← Розвиток культури в  XVI ст.

Розвиток культури в др. пол. XVII — XVIII ст.→ 

Освіта. 

Слов’яно-греко-латинські школи при братствах. (поч 16 ст. ≈ 30). 1615 р. при Київському, у 1620 р. — Луцькому, у 1636 р. — Кременецькому братствах.

Київська братська школа (ректори Іов Борецький, Мелетій Смотрицький, Касіян Сакович).

1631 р. в Києво-Печерській лаврі архімандрит П. Могила заснував школу («гімназіон») нагадувала єзуїтські колегіуми.

1608 р. єзуїтські колегіуми у Львові та Луцьку, у 1615 р. — у Гуменному на Закарпатті. Протестантські, греко-католиками василіянські школи в Бересті, Володимирі-Волинському, Шаргороді та Холмі.

1632 р. об’єднання братської та лаврської шкіл Києво-Могилянський колегіум.

Навчання складав 12 років і поділявся на сім класів («шкіл»). У підготовчому класі-фарі та трьох нижчих класах — інфімі, граматиці й синтаксимі вивчали предмети циклу «семи вільних наук», церковнослов’янську, грецьку та латинську мови. Наступні дві — поетики та риторики — були середніми. Викладання в них здійснювалося переважно латинською мовою. У поетиці учнів знайомили з різними жанрами поезії та основами віршоскладання. У риториці вони оволодівали мистецтвом складання промов і написання листів.

Вищу ступінь навчання учні колегіуму здобували у дворічній «школі філософії» та чотирирічній «школі богослов’я». Учнів цих класів називали спудеями (студентами).

Як і тогочасні європейські університети, Києво-Могилянський колегіум мав свої школи­філіали, що працювали за його програмою у Вінниці та Кременці. Викладачами колегіуму були видатні тогочасні вчені й просвітники, зокремаСильвестр Косов, Йосип Кононович-Горбацький, Інокентій Гізель, Єпифаній Славинецький та інші.

Література. 

полемічна література - памфлет «Пересторога»: переслідування православних,  діяльності братств.

М. Смотрицький «Тренос» («Плач») в образі матері-вдови український народ.

Густинський літопис, ≈ 1623—1627 рр. З. Копистенський. Від давніх часів до 1597 р.

Київський літопис, Острозький літопис, Львівський літопис.

Літописні записи велися в Густинському, Межигірському та інших монастирях.

Ораторсько-проповідницька проза, мемуарна проза та поезія. Кирило Транквіліон-Ставровецький (Зизаній) - «Зерцало богословія», «Євангеліє учительноє» і «Перло багатоцінне». Мемуари Богдана Балики «Про Москву і про Дмитра, царька московського неправдивого», похід польського війська на Москву в 1612 р.

Мемуари — автобіографічні записки у формі спогадів про події минулого їх очевидця або учасника.

Полемічна поезія: «Скарзі вбогих до Бога» невідомий автор.

Епіграмна поезія, віршованих геральдичних епіграм (гербових віршів), присвят і передмов - Герасим Смотрицький, Дем’ян Наливайко, Павло і Степан Беринди, Андрій Римша, Лаврентій Зизаній, Кирило Транквіліон-Ставровецький (Зизаній), та інші.

Епіграма — коротка віршована характеристика предмета, побажання, дотеп тощо.

Серед поетів-епіграмістів цієї доби відомі також

1622 р. Касіян Сакович склав «Вірші на жалосний погреб... Петра Конашевича­Сагайдачного».

Книговидання. Друкарні: Львівського Успенського братства, Києво-Печерська друкарня (Єлисей Плетенецький): «Часослов» і збірник святкових служб «Анфологіон». У Києві приватні друкарні (міщан Спиридона Соболя та Тимофій Вербицький). Сер 17 ст. понад 20 друкарень.

Театр 

шкільний театр - вірші та промови → 30-х рр. 16 ст. у Львівській братській і Київській лаврській школах шкільна драма і театр.

Декламація — мистецтво виразного читання літературних творів, зокрема віршів.

Драма — літературно­театральний твір, побудований у формі діалогу без авторської мови і призначений для сценічного виконання.

Шкільна драма — віршована форма, мала великий обсяг, створена книжною мовою, присвячені найбільшим християнським святам або впливовим особам чи важливим подіям.

Інтемедія — виконувалася міх актами вистави,  коротенькі, жваві й веселі сценки здебільшого з народного життя, створені розмовною українською мовою

1631 р. драма Іоаникій Волкович «Роздуми про муку Христа Спасителя нашого».

Містерії, інтермедії. Вертеп.

Містерії виконувалися на майданах міст і містечок мандрівними акторами у дні церковних свят.

Інтермедія — коротенька сценка переважно гумористично-комедійного характеру, що виконувалася в перервах між актами серйозної драми.

Вертеп — старовинний пересувний ляльковий театр, де виконувалися п’єси на релігійні та світські теми.

Музика. 

Історичні пісні: «За річкою вогні горять», «Про Сулиму, Павлюка, ще й про Яцька Остряницю».

Партесний (багатоголосий) спів без нот та музичного супроводу.

Нотне письмо. Світська музика  Канти — церковні й світські пісні для триголосого ансамблю або хору, сольна пісня із супроводом, інструментальна музика. Музичні цехи.

використовувалися сурми, труби, котли, кобзи, торбани. Козацькі музики виконували марші, танцювальну музику (гопак, козачок) і ліричні наспіви.

Архітектура. 

17 ст. бароко → українське бароко. Дерев’яні церкви: Параскеви в с. Радруж та церква Воздвиження у Дрогобичі. Мурована архітектура: церква Миколи Притиська в Києві (1631 р.), собор Молчинського монастиря в Путивлі (перша половина XVII ст.),Покровська церква в Сулимівці (1622—1629 рр.), П’ятницька церква у Львові (1644 р.) та інші. Оборонні споруди стали споруджувати розкішні магнатські палаци, оточені бастіонами - замки в Збаражі та Підгірцях

Бастіон — система укріплень із фортечних мурів та фортів на розі, оточена ровом, чотири- або п’ятикутної форми.

Католицькі храми: 1610 р. в Києві на Подолі костьол збудували домініканці, а навколо спорудили будівлі домініканського монастиря. Костьол бернардинців у Львові 1600—1630 рр., 1610—1630 рр. костьол Єзуїтів у Львові — першого в місті храму в стилі раннього бароко, 1642—1644 рр. львівський костьол Стрітення.

Образотворче мистецтво. 

Розписи 1620 р. на стінах церкви Святого Духа в с. Потеличі, де «страсний» цикл потелицьких розписів (зображення мук Христа) ніби перегукується з ідеями «Протестації» Іова Борецького, де він описує муки та страждання українського народу й закликає його до стійкості в боротьбі, Воздвиженської церкви у Дрогобичі. Різьблення на камені та дереві, рослинні мотиви.

Портретне різьблення - надгробкові портрети: надгробок київського воєводи Адама Кисіля, в с. Низкиничі на Волині, Яна і Станіслава Жолкевських на їх надгробку в костьолі в Жовкві.

Світські гравюри 1622 р. як ілюстрації до «Віршів на жалісний потреб... гетьмана Петра Конашевича­Сагайдачного» К. Саковича. В «Учительному євангелії» (1637 р.) «Притча про багача і смерть». Гравер Ілія, із 1636 р. працював у Києві, гравюри до «Требника» Петра Могили й «Печерського патерика».

Портрети: Микола Петрахнович портрет доньки львівського купця Варвари Лангиш, Федір Сенькович львівського старости Станіслава Мнішека та підканцлера Томаса Замойського.