Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель у другій половині ХІХ ст.

1859 р. Австрія після поразки у війні з Францією та П‘ємонтом, усвідомила необхідність реформ. Розширення прав національних регіонів «клаптикової імперії». Крайові сейми. Але Галицький і Буковинський сейми тільки місцеві справи. Повне домінування буржуазії над селянами. не українські. Прийняв закон навчання польською мовою, статус крайової урядової.

Після поразки 1866 р у війні з Пруссією, створена 1867 р дуалістична Австро-Угорська імперія.

Перепис 1857 (2600 тис.) і 1900 рр. (3814 тис.) українців. Кількість населення зросла, питома вага українців зменшилася. У Галичині густота населення в сільській місцевості протягом цього часу збільшилася з 32 до 102 осіб на 1 кв. км.

95% селяни, а близько 1% працювало на промислових підприємствах. Інтелігенція  у Східній Галичині близько 0,5%. Поляки 22%, а інтелігенція становила понад 3%.

Закарпаття 85  селяни, 10%  у промисловості та транспорті.

Рівень життя 1/10 від загального рівня життя решти населення на цих землях. Смертність сягала 40–48 осіб на 1 тис. серед українців і 28 осіб на 1 тис. серед поляків. Кількість продуктів, 1/2, що споживав громадянин західноєвропейської країни. Від голоду, недоїдання і хвороб у Галичині помирало 50 тис. осіб. Більше половини дітей не доживало до 5 років, вмираючи інколи від найелементарніших хвороб через відсутність медичної допомоги. У західних і центральних провінціях імперії Габсбургів одна лікарня припадала на 295 жителів, а в Галичині – на 1200.

Аграрна реформа  1848–1849 рр., 18 березня  скасування панщини в Угорщині (Закарпаття), 17 квітня – Галичини, 1 липня Буковини.  Звільнили селян від примусової купівлі горілки, ліквідація залишків кріпацтва, держава викуповувала землі, селяни повертали протягом 40 років починаючи з 1858 р. Поміщикам виплачували компенсацію за втрату робочої сили. За селянами зберігалися землі, якими вони користувалися. Відробітки – за позичене зерно, за оренду землі, за дрова тощо. Близько 80% менше ніж 5 га (12 га забезпечити мінімальні потреби селянина). розорення і занепад.

Сервітути – ліси пасовиська, за користування надмірну ціну. Судові процеси, вигравали поміщики.

Лихварство, поширення пияцтва.

Буковина і Закарпаття звільняли тільки тих селян з землею, які користувалися нею с правом передачі у спадок. Більшість не отримали землі.

Мета реформи – вільнонаймана робоча сила. Але малоземелля і високі податки, залежність від поміщиків, «відробітки». Капіталізація дуже повільна.

Залізниці: 1861р Краків-Перемишль, 1864 р. продовжена до Львова. 70-ті Чернівці, Стрий, Тернопіль та ін. Не призвело до розвитку індустрії Австрія гальмувала перед війною, можливий театр воєнних дій, ринок збуту та джерело сировини.

Велика кількість дешевої робочої сили гальмувала впровадження машин та  досягнень агрономічної науки, низькі врожаї. Розшарування селян, селяни-підприємці були в основному українцями.

Еміграція до Європи, Північної та Південної Америки, розпочалася у 80-х рр. ХІХ ст., а найбільших розмірів досягла на початку ХХ ст. переселенська еміграція до Бразилії, Аргентини, США і Канади. На тимчасові сезонні роботи– Угорщини, Західної Австрії, Німеччини, Румунії, Росії, Франції та інших країн.

Агенти отримували за кожного завербованого гроші: за дорослого – 5 доларів і 2 долари за дитину. За другу половину ХІХ ст. зі Східної Галичини й Північної Буковини виїхало близько 250 тис. осіб. Закарпаття 1871–1900 рр. 170 тис.

Перша хвиля трудової до початку першої світової війни. переважала всі наступні хвилі української еміграції. поява української діаспори.

Перим регіоном еміграції стала Латинська Америка. 1872 р. переселенці зі Львівщини в Бразилію поблизу м.Курітіби, а також у штаті Парана. в 90-х рр. в Аргентину, невеликі групи в Уругвай, Парагвай, Венесуелу, Чилі, Перу. Там є населені пункти, які мають українські назви. В місті Маракайбо (Венесуела) був збудований готель «Україна». 1830 р. споруджена вілла національного героя Венесуели й Перу – Михайла Скибицького. Важка низькооплачувана праця, корчували джунглі, висушували болота, прокладали дороги, працювали наймитами, чорноробами, обробляли й плантації.

Кращими були умови в США і Канаді. Успіх залежав від працьовитості. Першим переселенцем 1620 р. із каравели «Мейфлауер» лікар Лаврентій Богун. Масова міграція до США розпочалася в 1877 р. група із Закарпаття. Оселилися в штатах Пенсільванія та Нью-Йорк. До кін. 19 ст. проживало понад 200 тис. українців.

Василь Турчин – участь у війні північноамериканських колоній за незалежність. Очолив бригаду, прізвисько «Грізний козак».

Двотижневик «Аляска Геральд» писав після продажу 1867 р. Аляски, там залишилось 20 тис. козаків. Видавець Агафій Гончаренко. Іван Волянський видав у штаті Пенсильванія газету «Америка», українською мовою. Григорій Кушка – заснував 1893р. газета «Свобода,

Із 90-х рр розпочалося переселення до Канади. у провінції Альберта, Манітоба, Саскачеван. Населені пункти: Галич, Київ, Коломия, Дніпро, Дністер, Збруч, Карпати, Січ, Козак, Хмельницький. 1896-1914 рр. – 170 тис.

Не втратили культуру, створили асоціації. На зразок страхових компаній, потім пропагували українську культуру.

Міста Львів і Чернівці, залізничними центрами,– Станіслав, Стрий та ін. Дрогобич й Борислав, нафтодобувні підприємства. Міське населення Галичина 10% українці 14–25%.

Містами-осередками українського культурного і політичного життя Чернівці, Перемишль, Станіслав, Коломия, Тернопіль, Ужгород. Загальноукраїнським центром національно-визвольного руху став Львів. 1857 р. (70 тис.), 1900 р. (160 тис.) 1910 р. (200 тис.) мешканців  П’ятим за чисельністю населення (після Відня, Будапешта, Праги і Трієста) й четвертим на українських землях (після Одеси, Києва і Харкова). Один із найбільших у Східній Європі залізничних вузлів. Із 1858 р. головні вулиці освітлювалися газовими ліхтарями, а з 1900 р. почало поширюватись електричне освітлення. 1888–1907 рр. кінний трамвай. 1894 р. електричні трамваї.

Значення польського культурного й політичного центру.