Українські землі в другій половині ХVІІІ ст.

кін. 17 - пер. пол. 18 ст.

Українські землі в пер. пол. 19 ст.

1750-1764

«Золота осінь» української автономії (О. Субтельний)

Україна за часів гетьмана Кирила Розумовського | Пишемо історію

1744 р. Єлизавета поїхала в Україну. Олексій Розумовський з козацького роду. 1747 р грамота про обрання гетьмана. Причини: прагнення козацької старшини, прагнення використати козаків в майбутній війні проти Туреччини, а також проти Пруссії. 

З родини простого козака. Брат фаворита Єлизавети.

Рангові землі – Гадяч, столиця Глухів, потм Батурин.

Старшинська рада Перетворювалася на парламент

Демілітарізація Намагався встановити інститут спадкоємного гетьманства в Україні. 

Універсали гетьмана про обмеження селянського переходу. Було обмежено право переходу селян (1760 р.): їм можна було переходити лише за письмової згоди від поміщика і залишення йому селянського майна.

Військова реформа. Козаків одягнено в уніформу. Муштра.

Провів судову реформу 1760 р. за Польським зразком. Колегіальність суду: Генеральний суд, 2 судді, та виборні особи від кожного полку.

Освіта, в усіх полках школи для обов‘язкового навчання козацьких дітей. Планував відкрити університет в Батурині. 

Україна виведена з відомства Сенату й передана Колегії закордонних справ.

Підкорив своїй владі Січ та Київ.

Не вдалося відновити право відносин з іноземними державами.

Намагався встановити інститут спадкоємного гетьманства в Україні. Була подана чолобитна цариці з проханням закріпити гетьманство за родом Розумовських.

Розумовського змусили підписати рапорт про відставку. 10 листопада 1764 р. указ про скасування гетьманства.  Гетьман прожив ще 30 років в Санкт-Петербурзі, за кордоном, у маєтку біля Москви. 1794 р. повернувся до Батурина, де й помер у 1803 р.

1752 р. Нова Сербія (Кіровоградська), 1753 р. Слов‘яносербія Мета: бар‘єр між Січчю та Україною (Кодак), захоплення земель Запопоріжжя. 

1764 р. Новоросійська губернія. 

І на Січі мудрий німець

Картопельку садить,

А ви її купуєте,

Їсте на здоров’я

Та славите Запорожжя.

А чиєю кров’ю

Ота земля напоєна,

Що картопля родить, —

Вам байдуже. Аби добра

Була для городу!

Генерал-губернатор Петро Румянцев. 4 українці, 4 росіяни.

Дві інструкції: загальну (сприяти дружнім відносинам між українцями та росіянами) і таємну (Україна родючий і багатий край, з якої Росія внаслідок автономії не мала прибутків, провести перепис населення й ревізію маєтностей, заборонити перехід селян, ліквідувати всі відмінності, уніфікація до загальноросійських). Пропагувалося, що уряд буде обороняти простих людей від місцевої адміністрації й землевласників.

“Генеральний опис Малоросії” – 1765-1769 р. ревізія: людей, худоби, землі, будівель, підприємств. Один з найдавніших в Європі.

Заміна натуральних повинностей грошовим податком, на утримання розміщених в Гетьманщині 6 карабінерних і двох піхотних полків. Податки платили козаки-підпомічники (належали до козацького стану, але не могли оплатити службу), міщани, вільні селяни, монастирські й панські піддані.

П.Рум‘янцев завів регулярну пошту.

Російсько-турецька війна 1768-1774 р. Припинила перетворення на Україні.  Кючук-Кайнарджийський договір приєднання земель між Дніпром та Південим Бугом, Незалежність Криму .

1775 р. була ліквідована Нова (Підпільненська) Січ. Закономірне явище. Не потрібні у боротьбі з турками та татарами.

Петро Калнишевський - останній кошовий отаман війська Запорізького низового. Вірою і правдою служив царату. Після зруйнування Січі його відправлено на Соловки, який прожив 113 років. 

Ліквідація Автономії

Катерина ІІ (1762–1796). 

1764 ліквідовано гетьманство (Кироло Розумовський)

1765 р. Ліквідація Слобідських полків (5) створення гусарських, утворення Слобідсько-Української губернії.

