§ 31. Посилення колоніальної політики Російської імперії. Ліквідація гетьманату

Гетьманщина після Полтавської битви

Етапи колоніальної поітики Російської імперії щодо України у ХVІІІ ст.

Терор і репресії. Переслідування «мазепинців», конфіскація маєтностей.

Економіка: вивіз товарів тільки через прибалтійські порти, не українськими купцями. Заборонялося ввозити певні товари із Західної Європи, замінені на російські. Купці замість Гданська та Вроцлава, торгувати через Архангельськ.

«Мідні гроші, щоб срібні й золоті залишалися в обігу населення Росії і якомога більше зосереджувалися у державній казні».

Примусові роботи за межами України, постої російських військ.

Іван Скоропадський (1708—1722 рр.).6 листопада 1708 р у Глухові старшинська рада: стародубський полковник І.Скоропадський, чернігівський П.Полуботок, переяславський С.Томара, ніжинський В.Жураковський, сотники. Претенденти: Д.Апостол на бік Мазепи, П.Полуботок Петро І - «надто хитрий і може зрівнятися з Мазепою». Вибраний 62-річний І.Скоропадський. «Решетілівські статті» не підписані. Відповідь: «Українці й так мають з ласки царя стільки вольностей, як жоден народ у світі». Доноси, заклики скаржитися на козацьку старшину. Для нагляду за гетьманом (А.Ізмайлова, потім Ф.Протасьєва).

На площі шибениця, опудало Мазепи з орденом Андрія Первозванного, 12 листопада церемонія проголошення анафеми в Троїцькій соборній церкві Глухова. Проголосив Стефан Яворський (ректор КМА, учитель П.Орлика, автор панегирика на честь Мазепи). Читали в усіх церквах до 1917 р. Знята 1994 р.

Із Києво-Могилянської академії за наказом царя було виключено всіх студентів і викладачів із Правобережжя, заборонялося друкувати в Україні будь-які книги, крім церковних, а у тих, що друкувалися, «щоб ніякої різниці й осібного наріччя не було». У 1709 році цар Петро І наказав скоротити число студентів Києво-Могилянської академії із двох тисяч до 161-го, а кращим науково-просвітницьким силам звелів перебратися з Києва до Москви. Стефон Яворський, Феофан Прокопович, Дмитро Туптало, Василь Капніст, композитори М.Березовський, Д.Бортнянський, А.Ведель. художник Боровиковський.

1720 р. заборона української мови у діловодстві. Синод заборонив друк церковної літератури українською мовою.

Внутрішня політика:

Роздавав землі старшині й монастирям. Землі російським поміщикам. Завозили кріпаків. Старшина хотіла прикріпити селян до землі.

1715 р. царський указ, на посаду обирали 2-3 людини, потім з низ гетьман призначав. Почали обирати іноземців, молдован, сербів. Цар сам призначив гадяцьким полковником серба М.Милорадовича. Доньку гетьмана одружили за сина Петра Толстого, та призначили його ніжинським полковником. Порушено виборну систему.

1720 р. Генеральна військова канцелярія, фінансові і судові права, виходила з підпорядкування гетьмана.

1721 р. рушив до Москви, щоб покращити становище Гетьманщини, але одержав указ про заснування Малоросійської колегії (29 квітня 1722 р.).

Перша Малоросійська колегія (1722—1727 рр.). 6 російських офіцерів. (Степан Вельямінов) приймала скарги на старшину, контролювала фінанси. 1723 р указ – з контролюючого на керуючий орган. Опір старшини. Козацьке військо підпорядковане М.Голіцину.

 «Це робиться для вашого ж блага… бути під великоруським судом і управленням, для того щоб припинити всі неправильні суди і тяготи малоросійського народу».

Меркантилізм Петра І забороняв торгівлю з Польщею та Німеччиною, товари до Азова, Архангельська, потім Санкт-Петербургу. Шляхи не організовані, занепад торгівлі. Петро І використовував протиріччя між народом і старшиною, яка прагнула перетворення на шляхту, та обмеження переходу селян.

Наказний гетьман Павло Полуботок (1722—1723 рр.).

розпочав судову реформу (зробив Генеральний суд колегіальний, установив порядок подання апеляцій),

розгорнув боротьбу з хабарництвом.

наполягав дозволити провести вибори нового гетьмана.

1723 р. Коломацькі чолобитні: вимагали скасувати запроваджені Малоросійською колегією податки й дати дозвіл на обрання гетьмана.

Петро І, то наказав ув’язнити П. Полуботка і 15 опозиційних українських старшин у Петропавлівській фортеці.

Смерть Полуботка відгукнулася в Україні великим болем. Його прославляли як великого захисника України, про нього складали легенди. Однією з найпопулярніших була та, що немовби цар, довідавшись про хворобу Полуботка, прибув просити в нього вибачення і вмираючий гетьман виклав йому усі кривди, що їх завдав царизм Україні. Закінчувалася вона словами: «За невинне страждання моє і моїх земляків будемо судитися у спільного і нелицемірного судді, Бога нашого: скоро станемо перед ним, і він розсудить Петра з Павлом». І справді скоро, 25 січня 1725 р., помер Петро І.

Інша легенда розповідає, що перед від’їздом до Петербурга Полуботок передав 200 тис. руб. золотом банку Ост-Індської компанії в Лондоні, який мав повернути його незалежній Україні.

Колегія втричі збільшила розмір податків, які осідали в кишенях її членів, ігнорували місцеві права, звичаї у судочинстві. В епоху двірцевих переворотів назрівала загроза загальноєвропейської війни та війни з Туреччиною. Петро ІІ ліквідував колегію та відновив гетьманство.