Росія
Економічний розвиток
Вільнонаймана праця, підтримка приватному капіталові, текстильна промисловість, металургія на Уралі занепало, металургійна та гірнича промисловість у Донецько-Криворізькому басейні.
Будівництво залізниць, машинобудування.
Поява нових міст. Іваново-Вознесенськ (текстильна) Ростов-на-Дону (порт), Томськ.
Відсутність робітничого законодавства.
Сільське господарство розорення поміщиків, розшарування селянства.
Поч 20 ст. Особливість – промисловість контролювалася державою, нерівномірний розвиток, втручання у природний розвиток ринкового господарства. Завдання: зміцнення внутрішнього ринку і підвищення купівельної спроможності, стабілізація фінансової та банківської системи.
Реформи Сергія Вітте (міністра фінансів 1892-1905): жорстока податкова політика, державна монополія на винокуріння, протекціонізм, фінансова реформа, стабільність рубля, сприятливі умови для проникнення іноземного капіталу. Економічне зростання. Розрив між промисловість і с/г. Криза 1900-1903 рр глибока і затяжна.
Робочий день 11-12 год. зарплата нижче прожиткового мінімуму, плата «натурою» - товари і продукти.
Аграрна країна 2/3 вартості ВВП, пережитки кріпосництва, община і кругова порука, безземелля, викупні платежі, низька купівельна спроможність.
Суспільно-політичні рухи
Запровадження Конституції: 1865 р. збори п московського дворянства (представницької форми правління), земства. Імператор - запровадження в Російській імперії конституції спричинить її розпад.
Інтелігенція - з різночинських верств.
Радикально-демократичні ідеї М. Чернишевський, М. Добролюбов, О. Герцен.
Таємні антиурядові організації: "Земля І воля" (1862-1864 pp. ), гурток М. Ішутіна, "Народна розправа" (1869 р. ) під керівництвом С. Нечаєва. Тактика терору (замах Д. Каракозова у 1866 р. на Олександра II).
На межі 60-70-х pp. ідеологія революційного народництва - до соціалізму через народне повстання і селянську "общину".
Шляхи: М. Бакунін (бунтарський напрям) селянську революцію, розпочне інтелігенція.
П. Лавров (пропагандистський напрям) просвітити селян, аби підготувати їх до революції.
П. Ткачов (змовницький напрям) селяни не готові до революції, інтелігенція збройний переворот.
"Ходіння у народ" провалилося.
Терор: Віра Засулич у генерал-губернатора Трепова (1878 р. ).
"Земля і воля" 1879 р. розпалася на "Чорний переділ" і "Народну волю". 1881 р. вбили Олександра II. В день убивства імператор схвалив запровадження в імперії представницької форми правління.
Олександр III (1881- 1894 pp.). "Конституцію" Лоріс - Мелікова було відхилено, в країні запанувала реакція: посилено цензуру, закрито ліберальні видання, циркуляр про "кухарчиних дітей" 1887 p., посилено адміністративний контроль за земствами та міським самоуправлінням.
Зовнішня політика
Від кінця 50-х pp. Російська імперія експансія на Середню Азію. 1864-1884 pp. війни за загарбання Кокандського та Хівінського ханств, Бухарського емірату й казахських земель.
Зіткнення з інтересами Англії. У 1887 р. протокол про російсько-англійське розмежування, на північно-західному кордоні Афганістану.
Мета: Перегляд Паризького договору 1856 р.
Після того як Пруссія завдала поразки Австрії (1866 р.) та Франції (1871 p.), Росія плани на Балканах.
У 70-х pp. відновила флот у Чорному морі та взяла напрям на розвал Османської імперії через підтримку національно-визвольних рухів. Російсько-турецька війна 1877-1878 pp. незалежність Румунії, Сербії, Чорногорії та надала автономно Болгарії. Одначе Берлінський трактат 1878 р. обмежив вплив Росії на Балканах та Близькому Сході.
