6-7 клас

 Аскольд напівлегендарний київський князь, варязького походження («Повість минулих літ» Нестора), нащадок Кия (атохтонна теорія). здійснював походи на Візантію (860), прийняв хрещення. Вбитий Олегом у 882 році.

Олег (882-912) київський князь, утворення держави Київська Русь, здійснив у 907, 911 рр. походи на Візантію (прибив щит на ворота Константинополя, кораблі на колеса), походи на Кавказ та Каспій (проти хозар) та проти угорців. 882 р. - «Нехай Київ буду мать городам руським».

Ігор Старий (912-945) перший із династії Рюриковичів. Розпочав та закінчив князювання конфліктом з древлянами. Приєднав землі уличів. 945 р. повстання древлян під час полюддя - збору данини вбили. Походи проти Візантії 941 – програв («грецький вогонь»), 944 – виграв, уклав договір. 915 зʼявилися печеніги.

Ольга (945-964 (969) помста древлянам, спалила Іскоростень. Ліквідація місцевих князів у древлян. Впорядкування данини: «устав», «урок», «оброк». Створення адміністративно-податкових одиниць – погостів +судова влада державні мисливські угіддя (продаж хутра. меду, віску). Прийняла християнство. «Вранішня зоря перед сонцем» Відносини з Оттоном І німецьким імператором. 

Святослав Хоробрий (964-972) першим розподіл князівство між синами. Попереджав противників "Іду на вас!" Похід на Волську Булгарію. 965 - розгромив Хазарський каганат. 968 Похід в Болгарію. Хотів перенести столицю в Переяславець. 969 Другий похід на Болгарію, війна з візантійцями. 971 облога Доростола «Мертві сорому не ймуть». Вбитий на Хортиці, печенізький хан Куря зробив з черепа чашу "Чужого бажаючи, своє втратив".

Володимир Святославович Великий  (980-1015) Приєднав Червенські землі. Князі у великих містах сини – уділи. Замінив у своєму війську варязьких дружинників на слов'янських. Судова реформа «Устав земляний» - усні закони. Розділив церковний і княжий суд. Монети.  Герб Тризуб. Релігійна реформа 980 р. - культ Перуна. 988 р хрещення, побудував Десятинну церкву - перший кам'яний храм на Русі. Згадується в билинах, як "Красне сонечко". Відкрив першу школу. «Змієві вали» - захист від печенігів. Початок династичних шлюбів. Одружився з Анною.

Ярослав Мудрий (1019-1054) 1019 Ярослав на р. Альті розгромив Святополка. Поділ Русі по Дніпру Ярослав (Київ), Мстислав (Чернігів) 1036 об´єднання. “Руська Правда” – перший звід письмового права. 1036 розбив печенігів, побудував Софію Київську. Бібліотека. Перший митрополит-русич - Ілларіон. «Тесть Європи»: Анна - Франція, Анастасія - Угорщина, Єлизавета - Норвегія. Установив систему спадкуванна влади найстаршим.

Ізяслав Ярославович київський князь за заповітом Ярослава Мудрого. Триумвірат 1054-1073. Тричі вигнаний з київського престолу. Перший після поразки від половців на р.Альті 1068 р.

Святослав Ярославович чернігівський князь за заповітом Ярослава Мудрого. Почав будувати Успенський собор Києво-Печерської лаври.

Всеволод Ярославович переяславський князь за заповітом Ярослава Мудрого. Знав 8 мов "сидячі вдома". Одружений з візантійською принцесою

Володимир Всеволодович Мономах (1113-1125) Ініціатор снемів. Любецький зʼїзд 1197 – «Нехай кожен держить отчину свою» - зміна системи престолонаслідування. 1113 Повстання в Києві. «Статут Володимира Мономаха» доповнення до «Руської Правди» - поступки городянам, обмеження лихварства, захист напівзалежних селян, купців. Васальні відносини між Києвом та князівствами. "Повчання дітям". Побудував міст через Дніпро. Походи на половців.

Мстислав Володимирович Великий (1125-1132) "І розверглася Руськая земля". 

