Велика Британія
Англія в другій половині ХІХ ст.
Першим британським домініоном була Канада, яка отримала такий статус у 1867. Потім з'явилися Австралія (1901), Нова Зеландія (1907), Ньюфаундленд (1907), Південно-Африканський Союз (1910) і Ірландська Вільна держава (1922).
Економічний розвиток
Капіталовкладення за кордоном більші ніж у інших держав, разом узятих. Фунт стерлінг - світова валюта. Лондон - торговельним і фінансовим центром світу. "Володарка морів" 40% світового торговельного флоту.
Зниження росту промислового виробництва з 1890 р. по 1913 р, (2,1%) (у США - 4,2%. у Німеччині - 4,1%). Застаріле обладнання. На початку XX ст. Німеччина і США випередили. (Чому?)
Дрібне селянське господарство. Ввіз продовольства. Компенсувалися колоніями.
Отже, збереження та розширення імперії вважалось одним із найважливіших завдань Англії, основою її стабільності й процвітання.
Вікторіанська епоха 1837 р. по 1901 р. період найбільшої могутності.
Королівство Англія (включаючи Уельс) об‘єдналося 1707 р. із Шотландією у Королівство Велика Британія. Після унії 1801 р. з Ірландією – Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії. 1876 р. після проголошення Вікторії імператрицею Індії, вживати назву –Британська імперія.
Парламентська монархія, Вищай державний орган – парламент: палата лордів та палата общин, закони вступали в силу після затвердження монархом. Виконавча влада – кабінету міністрів, формувала партія, яка перемагала на виборах, голова партії прем‘єр-міністр.
Консерватори виражали інтереси великої земельної аристократії та частини великої буржуазії (фінансистів).
Лібералів підтримувала переважна частина великої та середньої буржуазії, а також значна частина робітничого класу. Ліберали обстоювали принцип вільної торгівлі та виступали проти політики протекціонізму, на противагу консерваторам, які боролися за те, щоб захистити англійську промисловість від конкуренції'.
1866 - 1868 консерватори Бенджамін Дізраєлі 1867 р. парламентська реформа - вдвічі збільшила кількість виборців
1868-1864 ліберали, Вільям Гладстон визнав законною діяльність профспілок й страйки, таємне голосування.
1874-1880 консерватори Бенджамін Дізраєлі остаточно скасували заборону на страйки та дозволили діяльність кооперативів, закони про обмеження робочого дня 54 годинами на тиждень і про охорону дитячої праці. Прийняття на роботу дітей, яким іще не виповнилося 10 років, заборонялося
1880-1885 ліберали, Вільям Гладстон 1884 р. виборча реформа - право голосу більшості робітників і селян
Король Едуард VІІ 1901-1910. Георг V 1910-1936) Палата лордів – призначалися королем. Палата общин обиралася. Право голосу чоловіки 12 років осілості, та мали житло. (майновий ценз).
1895-1905 рр до влади консерватори (лорд Солсбері, його небіж лорд Бальфур): захист інтересів торгівлі. Джозеф Чемберлен. Відмова від фритредерства та запровадження імперського мита була відхилена.
Поряд з США, Бельгією і Німеччиною, була повність індустріалізована. 40% торгового флоту, зарубіжні капіталовкладення переважали Німецькі і Французькі разом. Доходи від колоній джерело вивозу капіталу. Фунт стерлінгів – основна світова валюта. Лондон фінансовий центр. Але втрачала лідерство. Потрібні нові ринки збуту, сировини та дешевої робочої сили. США і Німеччина почали конкурувати навіть у колоніях Британії. Необхідність переходу від фритредерства до протекціонізму.
Через застаріле обладнання почала відставати від США і Німеччини. С\Г вже не могло забезпечити потреби країни, купували.
Особливості робітничого руху
Економічне уповільнення призвели до зниження життєвого рівня, виросла кількість страйків, збільшилася чисельність профспілок - тредюніонів.
Перехід до політичної боротьби.
1900 р. Комітет робітничого представництва для виборів до парламенту робітничих депутатів. 1901 р. створили політичну партію.
1906 р перейменовано на робітничу (лейбористську) партію, участь у виборах 1906 р. Двопартійна система похитнулася.
Соціалісти 1911 р. створили Британську соціалістичну партію, що намагалася очолити робітничий рух, але успіху не мала
1901 р померла королева Вікторія, війна з бурами, економічна криза, необхідність протекціонізму, спричинило розкол консервативної партії.