1775 ліквідовано Січ (П.Калнишевський)

1781 р. ліквідовано полковий устрій (адміністративний) утворено Київське, Чернігівське і Новгород-Сіверське намісництва 

1783 р. Ліквідація полкового-сотенного устрою козацького війська Лівобережжя 

1783 р. приєднання Криму до Росії

3 травня 1783 р. селяни стали кріпаками. 

1785 р «Грамота про вільність дворянства» українська шляхта і старшина рівняння в правах з дворянством (Мета: ліквідація еліти).


От собі й читаю,

Що на скелі наковано:

Первому вторая

Таке диво наставила.

Тепер же я знаю:

Це той первий, що розпинав

Нашу Україну,

А вторая доканала

Вдову сиротину. 

            Тарас Шевченко, "Сон"

1709 р. - Чортомлицька Січ (Кость Гордієнко).

1722 р.  Перша Малоросійська колегія. Заборона обирати гетьмана.

1764 р. ліквідовано гетьманство (Кироло Розумовський).

1775 р. ліквідовано Запорізьку Січ (П.Калнишевський).

Російсько-турецькі війни

Рос-тур війна 1735-1739 рр повернення земель Запорізької Січі.

Рос-тур війна 1768-1774 рр Кючук-Кайнарджийський м.д. приєднання земель між Дніпром та Південним Бугом, Незалежність Криму.

Наслідки: 1775 р. Ліквідація Нової Січі, 1783 р. Приєднання Криму до Росії

Рос-тур війна 1787-1791 рр. приєднання земель мід Бугом та Дністром.

Поділи Польщі

І Галичина до Австрії

ІІ і ІІІ Правобоережжя до Росії.

А чванитесь, що ми ПольщуКолись завалили!..Правда ваша: Польща впала,Та й вас роздавила!Тарас Шевченко І мертвим, і живим, і ненарожденним...

 «Гайдамак» від тюркського «Тікай!». назву дали поляки. Народна назва – колії, левенці, дейнеки. Перші відомості друге десятиліття 18 ст. на Київщині та Брацлавщині.

Причина: ліквідація слобод, релігійні утиски Термін слобод спливав →↑ панщина. Козацтво відсутнє. Боротьба – гайдамаки. Загони що знищували документи на власність. Тікали на Січ. Селяни, міщани, підтримка Запоріжжя.

 1734 р. повстання Верлана, 1750 р. велике повстання.

Сава Чалий (зрадник, Т.Шевенко).

Коліївщина 1768 р.

Причини:

На вимогу Росії прав православних опозиція шляхти проти короля Барська конфедерація

1761 р ігумен Мотронинського монастиря Мелхіседека Значка-Яворський благословив. Чутки благословіння Синоду, війська на допомогу.


Розбрілись конфедератиПо Польщі, Волині,По Литві, по МолдаванахІ по Україні;Розбрілися та й забулиВолю рятувати,Полигалися з жидами,Та й ну руйнувати.Руйнували, мордували,Церквами топили...А тим часом гайдамакиНожі освятили.
Гомоніла Україна,Довго гомоніла,Довго, довго кров степамиТекла-червоніла. 

Хід: Максим Залізняк, запорожець, полковник здобув Жаботин, Смілу, Черкаси, Корсунь, Богуслав, Лисянку.

Умань охоронці (І.Гонтою) на бік повстанців. «Уманська різанина».

Катерина ІІ на прохання Станіслава Августа Понятовського.

Росіяни перемови з ватажками, заарештували, повстання придушено.

Підданих Польщі судили в містечку Кодні на Житомирщині. 300 стратили. З Гонти живого здерли шкіру, а потім четвертували. Частини прибили до шибениць в 14 містах.

Залізняка та 250 повстанців – російський суд.  Засудили до страти. Повезли в Київ. Таємний указ таврувати та заслати до Сибіру.

Опришки 

(винищувач) 16-18 ст. (Чому? Ліси, гори, кордони кількох держав) 

1738-1759 рр. Олекса Довбуш, Василь Баюрак та Іван Бойчук.

Реформи Марії Терезії та Йосифа ІІ

 (Освічений абсолютизм, пізніше скасовані).