Ярослав Осмомисл (1152-1187) галицький князь. Йго батько Володимирко обʼєднав Галицьке князівство. За правління Ярослава досягло розквіту. Побудував Успенський собор (не зберігся) у Галичі, згадується у «Слові о полку Ігоревім»: «Високо сидиш ти на своїм золотокованім престолі, підперши Гори Угорські (тобто Карпати) , зачинивши ворота Дунаю».

Роман Мстиславович (1199-1205) волинський князь, 1199 об'єднав Галицько-Волинське князівство. 1203 р. захопив Київ, «самодержець усієї Русі" контроль Галицько-Волинське, Київське, Переяславське князівство. Боротьба з половцями. Загинув у битві під Завихвостом 1205 р. залишивши двох малолітніх синів Данила та Василька.

Данило Романович Галицький - (1219-1264) відновив єдність Галицько-Волинського князівства, спирався на міщан. Переміг тевтонців у битві під Дорогочином у 1238 р, та бояр, поляків і угорців під Ярославом у 1245 р. Боровся з монголо-татарами: брав участь у битві на Калці 1223р.; у 1245 році відвідав Золоту Орду, "О, лихіша лиха честь татарська!" - визнав залежність. 1253 р. коронований Папою у Дорогочині. Переніс столицю в Холм, заснував Львів. Напади Куремси та Бурундая.

Лев Данилович 1264-1301 переніс столицю до Львова, приєднав Закарпаття

Юрій І Львович 1301-1308 втратив Закарпаття, перейшло до Угорщини створив окрему Галицьку церковну митрополію.

Андрій і Лев Юрійовичі "князі всієї Русі" союз з Тевтонським орденом і Польщею, з метою послаблення залежності від Орди.

Юрій ІІ Болеслав 1325-1340 останній князь з династії Романовичів, оточив себе іноземцями та католиками. 1340 році отруєний боярами. Казимир ІІІ використав, як привід до захоплення Галичини. 1349 році разом з угорцями захопив.

Нестор літописець, чернець Києво-Печерського монастиря, автор «Повісті минулих літ» 1113 р. Згадується у Києво-Печерському патерику (житія святих) 13 ст.

Ілларіон перший митрополит 1051 р. слов'янського походження, письменник, автор «Слова про закон і благодать» - першої писемної пам'ятки присвяченої діянням Володимира Великого та Ярослава Мудрого.

Алімпій православний святий, іконописець, чернець Києво-Печерського монастиря. Ймовірний автор Свенської іконо Божої матері. Згадується у Києво-Печерському патерику (житія святих) 13 ст.

Володимир Василькович князь-книжник й філософ, рівного якому, як сказано у літописі, «не було у всій землі і після нього не буде», діяла велика книгописна майстерня. 

Антоній Печерський засновник Києво-Печерського монастиря.  Коли Феодосій Печерський створив статут чернецтва, перебрався в дальні печери.

Ольгерд 1345—1377 великий князь литовський, внаслідок перемоги у битві на Синіх водах проти татар приєднав Чернігово-Сівещину, Київщину, Подіддя, Переяславщину, боровся за Волинь.

Вітовт 1392—1430 великий князь литовський, виступив проти Кревської унії, але пізніше уклав Городельську. Брав участь в Грюнвальдській битві. Ліквідував автономію руських князівств.

Свидригайло (1430-32, князь Руський до 1440, Волинський до 1452) боровся за права православного населення з Вітовтом та Сигізмундом. Відновив удільний устрій Руських земель.

Хаджі Гірей 1428—1466 здобув незалежність Кримського ханства (улусу) у 1449 р.

Юрій Дрогобич навчався в Кракові, став доктором та ректором Болонського університету. Написав "Прогностик 1483 року" - твір про розташування небесних тіл. Був професором медицини та мав титул "королівського лікаря".

8 клас

Костянтин Іванович Острозький  на посаді литовського гетьмана (очільника війська) у війнах з проти кримських татар, у походах на Московське князівство, переміг у битві під Оршею (1514).

Дмитро Вишневецький (Байда) – черкаський і канівський староста, засновник першої Запорізької (Хортицької) Січі. Походи на татар, страчений у Стамбулі. «Пісня про Байду».