1906 р. перемога лібералів (Г. Кемпелл-Баннерман), в партії починає переважати радикальне крило прихильників реформ.
Ліберальний реформізм (Девід Ллойд-Джордж 1916-1922). Виступи проти «нероб-багатіїв». Для упередження катаклізмів, подолати бідність. Закон про безплатну початкову освіту І харчування у шкільних їдальнях, про регламентацію нічної праці, праця в нічну зміну для чоловіків скорочувалася, нічна праця жінок заборонялася. Потерпілі від нещасних випадків на роботі дістали право на безплатне лікування і допомогу з інвалідності.
1906 р. заборона промисловцям висувати трел-юніонам позови, щодо відшкодування страйків, королівська комісія посередництва у трудових конфліктах. 1907 р. компенсація при нещасних випадках на виробництві. У 1908 р. закони про 8-годинний робочий день для гірників і про пенсії за старістю для працюючих після 70 років. Допомога з безробіття та в разі хвороби. Заборона вимог відшкодовувати збитки від страйків у тред-юніонів. Консерватори називали «замахом на приватну власність».
«Революційний бюджет» Ллойдом-Джорджа на 1909 р. збільшення витрат на соціальні витрати (1%) та озброєння. Збільшення податків на великі прибутки. "Війна проти жебрацтва" і можливість зломити "нахабність багатства". Відхилений палатою лордів.
1911 р. закон палата лордів могла тільки відкладне вето. Якщо палата громад тричі ухвалювала проект закону, він набирав чинності попри заперечення палати лордів. Після цих нововведень "революційний" бюджет Ллойда-Джорджа став законом.
Зовнішня політика: принцип "європейської рівноваги".
Другий принцип англійської зовнішньої політики - принцип "блискучої ізоляції", підтримання рівноваги в Європі. "В Англії немає постійних ворогів і постійних друзів; у неї є лише постійні інтереси".
Основні суперники в коло колоніальних загарбаннях до кін 19 ст. Франція, з поч. 20 Німеччина. 1904 р. таємна угода: Велика Британія (Єгипет), Франція (Марокко). 1907 р. +Росія = Антанта, що протистояла Троїстому союзу 1879-1882.
Колоніальна політика
1875 р. купили у французів контрольний пакет акцій Суецького каналу. Контроль над шляхом до Індії. У 1876 р. королева Вікторія титул Імператриці Індії. Офіційна назва - Британська імперія: Бірма, Нігерія, Сомалі, Кенія, Танганьїка, Уганда та частина Південної Африки. S=33 млн кв. км, а чисельність населення - з 200 млн до 370 млн осіб.
1880 — 1881, 1899 — 1902 англо-бурські війни - проти двох невеликих південноафриканських республік - Трансваалю та Оранжевої (Помаранчевої). Бури – вихідці з Голландії, які колонізували ці території, а місцеве населення перетворили на рабів. Включення до імперії. Права домініонів - зі своїми парламентом і урядом. 1910 р. об'єднано в Південно-Африканський Союз (ПАС). Статус домініону отримали всі колони, заселені білими переселенцями: Канада (1867 p.), Австралія (1900 p.), Нова Зеландія (1907 p.).
Розподіл сфер впливу в Китаї (Опіумні війни 1839-1860 рр.), Ірані, Таїланді (Сіамі), Туреччині, активно боролася за ринки Латинської Америки.
Ірландське питання Попри 400-річну англійську колонізацію, ірландці не втратили самобутності. Вони зберегли свої релігію, мову, культуру.
Кін. 19 ст. - масовий рух Ірландців за аграрну реформу і самоуправління (гомруль). Чарльз Парнелл намагався привернути увагу громадськості до проблем Ірландії.
Рух селян проти англійських лендлордів. Бойкот (назва походить від прізвища капітана Бойкота, до якого вперше було застосовано таку форму боротьби, і означає повну відмову від спілкування).
У 1886 р. закон про гомруль відхилено.
Поч 20 ст. радикальний національно-визвольний рух – партія "Шинн Фейн" ("Ми самі"). Самостійність, "Ірландія для ірландців". У 1914 р. схвалили законопроект, але не поширювалася на шість північних графств (Ольстера). З них у 1921 р домініон, а Ольстер частина Британії.