Судова: замість польських імперські закони.

Аграрна: Ліквідація кріпацтва, громадянські права селян, панщина 2-3 дні.

Релігійна: зрівняння всіх релігій, в т.ч. і права євреїв (Росія «смуга осідлості»). 1774 р. у Відні «Барбареум» греко-католицька семінірія.

Освітня: обов'язкова початкова освіта, навчання українською (материнською мовою). Ліквідація ордену єзуїтів  → 

1784 р. Львівський університет (1787-1809 р. «Руський інститут»).

Культура

Києво-Могилянська академія (1615+1631) 1632 архімандрид Києво-Печерської Лаври Петро Могила. Навчалися 12 років, 8 класів, 30 предметів. (І. Мазепа, 1701 р.). 1783 р. російською мовою, 1817 р. закрито. 1819 духовна академія. Ліквідована більшовиками 1918 р. 1991 створено Університет «Києво-Могилянська академія». 

«Синопсис» 1674 р. перша історична праця, слугував підручником історії аж до початку XIX ст.. Автор його невідомий, ймовірно ректор КМА Інокентій Гізель.

Літопис Самовидця – події 1648-1702, висвітлено з позицій представника старшинської верхівки. Засуджує гетьманів-невдах, народний рух. Літопис Самовидця чудова літературна і мовна пам'ятка, розмовної мовою, з багатьма приказками, прислів'ями.

Літопис Самійла Величка - чотиритомний (1648-1720), прославляє історію козацтва. Перший том «Сказання про війну козацьку з поляками».

Літопис Григорія Граб'янки гадяцького полковника. на його думку, історичні знання мають і практичне значення. автор прагнув показати «народ український як рівний серед усіх народів», поборник автономії України.

Інтермедія – шкільна драма, виконувалася в перервах між діями.

Вертеп – народний музичний ляльковий театр виникає у кін. 16 – поч. 17 ст.

Думи – особливий жанр лірико-епічних творів, створені для виконання кобзарями, виникають у кін. 16- пер. пол. 17ст.

Кобзарі – українські мандрівні співці, виконували історичні пісні та думи.


Феофан Прокопович у 1707-1708рр. уклав курс лекцій з арифметики та геометрії для Києво-Могилянської академії. В стінах цього закладу виступив з промовою перед студентами і професорами «Про заслуги й користь фізики». У 1705р. написав історичну драму «Володимир» присвячену гетьману Івану Мазепі. 

Григорій Сковорода. Філософ, гуманіст,просвітитель, поет, педагог. Працював викладачем етики та поетики в Харківському та Переяславському колегіумах. На його думку людина може стати щасливою пізнавши самого себе, а також слід займатись у житті тим, що людині природно відповідає. Автор творів «Сад божественних пісень», збірник байок «Басни харковскія ». пісню Сковороди «Всякому городу нрав і права» використав І.Котляревський у п’єсі «Наталка Полтавка». Йому належить вислів: «Світ ловив мене , але не спіймав». 

Максим Березовський (1745-1777) Випускник Глухівського музичного училища, і Києво-Могилянської академії - класик європейської музики, автор духовних концертів («Не отвержи мене во время старости»). «Український Моцарт». Разом із Д. Бортнянським створив новий класичний тип хорового концерту. Став автором першої в Росії опери «Демофонт».

Дмитро Бортнянський (1751-1825) автор 6 опер («Креонт», «Сокіл»), а також понад 100 хорових творів, багато з яких і донині чарують слухачів талановитістю. Створив новий тип хорового концерту. Д. Бортнянський тридцять років керував придворною капелою у Санкт-Петербурзі.

Артем Ведель (1767-1808) твори тривалий час були заборонені і поширювалися в рукописах. На сьогодні відомо близько 80 музичних творів. Серед них 31 хоровий концерт, 6 тріо, серед яких «Покаянія отверзи ми двери», 2 літургії Іоана Златоустого, Всеношна та один світський кант.

Іван Григорович-Барський - Випускник Києво-Могилевської академії, архітектор. Автор будівель у стилі бароко і класицизму. Надбрамна церква-дзвіниця Кирилівського монастиря, Покровська церква в Києві (1766), будівництва міського водогону на Подолі, центральною спорудою якого став фонтан «Самсон». Церква Св. Миколи Набережного.