Криштоф Косинський  - керівник козацько-селянського повстання 1591-1593 рр. битва під П‘яткою. 

Наливайко Северин - керівник козацько-селянського повстання 1594-1596 рр. 1594 р. В урочищі Солониця поляки оточили табір повстанців, призвели до поразки. 

Іван Федорович першодрукар надрукував у Львові у 1574 р. Апостол і перший український друкований підручник для навчання грамоти - "Буквар", а у 1581 р. Острозьку Біблію.

Герасим Смотрицький перший ректор Острозької Академії, редактор «Острозької Біблій», полеміст.

Мелентій Смотрицький  автор «Граматика словенська», полеміст.

Іпатій Потій один із ініціаторів Берестейської унії 1596 р."Батько унії" став греко-католицьким митрополитом.

Тарас Федорович (Трясило)  керівник козацько-селянське повстання 1630 р. під Переяславом бій «Тарасова ніч» повністю винищив «Золоту роту». Підписана Переяславська угода реєстр 8 тисяч. 

Іван Сулима  кошовий отаман у 1635 р зруйнував Кодак. 

Іов Борецький засновник Київського братства 1615 р. та братської школи, київський митрополит після відновлення православної ієрархії у 1620 р.

Іван Богун - відзначився у битві під Берестечком, коли йому вдалося вивести з оточення значну частину козаків. Проти Переяславської ради. 

Адам Кисіль православний шляхтич, сенатор, київський воєвода, меценат. Був посередником у перемовах козаків з Річчю Посполитою з 1649 р. 

Іван Виговський - гетьман України 1658 р. Уклав Гадяцький договір з Річчю Посполитою - українські землі Руське князівство. 1659 Конотопська битва.

Юрій Немирич правник, автор Гадяцького договору.

Юрій Хмельницький - гетьман України після Виговського, використали турки у Чигиринських походах (1677, 1678). з титулом «князя Сарматії та України, володаря Війська Запорозького»

Павло Тетеря - перший гетьман Правобережної України 1663-1665. 

Іван Брюховецький 1663 Чорна рада, перший гетьман Лівобережної України, уклав Московські статті. Перший здійснив поїздку до Москви, отримав титул боярина. 1665 році вбитий П.Дорошенком

Іван Сірко. Неодноразовий кошовий отаман Запорозької Січі. Провів понад 60 битв проти військ Османської імперії, Кримського ханства Ілля Рєпін у своєму творі «Запорожці пишуть листа турецькому султану» зобразив Івана Сірка в центрі картини.

Дем’ян Многогрішний ставленик Дорошенка, потім гетьман Лівобережної України підписав з Московією Глухівські статті. Створив наймане військо - компанійців. В наслідок змови проти Д.Многогрішного в 1672р. заслання до Сибіру.

Іван Самойлович Гетьман Лівобережної України з 1672р., в 1674р. гетьманом обох боків Дніпра, був ініціатором так зв. «Великого згону» перед підписанням 1681 р. Бахчисарайського договору (повернення Правобережжя туркам)

Кость Гордієнко —  кошовий отаман Чортомлицької Січі, перейшов на бік Івана Мазепи та шведів.

Пилип Орлик. гетьман в емыграцыъ. Автор документа «Пакти й конституції законів і вольностей Війська Запорозького» (першої Конституції 1710р.) 

Іван Скоропадський 1708-1722 гетьман залишився на боці Петра І, при ньому була створена Перша Малоросійська колегія на чолі з бригадиром Вельяміновим. 

Павло Полуботок. Наказний гетьман здійснив реформу суду. Повіз Петру І Коломацькі чолобитні,який наказав ув’язнити Полуботка. Помер у Петропавлівській фортеці.

Данило Апостол 1727-1734 відновлення гетьманства, провів генеральне слідство про маєтності; уперше встановив бюджет державних видатків. Почав створювати звід законів «Права за якими судиться малоросійський народ». Сприяв відновленю Нової (Підпільненської) Січі.

Феофан Прокопович ректор Києво-Могилянської академії. Написав історичну драму «Володимир» . Створив концепт "Росія".

Петро Калнишевський - останній кошовий отаман Нової Січі. Після зруйнування Січі його відправлено на Соловки.

