Київська митрополія — церковна провінція Константинопольського Патріархату з центром у місті Київ, що утворилася у 988 році в результаті хрещення Русі Володимиром Святославичем. 

У 1051 р. собор уперше обрав, без погодження з константинопольським патріархом, митрополитом русича Іларіона, але пізніше конфлік з Візантією було врегульовано, митрополит був затверджений Патріархом. Початок боротьби за автокефілію. Розвиток освіти. Контакти з католицьким європейським світом (династичні шлюби дітей Ярослава). Ідея єдності в умовах церковного розколу між Сходом і Заходом.

В ХІ ст. був заснований Києво-Печерський монастир Антонієм. Поява чорнецтва та монастирів.

На відміну від Антонія, Феодосій був противником відлюдництва, вважаючи, що ченці повинні жити громадою в обителі. Тому, невдовзі після переселення до наземного монастиря, коли кількість іноків досягла 100 осіб, необхідно було запровадити статут чернечого життя.

Спробу перемістити митрополію в Суздаль зробив Андрій Боголюбський (вивіз 1155 р. Вишгородську ікону божої матері). 

1214 р.— угода в Спіші між правителями Угорщини та Польщі про поділ Галицько-Волинського князівства між собою. Також передбачалося укласти унію (союз) галицької православної митрополії з католицькою церквою. 

Данило Галицький заснував окрему Галицьку митрополію, яка мала стати центром церковного життя всіх руських князівств. Митрополит Кирило. 

Папа Інокентій ІV в 1253 р. закликав християн Польщі, Чехії, Моравії, Сербії та Померанії до хрестового походу проти монголів і направив Данилові королівську корону, сподіваючись підпорядкувати собі православну митрополію Галицько-Волинської держави.

1300 (1299) р. Митрополит Київський перебрався до Володимиро-Суздальського князівства. 

Юрій Львович утворив Галицьку православну митрополія (1303 р.), Галицький, Волинський, Луцький, Перемишльський, Турівський, Холмський єпископати, тобто обіймала більшість заселеної української території. Першим митрополитом галицьким був, імовірно, грек Нифонт, а другим — українець Петро, який 1325 р під тиском константинопольського патріарха та  Івана Калити перебрався до Володимира-на-Клязьмі. Москву перетворили на духовний центр Північно-Східної Русі. Велике князівство Литовське вело боротьбу за митрополію з Московською державою.

Юрій ІІ Болеслав (1325-1340) знову відновив Галицьку православну митрополію. Митрополитом став Теодор.  У 1347 р. константинопольський патріарх ліквідував Галицьку православну митрополію. Наприкінці XIV ст. вона відновилася, але на початку у 1401 році втретє і востаннє підпорядкована Київській митрополії.

Вітовт намагався домогтися незалежності православної церкви в межах своєї держави. У 1414 р. відновив київську митрополію на чолі з Григорієм Цимблаком. Домагався унії між католиками і православними на основі збереження останньою всіх обрядів і традицій. З 1385 року (Кревська унія) починається покатоличення литовських та руських земель. За умовами Городельської унії 1413 р. тільки католики могли обіймати вищі посади в державі. Православні на тривалий час стали безправними.

Визначним діячем Флорентійської унії 1439 р. був київський митрополит Ісидор, який на Ферраро-Флорентійському соборі представляв Церкву Русі. Повернувшися до Москви (тодішній осідок київської митрополії), Ісидор наразився на опір московського Великого князя і духовенства, бо, мовляв, сам факт унії суперечить правилам Церкви; його заходи не дістали підтримки також серед польської ієрархії. Проте київський князь Олелько Володимирович ставився прихильно до Флорентійської унії. Ісидор, не маючи ширшої підтримки, залишив Русь і жив у Римі. Важливим наслідком унії був розкол Київської митрополії на самопроголошену Московську церкву і канонічну Руську (українсько-білоруську). В останній вплив Флорентійської унії частково тривав до 1501. Умови унії стали підставою для Берестейської унії 1596 року.

1448 році відбувся розкол православної церкви, не визнаний Патріархом Константинопольським. Московська православна церква стала автокефальною (незалежною), митрополит з «Київського» став іменуватися «Московським і всія Русі».

У 1458 р. Семен Олелькович створення Київської православної митрополії. Ця подія остаточно розділила українську й московську православні церкви. Константинопольським патріархом було проведено реорганізацію Київської митрополії, митрополит Київський, Галицький та всієї Русі. Цей титул глави Київської митрополії носили аж до приєднання української церкви до московського патріархату 1686 року.

1453 році Константинополь захоплений турками, не мав впливу на православну церкву.

1453 року, Московська церква, що канонічно перебувала в складі Київської митрополії, самовільно відокремилася. Московська митрополія перебувала в стані невизнаної — до перетворення її в Московську патріархію в 1589 році.

