Щербаков Борис

Біографія складена за сприяння

казахського національного порталу

ғұмырнама - түпнұсқа

1939 жылы 20 шілдеде Шығыс Қазақстан облысы-ның Өскемен қаласында туған.

1977 жылы Өс-кемен педагогика-лық институтының биология факульте-тін бітірген. Биология ғылымы-ның кандидаты. Қазақстан Респу-бликасы ҰҒА-ның Зоология институтында орнитолог.

«Айлы мекеннің тұрғыны», «Қоңыраулы өзеннің жағасында», «Күздің алтын соқпақтары», «Жасыл үй», «Таусылмас соқпақтар» секілді прозалық кітаптардың авторы.

український переклад

Щербаков Борис Васильович 6 липня 1939 в місті Усть-Каменогорську. Відомий казахський вчений, орнітолог, письменник-прозаїк, поет, натураліст, еколог, педагог.

Коротка біографія:

Народився майбутній вчений у місті Усть-Каменогорськ, на Пристані. У районі, в ті часи населеному робочим людом, який жив як міг, був відносно задоволений своїм життям і ні до яких захмарних висот не прагнув. Хлопчик рано втратив батьків: батько загинув на фронті, мати померла, коли, Борису йшов сьомий рік. Виховувався бабусею. Працювати почав з семи років, для того щоб хоч якось допомогти прогодувати сім'ю, заробляв на життя: няньчив чужих дітлахів, пас корів. Трохи подорослішавши, став розвантажувати баржі та залізничні вагони. І, звичайно, не забував про навчання. Труднощі життя тільки загартували, виробили наполегливий, твердий характер.

«До третього класу я працював за чужим людям, далі до сьомого класу теж працював за часів канікул, а потім почав підряджається на більш серйозні роботи, пов'язані з важкою фізичною працею» - згадував Борис Васильович. Однак, майбутній учений з самого дитинства виявляв себе як захоплена і різностороння людина: грав на скрипці, малював, займався спортом. Але головним вподобанням була, все ж таки, жива природа, і в першу чергу - птахи. Захоплення виражалося в походах, спостереженнях та читанні відповідних книг. В результаті чого, Борис твердо вирішив, що в майбутньому стане натуралістом.

Борису Васильовичу самою долею було призначено стати мандрівником. Оскільки, у пошуках кращої долі, його сім'я довго вела «кочовий» спосіб життям. «Де б ми не побували, мене завжди приваблювали в першу чергу не магазини або особливості архітектури, а природа околиць будь-якого населеного пункту. Особливе враження на мене справили поїздки по Середній Азії, де дійсно було на що подивитися - Памір, Аральське море, пустелі Кизил-куми, Кара-куми, Прибалхашшя і звичайно ж гори - Алтай, Саур, Тянь-Шань. До цих пір жалію, що не вдалося триваліше пзатриматися на Уралі», - оповідав Борис Щербаков.

Відразу після закінчення школи було величезне бажання піти вчиться далі. Одначе, життродини: працювати, копати ями, ставити стовпи, освоїти професію електрика. Далі були, закінчені з відзнакою, торгові курси за спеціальністю механік торгового устаткування.

Під час роботи механіком кожну свою відпустку він проводив десь далеко від міста. В горах, або сплавляючись по Амудар'ї до Аральського моря. На самоті, сам по собі. І той час та набутки ті не були дарма, Борис Васильович спостерігав навколишню природу і вів щоденники. Так тривало до тих пір, поки вчений не знайшов свою «екологічну нішу», якою стала робота на станції юних натуралістів. «40 років працював на станції натуралістів і навчався заочно. Маю 42 учня які всерйоз пов'язали своє життя з літературою, наукою або природоохоронною діяльністю. Деякі з них захистили докторські дисертації... 40 років я, спільно з юннатами, мотався по різних куточках Східного Казахстану; записував, спостерігав, фотографував. На сьогодні мій архів налічує кілограми відзнятої плівки. 19000 км пройдено лише з науковими цілями».