Олекса Довбуш  - керівник руху опришків 1738-1745 рр. в Карпатах: Буковина, Галичина.

Максим Залізняк - керівник повстання Коліївщина 1768 р., запорожець, проголошений гетьманом. Засланий до Сибіру, тікав.

Іван Гонта - керівник повстання Коліївщина 1768 р., сотник надвірної міліції Потоцьких в Умані. Перейшов на бік повстанців. Після поразки разом з іншими переданий Польщі, засуджений  в містечку Кодні на Житомирщині:з живого здерли шкіру, а потім четвертували. 

Артем Ведель (1767-1808) композитор бароко, твори тривалий час були заборонені і поширювалися в рукописах. 

Іван Григорович-Барський - Випускник Києво-Могилевської академії. Автор будівель у стилі бароко і класицизму. Надбрамна церква-дзвіниця Кирилівського монастиря, Покровська церква в Києві (1766), будівництва міського водогону на Подолі, центральною спорудою якого став фонтан «Самсон». 

9 клас

Устим Кармелюк (1787–1835)  «український Робін Гуд», Повстання з 1814-1830 р. протягом 23 років на Поділлі. 

Лукьян Кобилиця – очолив селянське повстання на Буковині у 1843-1844 рр. 1948-1849 рр. депутат рейхстагу. Коли імператор розпустив рейхстаг, Кобилиця повернувся додому і називав себе «правитель» Буковини, виганяв звідти австрійських чиновників і землевласників, передавав землю селянам. 

Іван Могильницький засновник у 1816 р. у Перемишлі "Товариства священиків" , що стало початком відродження у Галичині. Створив першу граматику української мови в Галичині.

Олександр Духнович (1803–1865) будитель (учасник відродження) на Закарпатті. 

Я Русин был, есмь и буду,

Я родился Русином,

Честный мой род не забуду,

Останусь его сыном».

Василь Каразін винахідник, агроном і метеоролог, створив першу метеорологічну станцію, ініціатор відкриття Харківського університету 1805 р.

Петро Гулак-Артемовський (1790–1865) байки, «Пан та собака» Ректор Харківського університету.

Григорій Квітка-Основ’яненко (1778–1843) засновник сучасної української прози. 1812 р. директор харківського театру. «Пан Халявський», «Українські дипломати», «Маруся», п’єси «Сватання на Гончарівці»,  «Шельменко – волосний писар», повість «Сердешна Оксана».

Михайло Максимович ботаник, видав 3 збірки пісень. Перший ректор Київського університету. 

Михайло Остроградський очолював кафедру математики в паризькому коледжі, засновник Петербурзької наукової математичної школи, член академій наук Нью-Йорка, Італії, Росії. Дружні стосунки з Т.Шевченком.

Олександр Кониський - діяч Полтавської та Київської громад,  автор гімну «Боже великий, єдиний, нам Україну храни», Учасник руху народовців в Галичині. Співзасновник ЗУБО (1897). 

Борис Грінченко (1863–1910) один із засновників «Братства тарасівців», голова київської «Просвіти» в 1905 році. У складі УДРП співпрацював з кадетами в ІІІ і ІV Державній Думі (Є.Чикаленко, С.Єфремов). У 1907-1909 рр. видав 4 т. «Словарь української мови».

Юліан Романчук   - член-засновник «Просвіти», ініціатор політики "Нової ери", член «Народної ради», депутат Галицького сейму та австрійського парламенту . 1894 р. виступив проти політики "Нової ери". Член УНДП. 

Юліан Бачинський (1870–1940) автор програми РУРП  «Україна уярмлена» («Ukraina Irredenta»), став першим, хто обґрунтував потребу створення української соборної держави під девізом: «Вільна, велика, політично самостійна Україна, одна, нероздільна від Сяну по Кавказ!»

Олександр Барвінський - ініціатор у Львові першого  народного віче. Засновник першої політичної організації "Народна рада" (1885 р.).  Депутат галицького сейму й австрійського парламенту. Разом з В.Антоновичен ініціатар політики "нової ери" 

Юрій Федькович  "буковинський кобзар" засновником нової української літератури на Буковині, представник народовців Буковини.