Росія шукала зближення з Францією та Англією і відмовитися від Союзу трьох імператорів (1873 – 1887 рр. Росія та Німеччина та Австро-Угорщина - Союз трьох імператорів, Франція була ізольована).
У 1891 - 1893 pp. було зміцнено російсько-французький союз. Угода з Англією
1904 р. англо-французький союз "Сердечна згода" ("Антант кордіаль"). У 1907 р. до нього долучилася Росія.
Економічний розвиток: за темпами економічного розвитку випереджала, пояснення низький стартовий стан. Концентрація виробництва 1 місце в світі. Центр індустрії з Уралу в Москву, Петербург, Прибалтику, Польщу, Південь України (металургія, вугілля), Баку (нафта 1 місце в світі, пізніше поступилася США). 1900-1903 рр економічна криза. 1902-1913 рр монополії контроль промисловості. Синдикати: «Продвугілля» (60% Добасу), «Продаруд» 80%, «Продпаровоз» 93%, «Продамет» 95%. Машинобудування, транспорт, текстильна, цукрова. 1914 р. 100 синдикатів і картелів, 65-70% виробництва. Держава стимулювала, замовлення на озброєння. 1861-1913 рр. обсяг виробництва ↑ у 12 разів, але не досяг рівня інших країн. 5 місце в світі, в 1913 р. промислової продукції в 2,5 рази менше ніж Франція, 4,5 – Англія, 5,9 – Німеччина, 8 – США. Технічна залежність від країн інвесторів. Ввезення машин та інструментів, відсутнє верстатобудування. Іноземний капітал видобувна, паливна, металургійна. Аграрна країна. с\г 60% обсягу виробництва, в промисловості легка і харчова промисловість 67%, зерно і сировина 50% експорту, імпорт устаткування і машини.
С\г 2\3 землевласників купці і селяни, модернізували і дворяни. Більшість натуральні малоземельні селянські господарства, кабальна оренда поміщицьких земель.
Соціальна структура: робітничий клас, концентрація. Умови праці важкі. Робочий день 13-14 годин, штрафи, техніка безпеки, казарми.
Микола ІІ (1894-1917)
Самодержавство. Цар спирався на бюрократію. Діяв Сенат – створений ще Петром І, функції Верховного суду, сенатори призначені пожиттєво царем, тлумачили нові закони, контролювали їх виконання. Синод – контролював церкву. Кабінет міністрів призначав цар, Микола ІІ звільнив 5 міністрів внутрішніх справ та освіти 4 – закордонних справ. Державна рада – дорадчий законодавчий орган, не обмежував владу царя.
Ліберальний рух проти самодержавства.
1895 р. за ініціативи В.Ульянова (Леніна) «Союз боротьби за визволення робітничого класу», невдовзі заарештовані Ленін у заслання.
1898 р у Мінську створена Російська соціал-демократична робітнича партія. Програма на ІІ з‘їзді 1903 р у Лондоні: соціалістична революція, диктатура пролетаріату, повалення самодержавства, демократична республіка, 8 годинний робочий день, аграрна реформа. Боротьба, поділилася на меншовиків (реформістів) та більшовиків.
1902 р. утворилася Російська партія соціалістів-революціонерів (есери), яка захищала інтереси селянства та вбачала «особливий шлях» розвитку Росії.
1905 році утворилася Партія російських конституційних демократів (кадети).
Для відволікання від внутрішніх проблем російсько-японська війна. Але Японія напала першою на форт Порт-Артур. Російська армія зазнала поразки в Маньчжурії, весь російський флот потоплено. У м Портсмуті (США) договір: Росія віддала більшість своїх володінь у Маньчжурії з Порт-Артуром, південну частину о. Сахалін, визнати Корею сферою японських інтересів.
Революція 1905-1907 pp. Мета:
· ліквідація самодержавства
· демократизація суспільного життя,
· права і свободи громадян,
· національні питання,
· аграрне питання - ліквідація поміщицького землеволодіння, скасування викупних платежів 1861 р.