Посилися ідеї унії з Папою. Але протеріччя загострила календарна реформа папи Григорія ХІІІ. 21 лютого 1582 р. 

Реформація не набула поширення. Але рисами реформації стали братства та переклад Біблії (Пересопницьке Євангеліє)

1586 році константинопольський патріарх надав Львівському братству ставропігії від Львівського єпископа. Верхівка церкви за унію, проти братств.

Н. М. Яковенко Пошуки шляхів релігійного порозуміння. 

Із 60-х років 16 ст. поширення діяльності єзуїтів  в Польщі.

Іпатій Потій та Кирило Терлецький - вирушили в подорож до Риму, де наприкінці 1595 р. відбулася їхня зустріч із папою римським та офіційна церемонія з’єднання єпископів з католицькою церквою. 

Українці сподівалися досягти єдності свого народу та рівності у правах (саме її домагався, наприклад, український князь Василь-Костянтин Острозький) обох церков. Боротьба із зазіханнями Московського патріархату.

Православні єпископи, та й сам митрополит Михайло Рогоза, вбачали можливість позбутися поширення братств. 

Поляки не визнавали рівності та бачили унію церков  як навернення до католицизму. 

Два собори. Противники унії ( В-К. Острозький, Г. Балабана й М. Копистенського, - вони запросили представника константинопольського патріарха Никифора, який, згідно з рішенням собору східних патріархів, мав першість над митрополитами. Для участі в Берестейському соборі прибув також представник александрійського патріарха - Кирило Лукаріс).

1596 р у м Берест зібрання прихильників та противників унії. При підтримці Сигізмунда ІІІ оголошено укладання унії. Рішенням церковних властей Русі Київська митрополія була перепорядкована Папі Римському після прийняття Берестейської унії. Михайло Рогоза – київський митрополит, після 1596 перший митрополит греко-католицької церкви.

Нова церква підпорядковувалася папі римському. Було визнано деякі засади католицького віровчення (догмати), зокрема догмат про походження Святого Духа від Отця й Сина (православні визнають, що Дух Святий походить лише від Отця). Церковні обряди, свята, таїнства, особливості храмового будівництва, іконопису, церковного співу залишалися православними, а мовою богослужінь визнавалася церковнослов’янська. 

І. Потій, маючи титул київського митрополита, змушений був перебувати у Вільно. До Києва його не пустили козаки. 

1620 року єрусалимський патріарх Теофан, на прохання гетьмана України Петра Сагайдачного, висвятив для Київської православної митрополії митрополита Йова Борецького та нових єпископів, що поклало початок існуванню двох Київських митрополій — греко-католицької і православної.

1633 року Константинопольський Патріархат офіційно відновив Київську митрополію (Петро Могила).

Иосиф Вельямін Рутський наполегливо шукав способів порозумітися з православними, вбачаючи у злагоді головну умову піднесення обох церков. "Русь нищить Русь"

Ідею єдності церкви та створення Українського патріархату обговорювали Петро Могила та Вельямін Рутський,  Мелентій Смотрицький. Але Рим зривав всі спроби примирення церков.

Надання характеру релігійної війні Богдана Хмельницького благословив митрополит Йосаф Коринфський, меч освячений у Єрусалимі на Гробі Господньому. В грудні 1648 р. митрополит Сильвестр Косів та єрусалимський патріарх Пасій благословив в Софіївському соборі на війну з поляками. До Яна Казимира спеціальний легат від Папи, передав освячений меч і благословив на війну х козаками.

1654 р під час Переяславської ради митрополит Сильвестр Косів та духівництво відмовилися присягати на вірність російському царю.

Після смерті Б.Хмельницького Москва вимагала щоб київського митрополита посвячував Московський патріарх.

1665 р за Московськими статтями І.Брюховецького Призначення митрополита за згодою з Москвою.

Духівництво формально підкорювалося Константинопольському патріарху. Завдання Москви підкорити Москві.

Діонісій Балабан 1657-1663 відмовився від посвяти в Москві Йосип Тукальський-Нелюбович 1663-1675 прихильник незалежності України. 1686 року православна Київська митрополія була перепорядкована Московському патріархату. Гедеон визнав зверхність Московського патріархату.

Коли помер патріарх Адріан (1700 р.), Петро І не дозволив обрати нового патріарха. 1721 р. створено духовну колегію, або Синод, на чолі зі світською особою, підпорядкування церкви державі.

1722 р. Київська митрополія ліквідована, перетворена на архієпископство.

1745 р Єлизаветою поновлено Київську митрополію (Рафаїл Заборовський).

Російська православна церква (РПЦ) скориставшись революцією відновила Московський патріархат, ліквідувала Синод. Серед українців ширилося прагнення до демократизації церковного життя та створення автокефальної (державної) церкви. 

 Вперше висловили на Подільському та Полтавському єпархіальних з‘їздах  навесні 1917 р, протоієрей Василь Липківський створив «Братство воскресіння», яке очолило рух за утворення УАПЦ, з часом перетворилося на Всеукраїнську православну церковну раду, рішення про скликання Всеукраїнського православного собору.