Ілля Мечников (1845—1916) Біолог, мікробіолог, імунолог, почесний член Петербурзької академії наук, лауреат Нобелівської премії (1908), відкрив явище фагоцитозу, разом з М.Гамалією створив бактеріологічну станцію в Одесі, займався проблемами  боротьби з інфекційними  захворюваннями.

Пулюй Іван фізик та електротехнік, був першим винахідником рентгенівської трубки, завдяки якій зробив фотографію скелета людини; винайшов багато електротехнічних при­ладів. Один з перших перекладачів Біблії 1905 р. разом з П.Кулішем, перший декан першого в Європі електротехнічного факультету.

Дмитро Яворницький (1855—1940) Український історик, археолог, етнограф, дослідник історії українського козацтва, автор тритомної праці  «Історія запорізьких козаків».

Марко Кропивницький -  письменник, драматург, театральний режисер і актор,  засновник першої професійної української трупи Єлісаветград, 1882 р.

Микола Садовський (Тобілевич)  (1856—1933) Український актор, режисер,  один із засновників українського  професійного театру, 1907 р. Київ.

Марія Заньковецька (1854–1934) Українська актриса, її сценічний дебют відбувся в Єлизаветграді, де вона виконувала  роль Наталки Полтавки у першому українському професійному театрі під керівництвом М. Кропивницького.

Михайло Вербицький  (1815–1870), автор музики Державного гімну «Ще не вмерла України...». 

Василь Симиренко (1835-1819) -український промисловець, інженер-конструктор та технолог у ділянці цукроварства, визначний меценат української культури, син Федора Симиренка. Утримував: часописи, газети. Фінансував: історико - етнографічні експедиції; театральні трупи; Літературне товариство ім. Т.Шевченка та НТШ, Київську громаду та журнал "Київська старина", журнал М.Драгоманова "Громада". Виплачував стипендії: науковцям; письменникам; діячам культури. Своє майно вартістю в 15 млн. рублів він заповів Фонду розвитку української науки і культури та допомоги українським митцям. 

Богдан Ханенко (1849—1917) Колекціонер української старовини і творів мистецтва, археолог, меценат.  Провадив на власні кошти археологічні розкопи, видав збірник «Древности Поднепровья», був членом Археологічної  комісії, Історичного товариства Нестора Літописця і інших наукових товариств. Член Державної ради. Зібрав велику колекцію творів мистецтва і бібліотеку. Зіграв головну роль у заснуванні Київського художньо-промислового й наукового музею.

 Микола Леонтович (1877—1921) Український композитор, хоровий диригент, громадський діяч, педагог.  Автор широковідомих обробок українських народних пісень для  хору «Щедрик», «Дударик», «Козака несуть». Його обробка «Щедрика» відома у всьому світі як різдвяна колядка «Carol of the Bells»

Євген Чикаленко (1861—1929) меценат, активний член  «Старої громади», один із засновників  УДП і Товариства українських поступовців, член Української Центральної Ради, фінансував видання українських газет  «Громадська думка», «Рада».

Липинський Вʼячеслав - обгрунтував ідею територіального патріотизму, утворив УДХП. Автор теорії українського монархізму. 

Іван Боберський один із засновників молодіжних спортивно-пожежного товариства  «Сокіл».

Кирило Трильовський  один із засновників молодіжних спортивно-пожежного товариства  «Січ».

10 клас

Левицький Кость (1859–1941) очільник найпопулярнішої партії Галичини УНДП,  голова Головної української ради (ГУР) та ЗУР. Перший очільник Тимчасового держаного секретаріату, уряду ЗУНР.  

Донцов Дмитро (1883 — 1973) Перший голова СВУ. Засновник теорії інтегрального націоналізму. Автор роботи «Націоналізм». 

Жук Андрій один із засновників і чільних членів Союзу Визволення України, член Головної української ради, Загальної української ради, дипломат Української Держави, згодом УНР у Відні та радник МЗС УНР. 

Галущинський Михайло (1878-1931) Перший командант легіону Українських січових стрільців. 