Троїцький собор Густинського монастиря. 1674–1676 рр.

З благословіння Лазаря Барановича починається будівництво мурованого Троїцького собору в стилі українського бароко.

Троїцький собор Троїцько-Іллінського монастиря в Чернігові. 1679–1695 рр.

Побудований на кошти Мазепи та козацької старшини.

Георгіївська церква Видубицького монастиря в Києві. 1696–1701 рр. 

Преображенська церква у Великих Сорочинцях. 1732 р.

Спорудження мурованого храму розпочалося 1723 і було викликане бажанням Данила Апостола облаштувати свою Сорочинську резиденцію, яка виконувала роль неофіційної столиці гетьманської України. За деякими свідченнями будував храм відомий архітектор Степан Ковнір. 

Покровський собор у Харкові. 1689 р. одна з небагатьох збережених церков Слобожанщини побудованих в формах українського бароко. 

Оборонна синагога в Жовкві 1692-1698 Жовква збудована за концепцією «ідеальних міст» доби Ренесансу 

Троїцька соборна церква в Самарській слободі (Новомосковську). 1773–1779 рр Яким Погребняк у стилі козацького бароко. споруджений у 1772—81 рр. із дерева без жодного залізного цвяха, єдиний збережений в Україні девятидільний храм, відноситься до 100 найкращих деревяних споруд світу. 

Ратуша в Бучачі 1751 унікальна пам'яткаархітектури в м. Бучачі Тернопільської області. Зведена в стилі рококо. Архітектор Бернард Меретин, скульптор Йоан Георгій Пінзель,фундатор — Микола Василь Потоцький. 

Покровська церква в Києві. 1766 р. Арх. І. Григорович-Барський 

Успенська соборна церква Почаївської лаври. 1771–1783 рр.Головна прикраса лаври — Соборний храм Успіння Божої Матері, зведений коштом графа Миколи Потоцького. Там зберігається і знаменита чудотворна Почаївська ікона Богоматері. 

Собор Святого Юра у Львові. 1744–1762 рр.Автором проекту прекрасної церкви в стилі бароко став Бернард Меретин, а після його смерті в 1759 році собор Святого Юрія і прилеглі будівлі завершував Клеменс Фесінгер. 

Скульптурна група святого Юрія Змієборця на фасаді Собору Святого Юра у Львові. Скульптор Й. Пінзель. 2012 році виставка «українського Мікеланджело» відбулася у Луврі. Було представлено 12 скульптур. 

Палац Кирила Розумовського в Батурині 1799-1803 рр.Палац побудований на замовлення графа К.Г. Розумовського за проектом Ч. Камерона, того самого, що збудував Камеронову галерею в Царському селі під Санкт- Петербургом. Палац у стилі класицизму. 

Андріївська церква у Києві. 1754 р. Зведена за проектом Франческо Бартоломео Растреллі. Це єдина в Україні збережена робота архітектора. 

Ікона «Вознесіння Богородиці» Йова Кондзелевича 1698-1705 рр.

Частина Богородчанського іконостасу— унікальної пам'ятки українського іконопису доби пізнього Ренесансу, або маньєризму та раннього бароко. Створений для монастиря в Манявському Скиті.

Гравюра «І. Мазепа серед своїх добрих справ» І. Мигури. 1706 р. 

Ікона «Зустріч Марії з Єлизаветою» з церкви Покрову Богородиці в Сулимівці на Київщині. 30-ті роки XVIII ст.

Прояв світських мотивів в іконописі.

Портрет Григорія Гамалії. Кінець XVII ст.

Художні прийоми цього твору є квінтесенцією всього портретного живопису кінця ХVІІ ст. з його монументальною, урочистою, повнозвучною мовою. Цей портрет є кращим зразком козацького бароко.

Ікона Моління з Вознесенської церкви в Березні. Близько 1762 р. 

Портрет Павла Руденка роботи В. Боровиковського. Початок 1780-х рр.Класицизм портретного живопису. У далекому Петербурзі Боровиковський ніколи не забував про Батьківщину, залишався типовим полтавчанином, дотримувався українських звичаїв та мріяв повернутися додому.