Революція 1917 р.
Російська імперія на початку ХХ ст.
Причини:
Незавершеність Столипінських реформ, недостатні умови для капіталістичної модернізації, нерівномірність розвитку регіонів та галузей. Пережитки станового ладу, абсолютна монархія, слабкий парламентаризм, не допущення буржуазії до влади.
Війна, криза, в Думі ліберальна опозиція проти монархії, річниця кровавої неділі – масові виступи.
Поразки на фронті, мобілізація, жахливі умови солдат, казнокрадство й бездіяльність вищого командування, дезертирство, революційні настрої.
Значна частина країни окупована, 1\5 промислового потенціалу, не вистачало продуктів, ріст цін на 200%, інфляція у 5 разів, збільшення робочого дня.
Распутівщина (вбито в 1916 р.) Зміни уряду: 4 прем‘єри, міністри землеробства і військових, 6 внутрішніх справ, 3 юстиції, шляхів сполучення та закордонних справ.
Династія Романових – самодержавство.
Національний рух, в т.ч. і в армії. політичні емігранти поверталися в Росію.
Падіння монархії:
9 січня 1917 р в Петербурзі страйк річниця «кривавої неділі». 23 лютого у міжнародний день працівників Микола ІІ відбув у військову Ставку. 26 лютого для придушення страйків війська (генерал Іванов), перейшли на бік страйкуючих, вогонь по повсталих, перша кров революції.
27 лютого указ про розпуск Державної думи, депутати обрали Тимчасовий комітет з 10 осіб (октябрист (Маніфест 17 жовтня 1905) М.Родзянком). Робітники взяли зброю, заволоділи містом, обрали Петроградську раду робітничих депутатів (меншовик П.Чхеїдзе, заступники есер Олександр Керенський, меншовик М.Скобелев). Цар доїхав до станції Дно, але повернувся. Командувачі фронтом закликали визнати революцію.
1 березня Виконавчий комітет Ради постановив надати Тимчасовому комітету скласти список Тимчасового уряду. 2 березня уряд був створений голова князь Г.Львов (призначив Микола ІІ). Микола ІІ від свого імені та сина зрікся влади на користь брата Михайла, але той також відмовився. Прохання виїхати відхиллено, царя заарештували і доставили в Царське Село. На захист монархії не виступив ніхто.
3 березня ТУ оголосив себе вищим законодавчим і виконтаавчим органом, на місцях влада перейшла до губернських і повітових комісарів.
Одна з найдемократичніших держав: свобода слова, загальне виборче право, скасовані станові, національні релігійні обмеження, політична амністія. Створювалися тисячі громадських об‘єднань.
Розкол політичних сил, питання про владу до Установчих зборів.
Двовладдя: ТУ – буржуазно-демократичні, ліберальні сили (кадети, октябристи, частина есерів та меншовиків). Рада робітничих і солдатських депутатів (есери, меншовики, незначна кількість більшовиків РСДРП 1898, 1903 розкол). Створювала комітети в армії на флоті, фабрично-заводські. Ради не були органами влади, мали підтримку мас, контроль за діяльністю уряду. Займалися постачанням продовольства в міста, робочу міліцію, підтримували ТУ.
Вибір: реформи європейського зразка чи Республіка Рад. Кожна політична сила відстоювала свій шлях.
Есери: ліквідація приватної власності на землю, розподіл між селянами.
Меншовики передача землі у муніципальну власність, місцеві органи розподіл між землеробами. Обидві відкидали насильницьке захоплення, вирішення аграрного питання на Установчих зборах.
Більшовики: нечисельна, але мала сильні позиції в Петрограді, у квітні повернення В.Ульянова (Леніна). «Квітневі тези» відмовилися від співпраці з соціалістами, перехід від буржуазно-демократичної до соціалістичної революції, диктатуру пролетаріату у формі Республіки Рад. Тактика викриття імперіалістичної сутності ТУ (чим гірше тим краще), гасло «Вся влада Радам!». Аграрна: ліквідація приватної власності, передача землі місцевим органом влади до Установчих зборів.
Політика ТУ: завдання підготовки Установчих зборів. Тимчасова влада не має право вирішувати важливі питання. Ліквідовано репресивний апарат поліції та жандармерії (1827, політична поліція) цензури, скасовано смертну кару, жінок урівняно в правах з чоловіками, створення народної міліції, комісари контролювали міські та земські органи, громадські комітети. Демократизація армії (Чи доречно під час війни?) виборні комітети солдат і матросів, контроль офіцерів.