Вишиванний Василь (Вільгельм  Габсбург-Лотрінґен ) племінник останього австрійського імператора Карла І. Після Бреського миру прийшов в Україну, як командир легіону УСС. Його вважали одним з неофіційних претендентів на український трон у разі утворення монархічного ладу.    

Єфремов Сергій (1876—1939) один із засновників Товариства українських поступовців, член Української Центральної Ради, секретар міжнаціональних справ Генерального Секретаріату УЦР, віце-президент ВУАН , засуджений як один із керівників СВУ 1930 р.

Петро Болбочан  командир  Запорізького корпусу, який здійснив Кримський похід в березні–квітні 1918 року. Розстріляний за наказом С. Петлюри. 

Номан Челебіджихан - один з організаторів першого Курултаю, перший голова Директорії уряду проголошеної в 1917 році Кримської народної республіки, перший муфтій мусульман Криму.

Дмитро Вітовський  (1887–1917) український політик  і військовик, полковник Легіону Українських  Січових Стрільців, полковник УГА, Державний секретар військових справ ЗУНР.

Кость Левицький (1859–1941) голова найпопулярнішої партії Західної України УНДП, Головної української ради (ГУР) та ЗУР. Перший очільник Тимчасового держаного секретаріату, уряду ЗУНР.

Василь Липківський перший митрополит відродженої у 1921 році Української Автокефальної Православної Церкви.

Георгій Нарбут (1886–1920) Український художник-графік, ілюстратор, автор перших українських державних знаків (банкнот і поштових марок). Один з засновників і ректор Української Академії Мистецтв.

Олександр Шумський  член КП(б)У,  народний комісар освіти УСРР (1924—1927 рр.), прихильник політики українізації, кадрове питання, звинувачений у «націоналістичному  ухилі» (шумськізмі).

Микола Хвильовий (Фітільов) один із засновників Спілки пролетарських письменників «Гарт», Вільної академії пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ), автор творів «Іван Іванович», «Ревізор», «Україна чи Малоросія», ініціатор літературної дискусії під гаслом «Геть від Москви»  (1925—1928 рр.).

Михайло Волобуєв економіст, автор концепції економічної самодостатності УССР. на початку 1928 р в журналі «Більшовик України» виступив що Україна колонія Росії, самостійна економіка, частина світової. Жертва сталінського терору.

Казимир Малевич - художник-авангардист, один з фундаторів кубофутуризму, один із засновників абстрактного мистецтва. Започаткував новий модерністський напрям у мистецтві - супрематизм. Автор картини "Чорний квадрат" 1915 р. Під загрозою репресій переїхав до Ленінграду.

Михайло Бойчук (1882—1937) Живописець, засновник школи художників-монументалістів (бойчуківців), поєднував риси візантійського живопису з традиціями українського малярства, автор декорацій для вистав «Молодого театру» Л.Курбаса.

Лесь Курбас (1887—1937) Режисер-новатор, театральний діяч, один із засновників «Молодого театру», театру «Березіль», на сцені яких поставив вистави «Чорна пантера і білий ведмідь» В. Винниченка, «Мина Мазайло» М. Куліша та ін., «поєднував українське театральне мистецтво з європейською культурою.

Володимир Залозецький-Сас став одним із засновників Української Національної Партії Буковини. Обирався сенатором  парламенту Румунії, згодом був у ньому  єдиним українським депутатом. 

Василь Мудрий був одним із засновників Українського національно-демократичного  об’єднання (УНДО) 1925. 1921–1931 рр. — член Головної управи товариства  «Просвіта».

Іван Багряний репресії описав в автобіографічному романі «Сад Гетсиманський», член ОУН, брав участь у створенні Української Головної Визвольної Ради, вийшов, еміграція. Написав романи «Тигролови» («Звіролови»), «Люба», поему «Гуляй-Поле». 

Тарас Боровець (псевдоніми: Тарас Бульба, Чуб, Ґонта)  організував та очолив партизанські підрозділи «Поліської Січі». За деякими даними в листопаді 1943 р. був заарештований гестапо у Варшаві й ув'язнений до концтабору Саксенгаузен. Звільнений у вересні 1944 р. З 1948 р. жив в еміграції в Канаді.