· 8-годинного робочого дня, мінімального розміру заробітної платні, виплати пенсій, впровадження системи соціального захисту.
Періодизація революції:
І. Січень-жовтень 1905 р. - період наростання революції.
II. Жовтень-грудень 1905 р. - кульмінація революції.
III. Січень 1906 р. - червень 1907 р. - спад і поразка революції.
Поштовх: страйк робітників Путиловського заводу в Петербурзі, 3 січня 1905 р.
Профспілкова організація - "Збори російських фабрично-заводських робітників" (керівник - священик Гапон) звернутися з петицією до царя. (підписалося 150 тис. осіб.)
Маніфест 17 жовтня- "дарував" народові громадянські свободи - недоторканність особи, свободу совісті, друку, зборів, союзів, скликання Державної думи.
Наслідки: Надання іноземних кредитів. Сподівання на парламентську монархію.
Розкол опозиції, помірковане крило - питання революції вирішено. Радикальне крило - соціалісти-революціонери та соціал-демократи – продовження революції. Через розкол царизм не виконав більшої частини своїх обіцянок.
Посилився селянський рух. проти регулярні військові частини, вводив надзвичайний стан. 1590 виступів.
195 виступів солдат і матросів; повстання у Кронштадті (26-27 жовтня) та Севастополі (11-16 листопада).
Збройне повстання в Москві кульмінація революції 7 грудня 1905 р. організовано більшовиками.
Повстання в Катеринославі, Харкові, Донбасі, Новоросійську.
Відповідь на Грудневе збройне повстання реакція: обмежив свободу слова, провів масові арешти.
Причини поразки: відсутність єдності, не було активної підтримки армією
Політична реакція Третьочервневої монархії 1907-1917 pp.:
3 червня 1907 р. Микола ІІ виборчий закон - поміщики половину виборців, селяни - близько чверті, найбільше обмежувалися виборчі права робітників.
Третьочорвнева монархія
ІІІ Державна дума: Царський уряд маневрував між інтересами поміщиків і торговельно-промислових кіл, октябристами й кадетами, українське ігнорувалося.
Активність чорносотенних організацій - "Союзу російського народу" та "Союзу Михайла Архангела".
Ліквідовувалися профспілкові організації.
Ліквідовано автономію вищих навчальних закладів.
Українці "зрадницький сепаратизм", "мазепинці".
Реформи Столипіна
Соціальна опора монархії – дрібні власники.
Аграрна реформа: руйнування "общини", у приватну власність ділянки відруб або хутір, об‘єднання земель, пізніше спадкове володіння.
Селянський поземельний банк скуповував землю у великих землевласників і продавав селянам. В Україні з 1906 р. по 1910 р. через банк було продано 480 тис. десятин землі.
Переселення да Сибіру.
Опір правих, проти руйнування традиційного устрою, соціалістів, які, розраховуючи на революцію, не бажали зменшення соціальної напруженості на селі.
Микола ІІ, відправив "незручного" прем'єр-міністра у відставку. Після вбивства П. Столипіна в Києві реформа зійшла нанівець.
Значення: початок індустріалізації села.
Отже, потенціал реформи не було розкрито повною мірою, а її мети не досягнуто. Найбільший успіх - на Україні, Прибалтиці, Поволжі. Росія збільшила експорт хліба: у 1913 р. він становив 647,6 млн пудів.
1913 р відставала за обсягами промислового виробництва від Франції у 2,5 рази, Британії – в 4,6, Німеччини – у 6 р, США – в 14,3 рази.
Реакція – смертні вироки «терористам», арешти, 1906-1909 5 тис. смертних вироків, шибениці – «столипінська краватка», заборона профспілок, закрито газети журнали. Придушував національні рухи. 20 січня 1910 р. циркуляр П.Столипіна про заборону реєструвати чужорідні («инородческие») товариства й видавництва. Але планував 1920 р. надання автономії національним окраїнам.