Творчий і науковий доробок:

Коли запитували Бориса Щербакова - ким же він себе вважає: ученим, натуралістом, письменником, поетом, екологом, мандрівником, або кимось іншим, Борис Васильович дотепно відповідав: «Все ж таки, в першу чергу, я - натураліст. А ось уже саме це поняття дуже об'ємне і, десь, включає в себе всі перераховані вище фахові ознаки. Адже, не можна бути справжнім натуралістом і при цьому не подорожувати. Не можна вивчаючи природу, і не любити все живе та прекрасне, а значить треба бути хоч трішечки поетом. У цьому світі для мене все дивно, і за допомогою літератури я намагаюся поділитися з усім світом тим, що я відчуваю, отже я і письменник. І, нарешті, не можна не стати філософом, щодня занурюючись у велику філософію природи».

Тому то наука й література завше йшли поруч по творчому життю Бориса Щербакова. Так в активі письменника Щербакова Бориса - понад 20 літературних публікацій: книг, альбомів, казок і оповідань, включених в шкільні підручники республіки Казахстан. Тоді як науковець-натураліст Щербаков Борис, закінчивши біологічний факультет Східно-Казахстанського державного університету (колишній Усть-Каменогорськ педінститут), має ступінь кандидата біологічних наук. Будучи науковцем практиком він під час експедиційних поїздок відвідав практично всі найвіддаленіші куточки прекрасної землі Казахстану. Пройшов пішки і проїхав по рідному краю близько 50 000 кілометрів. Ним вперше було складено кадастр хребетних тварин Казахстану, описано 132 види птахів краю. Щербаков вперше в світі знайшов гніздо підвиду алтайського щура і центрально-азіатського співучого цвіркуна, відкрив 21 вид і 1 підвид нових птахів.

У свої дорожні щоденники Борис Щербаков заносив всі визначні і цікаві події,спостереження, що траплялися на його шляху. З цих записів народжувалися розповіді, влучні замальовки природи, які охоче публікували журнали «Південний натураліст», «Природа», «Мисливець і мисливське господарство». Саме на основі цих спостережень, зроблених під час експедицій по рідному краю, Борис Васильович Щербаков видав свої книжки:

Книги публікувалися, здебільшого, російською мовою:

* «Волнистый попугайчик» Рекомендации по разведению, уходу и как научить говорить.- Усть-Каменогорск: Б.и., 1995.- 25 с * «Зеленый дом» Повесть и рассказы.- Алма-Ата: Жазушы, 1985.-158с.

* «Золотыми тропами осени» - Алма-Ата: Кайнар, 1983.-128с.

* «Из дальних странствий возвратясь» Путевые заметки из Индии//Рудный Алтай.-1996.-10, 24 февр,; 14, 19 марта; 25 июня

* «Купите себе попугая» - Алматы: Казахстан, 1997.-158с.

* «Ожившие реликты» -Алма-Ата: Кайнар, 1981.- 120с.

* «По ту сторону Гималаев» Путевые заметки из Индии//Рудный Алтай.- 1997.- 26, 29 янв., 4, 11 февр.

* «Травы памяти» Повести и рассказы.-Алма-Ата: Жазушы, 1990.-192с.

* «Тропа длиною в год» -Алма-Ата: Кайнар, 1985.-184с.

* «У озера звенящих колоколов» -Алма-Ата: Жалын, 198О.-79с..

та ресурсуписьменників ҚАЗАҚСТАН ЖАЗУШЫЛАР ОДАҒЫ

ТуТ каталог письменників Казахстану (за алфавітом)

клацайте ... і читайте

ТуТ письменники Казахстану

(за літерою «Щ»)

клацайте ... і читайте

ТуТ щодо перекладу

клацайте ..... перекладайте

Нас читають

Наші проекти

в Болехові

на Прикарпатті