Пилип Орлик

16 квітня 1710 р. під Бендерами відбулася козацька рада гетьманом генерального писаря Пилипа Орлика (1672—1742 рр.) очолив першу українську політичну еміграцію в Західній Європі й уряд в екзилі (еміграції).

Пилип Орлик походив з давнього чеського роду. Його батько загинув у війні з Туреччиною. Навчався Орлик спочатку в єзуїтській колегії у Вільно, а потім у Києво-Могилянському колегіумі. Був освіченою людиною, знав кілька європейських мов. Займав посади в Генеральній військовій канцелярії, згодом став генеральним військовим писарем і найближчим радником гетьмана Мазепи.

«Пакти й Конституції законів і вольностей Війська Запорозького» (пізніше цей документ отримав назву «Конституція Пилипа Орлика»). Вступ і 16 статей

·                    угода між старшиною і запорозькими козаками, з одного боку, та гетьманом — з іншого.

·                    незалежність України від Московії та Речі Посполитої; протекція шведського короля та союз із Кримським ханством;

·                    територія заа Зборівським договором 1649 р.;

·                    Генеральна рада із законодавчою владою, яка складалася з генеральної старшини, полковників, виборних депутатів від кожного полку та з делегатів від запорожців; рада збиралася тричі на рік — на Різдво, Великдень, Покрову;

·                    генеральний суд - справи про кривду гетьманову та провини старшини , гетьман не мав права втручатися;

·                    державна скарбниця і майно підпорядковувалися генеральному підскарбію, на утримання гетьмана призначалися окремі землі;

·                    виборність полковників, сотників із наступним їх затвердженням гетьманом;

·                    спеціальна комісія мала здійснювати ревізію державних земель, якими користувалася старшина, а також повинностей населення;

·                    гетьман мав захищати козацтво і все населення від надмірних податків і повинностей, допомагати козацьким вдовам і сиротам.

«Конституція Пилипа Орлика» до 1714 р. діяла на тій частині Правобережної України, де зберігався військово-територіальний полковий устрій.

Порівняння устрою держави Б.Хмельницького, Гетьманщини доби Руїни та «Конституції» Пилипа Орлика

 П. Орлика Мета: звільнення України з-під російської влади.

Угоди: кримським ханом Девлет-Гіреєм, шведським королем Карлом ХІІ, прибічниками поваленого польського короля Станіслава Лєщинського, Туреччина 20 листопада 1710 р. оголосила війну Росії.

На початку 1711 р. Орлик із татарами здійснив похід на Правобережжя. Здобув Немирів, Брацлав, Вінницю і взяв в облогу Білу Церкву. Приєднали козаки на чолі з Самусем. Але татари зрадили, почали брати ясир. Орлик повернувся до Бендер. Самусь потрапили в полон і були заслані до Сибіру.

«Згін»  населення на Лівобережжя з метою позбавити Орлика підтримки.

Прутський похід 1711 р. Петро І привід: в Молдавії антитурецьке повстання. Поразка.

Прутський мир Росія повертала Азов, знищувала свої фортеці, нещодавно збудовані на Запорожжі, і зобов’язувалася не втручатися в проблеми Речі Посполитої.

Українське питання (під протекторат Туреччини) сформулювали дуже нечітко і було незрозуміло, чи мова йде про Запорожжя, Правобережжя або всю Гетьманщину.

Адріанопольському договорі 1713 р. Туреччина і Росія розділили Україну. Стали тяжким ударом для Орлика. У квітні 1714 р. між Туреччиною й Польщею було укладено договір, за яким Правобережна Україна залишалася за Польщею.

Орлик виїхав до  Європи, де намагався створити нову антиросійську коаліцію.

Після підписання російсько-шведського Ніштадського мирного договору 1721 р. на перебування українських політичних емігрантів в усіх європейських столицях дивилися як на небажане.

У 1722 р. Орлик був змушений переїхати на територію Туреччини, де й прожив 20 останніх років. Усі його дипломатичні зусилля виявились марними.