19 березня оголошено початок аграрної реформи: землі царської родини націоналізовано, комітети, які займалися врегулюванням земельних суперечок і переписом земельних володінь. Робота над проектом реформи. Селяни захоплювали землі поміщиків.
Квітень Закон про збори й союзи – свобода діяльності профспілок, легалізовано страйки, Міністерство праці, робітничий контроль, задекларовано 8 год робочий день, законодавчо не закріплений. (Чи могли реформи покращити життя в умовах війни?)
20 березня Закон скасовував всі релігійні і національні обмеження, але ТУ відстоював ідею єдиної й неподільної Росії. Автономію обіцяли лише Польщі та Фінляндії. Статус інших окраїн повинні вирішити Установчі Збори.
18 квітня міністр закордонних справ П.Мілюков звернувся да Антанти з нотою, підтвердження зобов‘язань, «Війна до переможного кінця!», масові антивоєнні виступи. Відставка міністрів закордонних та військових міністерств замість М.Терещенко і О.Керенський. Новий уряд заява про прагнення демократичного миру без анексій і контрибуцій. Підвищення податків для великих підприємців, державний контроль економіки, дезорганізація влади на місцях, посилення кризових явищ, агітація ліворадикальних сил.
3-23 червня 1917 р. Перший Всеросійський з‘їзд рад: есери та меншовики, питання миру й влади. національна проблема, думка про федералізацію, визнали право народів на самовизначення, вирішити Установчі Збори. Більшовики 10% , вимога взяти владу в свої руки, сформувати соціалістичний уряд. Всеросійський центральний виконавчий комітет (ВЦВК) відкинув цю вимогу, не підтримав більшовицьку демонстрацію, підтримка ТУ. Але в країні рух «Вся влада Радам! Геть війну! Геть міністрів-капіталістів!».
Політичну ситуацію ускладнили поразки на фронті червень-липень 1917 р. нова криза в столиці. Кадети вийшли з уряду через переговори соціалістів з УЦР про автономію України. Г.Львов подав у відставку. Уряд «порятунку вітчизни» очолив О.Керенський.
3-4 липня антиурядові демонстрації, збройне придушення, перехід всієї повноти влади до ТУ. Підтримка Виконкому Петроградської ради. Виступи розцінили, як антиурядова змова більшовиків, шпигунство на користь Німеччини (гроші від німецького командування) були перебільшені, антиурядові настрої зростали.
Липень 1917 р уряд очолив соціаліст О.Керенський, більшість помірковані соціалісти. Більшовики тимчасово зняли гасло «Вся влада Радам!» їх контролювали соціалісти, підготовка збройного повстання.
Консерватори та ліберали намагалися відновити порядок в країні, шляхом військової диктатури. Головнокомандувач генерал-лейтенант Лавр Корнілов (підтримав ідею генерала П.Скоропадського перетворення 34 корпусу на Перший Український) розпустив ради, контроль виробництва. О.Керенський спочатку підтримав, але не хотів його особистої диктатури. Рада також проти, створила Комітет народної оборони проти контрреволюції. Для боротьби створювалися загони Червоної гвардії.
Внаслідок придушення Корніловського заколоту посилився вплив більшовиків. Також поклав початок білому руху – (колір прапору монархії) антибільшовицька сила у громадянській війні.
Восени поглиблення економічної кризи, падіння виробництва, інфляція (15 разів), погіршення життя, карткова система (червень). Праві звинувачували Керенського у зраді Корнілова, ліві називали контрреволюціонером. 1 вересня питання влади на засідання ВЦВК з‘їзду Рад, проголосив Росію республікою. ТУ доручив виконавчу владу Директорії (Раду п‘яти, О.Керенський).
Вересень Демократична нарада обрала Раду республіки (Предпарламент) до скликання Установчих зборів. Керенський сформував черговий уряд, затягування реформ, остаточно втратив підтримку суспільства. Влада на місцях переходила поступово до Рад.
Ради в Петрограді та Москві під контролем більшовиків, 31 серпня Петроградська рада (більшовик Лев Троцький) резолюцію «Про владу» вимога відставки ТУ. 5 вересня Московська подібну. Але більшості більшовики здобуту в радах не змогли.
Більшовики вплив в армії, демонстрації, мітинги, дезертирство, братання з німцями, деморалізація армії.
ТУ не вирішив національне питання в Україні постала УЦР, у Фінляндії закон про верховні права сейму (ТУ розпустив), Білоруська Рада, національні уряди Латвії, Естонії, Литви, Грузії, Вірменії, Азербайджану, Бессарабії, Криму, Башкирії, Середньої Азії.