Ярослав Стецько скликав Національні збори, які 30 червня 1941 р. проголосили Акт проголошення Української Держави й обрали Ярослава Стецька прем'єром Українського Державного правління (у віці 29 років). Голова Організації українських націоналістів у 1968-1986 рр.

Кирило Осьмак - уродженець Миргородщини став президентом Української головної визвольної ради - підпільного парламенту і уряду, надпартійного органу, який керував визвольною боротьбою УПА. 

Іван  Кожедуб радянський військовий діяч, льотчик-ас часів Другої світової війни, найбільш результативний льотчик-винищувач в авіації союзників. Тричі Герой Радянського Союзу. Маршал авіації.

Олексій Берест встановив, разом  з М. Єгоровим та М. Кантарією,  Прапор Перемоги на даху  німецького Рейхстагу о 21.50 30 квітня 1945.

Амет-Хан Султан — національний герой кримсько-татарського народу. Радянський льотчик-ас, учасник Другої світової війни, двічі Героя Радянського Союзу. 

Кузьма Дерев’янко 2 вересня 1945 р. від імені радянського Верховного Головнокомандування  приймав капітуляцію Японії. 

Олена Теліга (дівоче прізвище — Шовгенів) поетеса вступила до Організації українських націоналістів. 1941 року разом з похідними групами ОУН вирушила до Києва, де організувала Спілку українських письменників,1942 року заарештована й разом з чоловіком розстріляна в Бабиному Яру.

Василь  Порик, відомий під партизанськими псевдонімами «Базиль», «лейтенант Громовий» — активний учасник руху опору на теренах Франції упродовж Другої світової війни  

11 клас

Олександр Богомолець патофізіолог, з його ініціативи 1941 р. відкрито перший у світі диспансер для боротьби з передчасним старінням, на базі якого 1958 р. створено Інститут геронтології. Президент АН України  1930-1946.

Лебедев Сергій на початку 50-х років XX ст. науковці АН УРСР під його керівництвом створили першу в СРСР і Європі електронно-обчислювальну машину «МЕОМ». 

Андрій Малишко  поет-лірик, поет-пісняр,. Народними піснями стали вірші поета, покладені на музику — «Київський вальс», «Білі каштани», «Пісня про рушник», «Стежинка».

Рильський Максим поет, єдиний з неокласиків урятувався від сталінського терору і був зарахований до числа офіційних радянських поетів. Його творчість поділилась на два річища — офіційне та ліричне, в останньому йому вдавалося створити незалежні від політики, суто мистецькі твори, які пережили його. 

 Володимир Сосюра Український письменник, поет-лірик, автор понад 40 збірок поезій, широких епічних віршованих полотен (поем), роману «Третя Рота», козак Армії УНР.

Тичина Павло поет, перекладач, автор збірок «Плуг» (1920) і «Вітер з України» (1924). Переломною у творчості поета вважається збірка «Чернігів» (1931 р.), після якої Тичина став «офіційним» автором. 

Філатов Володимир офтальмолог , перший директор, Інституту очних хвороб і тканинної терапії НАМН України. 

Кук Василь (Василь Коваль, Юрко Леміш, Ле, Медвідь; 1913-2007) головнокомандувач УПА з 1950 (після загибелі Р. Шухевича). 1954 року був заарештований і відсидів у радянських в'язницях і таборах, не дочекавшись суду, 6 років. Останні роки проживав у Києві. 

Катерина Білокур художниця самоучка, її картина викликали захаплення Пабло Пікассо. Як і всі українські селяни в СРСР на той час, не мала навіть паспорта. Самостійно виготовляла фарби та пензлі. Відмовилася написати портрет Сталіна.

Іван Світличний  поет шістдесятник, перекладач. Через свою громадянську позицію зазнав переслідувань з боку репресивних органів тоталітарної радянської влади. 

Алла Горська художниця «шестидесятниця», була одним із організаторів Клубу творчої молоді «Сучасник». 1870 р. її вбито за невідомих обставин.

Ліна Костенко письменниця-шістдесятниця, поетеса.  Перші книги Ліни Костенко «Проміння землі» (1957), «Вітрила» (1958),«Мандрівки серця» (1961) були новим словом в українській поезії. На початку 1960-х рр. Ліна Костенко брала участь у літературних вечорах Клубу творчої молоді. 1965 р. Костенко підписала лист-протест проти арештів української інтелігенції.

