 

1840-х рр. поблизу с. Млієва було збудовано ще два – Городищенські цукроворафінадний і машинобудівний заводи. Цукровий завод – найпотуж ніший і наймодерніший у галузі. За технічним оснащен ням цей завод був найкращим у Росії і не поступався рафінадним заводам Європи, зокрема Франції. Машинобудівний завод виробляв парові двигуни та устаткування для цукрової промисловості. На заводі було споруджено два пароплави з металевим корпусом – «Українець» та «Ярослав Мудрий», що курсували Дніпром між Києвом і Кременчуком. 

1841 перший завод з виробництва сільськогосподарської техніки, гідравлічних пресів, парових котлів для цукрових заводів збудував Кандиба.

1800 р. на Луганському ливарному заводі запрацювала перша доменна піч. в сер 19 ст. було 32 залізорудних і 10 чавуноливарних заводів.

Купецький капітал – вкладали гроші не тільки в торгівлю, але купували підприємства. Вкладали в цукроваріння, сукнарство. Використовували найману робочу силу.

Становища робітників дуже важке. Робочий день 13-18 годин. Мізерна зарплата, тілесні покарання, штрафи, відсутність охорони праці, техніки безпеки.

Буржуазія формувалася з купців, скупників, заможних селян, міських і сільських ремісників, частини поміщиків. Українців серед них меншість, частина зросійщувалась.

Ярмарки найбільші відбувались у січні–лютому та червні–серпні, коли ґрунтові шляхи були найбільш придатними для перевезення вантажів. Найбільші у Харкові, Сумах, Ромнах, Полтаві, Кролевці, Києві, Кременчузі, Ніжині, Стародубі, Бердичеві, Єлисаветграді, Катеринославі, Одесі. У Києві, на Подолі, діяв з 1797 р. Контрактовий ярмарок. 33% продукції вироблено в Росії. Українські тільки сільськогосподарські.

Вивіз ресурсів, ввіз готової продукції.

Транспорт: Чумацький промисел – перевезення. Доставка зерна в південні порти.

Гужовий транспорт не справлявся з перевезеннями.

1823 р. в маєтку графа Воронцова на Черкащині кріпаками споруджено перший пароплав «Бджілка». в сер 19 ст. вже дві пароплавні  компанії, 17 пароплавів, інші річки. 1828 р. миколаївські суднобудівники започаткували створення морського пароплавства, дерев‘яний пароплав «Одеса».  З‘єднав Одесу і Крим, 1860 р. вже 43 судна.

Порти: Херсон, Миколаїв, Одеса. Стали також центрами військової промисловості.

Міста: Підприємства будувалися поміщиками, в селах та містечках біля джерел сировини та дешевої робочої сили. Промисловий переворот → розвиток міст. Нові підприємства орієнтувалися на ринки збуту та наймана робоча сила. Міста ставали центрами промисловості і торгівлі. Кількість міських жителів 1811-1858 рр зросло майже втричі, становило 11% населення України. Побут: озеленення міст, бульвари, алеї, сквери, ботанічні сади. Бруківка замість дерев‘яного покриття. Освітлення вулиць (горіло сало, олія, спирт). Зводили мости. Водогони. У Києві, Сімферополі, Феодосії – фонтани. Почав розвиватися театр. Вистави «Натала Потавка», «Москаль-чарівник»,

Зовнішня торгівля: Росія через Балтійське море. Др. пол. 19 ст 1/3 чорноморські порти. 78% хлібного експорту і 55% вивозу вовни з імперії. Також вивозили худобу, мед, віск, рибу. Ввоз предмети розкоші, машини обладнання.

Одеса – заснована 1794 р, порто-франко у 1817 р. , сер 19 ст найбільше за чисельністю місто.

Право: 1827–1835 рр. у містах Наддніпрянщини було магдебурзького права, а в 1840–1842 рр. Литовських статутів і поширено Зводові законів Російської імперії;

30-х рр. «теорія офіційної народності» міністра просвіти графа С.Уварова: православ’я, самодержавства та народності (визнання існування єдиного російського народу, відданого православ’ю і самодержавству).