Собор розпочав роботу в січні 1918 р., але захоплення Києва більшовиками не дало можливості прийняти рішення. Більшовицький терор проти церкви. в січні 1918 р. вбито митрополита Київського і Галицького Володимира.

У червні 1918 р. за гетьманату Собор відновив діяльність. Переважали служителі промосковської орієнтації. У жовтні на 3-й сесії Собору виступив О.Лотоцький член УПСФ, міністр віросповідань, історик, закликав до автокефалії. Але реакційне духівництво сприйняло вороже.

Директорія сприяла вирішенню питання. 1 січня 1919 р. проголосила автокефалію, але через нестабільну ситуацію в країні не реалізована.

1919 році більшовики повернулися до антицерковної політики. Січень 1919р «Закон про відокремлення церкви від держави і школи від церкви». Церковне мано у власність держави. Червоний терор проти священників та віруючих. Релігія «опіум для народу». Не маючи сил боротися з церквою, було дозволено діяльність релігійних організацій, в т.ч. і автокефальних. Мета внести конфронтацію в церковне середовище. Посилюється розкол в православній церкві, що стало передумовою створення Української автокефальної церкви.

Більшовики: релігія історичний «пережиток», з яким треба боротися і «подолати». Боролися: партія, комсомол, преса і репресивні органи.

Більшовики підтримували розкол серед віруючих, 11 жовтня 1921 р. з дозволу влади відбувся Всеукраїнський православний собор у Києві, затвердив автокефалію та обрав Василя Липківського митрополитом УАПЦ. Служба українською мовою, управління за участю віруючих, боротьба з РПЦ за віруючих. З 1928 р. почалося переслідування, 1930 ліквідована.

Рада в справах Російської православної церкви (РПЦ) при Раді міністрів СРСР дискусія ідеологічна чи репресивна боротьба з церквою 1956 р з кінця 50-х закриття храмів, судові процеси. Судили переважно сектантів євангельських християн-баптистів, адвентистів сьомого дня, єговістів, пʼятидесятників.

УГКЦ березень 1946 судовий процес (Й.Сліпий), Львівський собор (1946) Скасування під тиском властей собором греко-католицької церкви у Львові унії з Ватиканом і підпорядкування греко-католицької церкви в Україні Російській православній церкві березень 1946 Гавриїл Костельник

При Сталіні всі храми УГКЦ передані РПЦ, реабілітовані з 1955 р священники почали вимагати відновлення УГКЦ. Патріарху Алексію у 1957 р. запропонували ліквідувати «уніатську спадщину» за допомогою влади. Й.Сліпий після закінчення терміну ув’язнення під наглядом КГБ жив у Краснодарському краї. За клопотанням папи Івана XXIII у 1963 р виїхав до Ватікану. Помер у 1984 р, 1992 р. перепохований в Соборі Святого Юра.

«Комітет по захисту УГКЦ» (І.Гель) 1988 р. папа римський Іоанн Павло II М. Горбачову листа про долю українських греко-католиків. Заходи для приборкання

1989 голодування 6 священників у Москві. На заклик М. Любачевського акції, звернення до Верховної Ради СРСР про легалізацію, О.Гончар, Б.Єльцин

1989 зустріч Горбачова у Ватикані, заявив про легалізацію.

1990 скликали синод, який проголосив легалізацію Української греко-католицької церкви, передали собор Святого Юра

1991 з еміграції повернувся кардинал Мирослав Любачевський (1984-2000), наступники Любомир (Гузар) 2000-2005, зараз Святослав (Шевчук).

1990 Перший Собор Української автокефальної православної церкви (УАПЦ). митрополит Мстислав (Скрипник)

Прагнучи зберегти свій вплив на українських віруючих, Руська православна церква в особі Московського патріархату взяла під свій контроль святкування 1000-ліття хрещення Русі. Центром свята була Москва, а Києву, де 988 р. князь Володимир провів масове хрещення, відводилась другорядна роль. Як відзначив український історик Михайло Брайчевський: «Коли у Києві (в 988 р.) хрестили Русь, то на тому місці, де пізніше через багато років виникла Москва, ходили хіба що ведмеді».

1990 Собор Руської православної церкви - Український екзархат Московського патріархату - Українською православною церквою( митрополита Філарета)

1991  в Києві відбувся собор єпископів України, який звернувся до Московського патріарха з проханням надати автокефалію УПЦ. Патріарх Олексій ІІ відмовив, позбавив Філарета сану. Митрополит Володимир (Сабодан). З 2014 р Онуфрій (Орест Березовський).

1992 р Філарет та його прибічники об'єдналися з УАПЦ та створили Українську православну церкву Київського патріархату, Митрополити Мстислав (Скрипник), Володимир (Романюк) 1993-1995, Філарет .