Євген Сверстюк письменник, філософ, Автор одного з найважливіших текстів українського самвидаву — «З приводу процесу над Погружальським». Політв’язень радянського режиму.

Лесь Танюк режисер театру і кіно,  організатор Клубу творчої молоді «Сучасник». 

Валерій Марченко правозахисник, автор листів-протестів проти тоталітарного режиму, противник русифікації, неодноразово заарештований і засуджений за «антирадянську агітацію і пропаганду», автор книги «Я не маю ні дому, ні вулиці». Помер у таборі у 1984 р.

Микола Руденко поет, письменник,  правозахисник, один із засновників  і голова Української Гельсінської  групи, неодноразово заарештований і засуджений за «антирадянську агітацію і пропаганду», перебував на примусовому психіатричному лікуванні, автор заборонених поетичних творів «Всесвіт у тобі», «Хрест», «Я вільний».лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (посмертно).

Брайчевський Михайло читав лекція  у Клубі творчої молоді «Сучасник»;  1966 року написав трактат «Приєднання чи возз'єднання?».  Робота спочатку поширювалася «самвидавом», а 1972 року вийшла брошурою в Канаді. За це вченого звільнили з роботи. Продовжуючи писати «в шухляду», Михайло Брайчевський створив у ці роки низку монографічних досліджень і десятки статей, частину з яких не опубліковано й досі.  

Олег Антонов Авіаконструктор, автор понад 200 наукових праць з питань планеризму, літакобудування. Транспортний Ан-8 першим у світі зміг перевозити до 11 тонн вантажу на великі відстані. Пасажирський Ан-10 став рекордсменом за кількістю перевезених пасажирів (удостоєний Великої Золотої медалі на Всесвітній виставці у Брюсселі). Перший реактивний літак Ан-72 (1977),  велетні Ан-22 («Антей», 1965) і Ан-124 («Руслан», 1982) стали новим етапом розвитку світової авіації.

Володимир Івасюк композитор і поет. Герой України (2009, посмертно). Один із основоположників української естрадної музики (поп-музики). Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів.  Професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Неординарний живописець. Автор пісень «Червона рута» й «Водограй».

Леонід Биков  актор, режисер і сценарист, заслужений артист РРФСР (1965), народний артист УРСР (1974). У числі найліпших ролей Леоніда Бикова в кіно можна назвати Богатирьова («Дорога моя людина»), Акішина («Добровольці»), Альошки («Альошкова любов»), Гаркуші («На семи вітрах»). Биков прославився як режисер картин «В бій ідуть лише старі» та «Ати-бати, йшли солдати».

Гончар Олесь прозаїк, публіцист, громадський і політичний діяч, учасник Великої Вітчизняної війни, голова правління Спілки письменників України, автор трилогії «Прапороносці», романів «Тронка», «Собор» (1968р.) та ін.  

Мустафа Джамілієв кримськотатарський дисиденти.  Провів в ув'язнені 15 років. Ініціатор скликанна курултаю та голова кримськотатарського Меджлісу.

Микола Амосов учений у галузі медицини та біокібернетики, директор Інституту серцево-судинної хірургії.

Леонід Кравчук Перший Президент України після здобуття нею незалежності (1991—1994 рр.), Голова Верховної Ради України у 1990—1991 роках, Народний депутат України    у 1990—1991 рр. та  1994—2006 роках, Герой України (2001 р.).

Леонід Кучма працював заступником генеральногоконструктора КБ «Південне», генеральним директором ракето будівного концерну «Південний машинобудівний завод», перебував на посаді прем’єр-міністра України 1992—1993 рр., двічі обирався Президентом України (1994 р., 1999 р.).

Віктор Ющенко голова Національного банку України  (1993 р.), перебував на посаді  прем’єр-міністра України 1999—2001 рр., обирався Президентом України (2004 р.).

Петро Порошенко підприємець, мільярдер, п’ятий Президент України.

Любомир Гузар  митрополит Української греко-католицької церкви.