Військові поселення  генерал Олексій Аракчеєв 1816-1857 . Державні селяни 1/3. Джерело поповнення казни та армії. Замість модернізації підвищення податків. Віденська система, Росія претендент на роль супердержави. Відсутність коштів на армію. Займатися землеробством і утримувати солдатів. Життя військовий режим. Чоловіки до 45 років, хлопчики з 7 років (кантоністи) військова муштра та служба. Панщина 3 дні, за рахунок «уроків» 6. Став більш жорстоким ніж кріпацтво.

Повстання: вересні 1817 р. під проводом сотника Федора Барвінського на Херсонщині. 1818 р. бузькі козаки, влітку 1817 р. м.Чугуєва на Харківщині. у селищах Базаліївка (1817–1818 рр.) та Шебелинка (1829 р.).

Селянські виступи стихійні і мали локальний характер, вірили в «доброго царя», скарги. Відмови платити оброк, панщину, підпали маєтків, втечі, вбивства поміщиків, партизанська боротьба та відкриті повстання.

Устим Кармелюк (1787–1835)  «український Робін Гуд», за висловом Т.Шевченка, «славний лицар». Мав 2-х синів. Але відданий в солдати.1813 р. втік з армії.

Повстання з 1814-1830 р. протягом 23 років Поділля та сусідні райони Волині, Київщини, Бессарабії. Кармелюк шість разів він тікав із в’язниць і каторги. Кармелюкові довелося витримати численні катування, він спромігся вижити після тисячі ударів шпіцрутенами. Втікши із Сибіру, пішки повернувся на Поділля і продовжив боротьбу.

1833 р. спеціальна комісія імперського уряду та польські поміщики, власні загони, які винищували українських повстанців.

Під час Кримської війни 1853-1856 Привід: маніфест від 29 січня 1855 р. про формування «рухомого суходільного ополчення», а також чотири кінні козачі полки. «Київська козаччина».

1856 р. Похід селян «у Таврію за волею».

Західна Україна

Низькі темпи промислового перевороту, ринок збуту, джерело сировини

Галичина зернові культура, картопля.

Буковина і Закарпаття скотарство, вівчарство, велика рогата худоба. Продукти харчування: кукурудза і картопля.

Галузі: текстильна, шкіряна, соляна, залізорудна, тютюнова, лісова.

Галичина – полотно поставляли до Відня, Брно, Будапешта.

Але початок промислового перевороту в Чехії та Австрії знищив місцеве мануфактурне виробництво. Залишилися: гуральництво, броварництво, сірчана промисловість.

Ярмарки: Львів перетворився на біржу. Броди (дозвіл на безлімітне здійснення торгівельних операцій). Аукціонна торгівля. Тільки сільськогосподарські товари, промислові з імперії.

Зовнішня торгівля: Карпати ускладнювали, здорощували. Оптова торгівля худобою.

Селянський рух: Форми: селяни мали громадянські права. Подавали колективні скарги. Втечі, виступи проти поміщиків та адміністрації. Бойкотуали податки та рекрутські набори.

1810,1815, 1831 «Холерні бунти» в Закарпатті

Опришки (винищувач) 16-18 ст. (Чому? Ліси, гори, кордони кількох держав) 1738-1759 РР. Олекса Довбуш, Василь Баюрак та Іван Бойчук.

1810–1825 рр. Мирон Штолюк. Буковина 1830 р. загін Штолюка розгромили, а самого ватажка стратили.

Лук’ян Кобилиця (1812–1851) скарги ніяких результатів не дали, селяни почали громити маєтки і відмовлятися виконувати повинності 1843-1844 рр.   У 1846 р. Східну Галичину охопила нова хвиля виступів, пов’язаних із польським національно-визвольним повстанням у Західній Галичині. Імперська влада після придушення польського повстання використати війська для «заспокоєння» українських селян.