Звєрєв Максим - ЗВЕРЕВ МАКСИМ

ғұмырнама - түпнұсқа

29 қарашада Барнаул қаласында дүниеге келген. Барнаул реалдық училищесін, Томск университетін бітірген. Сібір өсімдік қорғау институтында зоолог, Новосібір мен Алматы қаларының зоопарктері ғылыми бөлімінің меңгерушісі, Томск мен Қазақ мемлекеттік университетінің доценті болып қызметтер атқарған. Зоологияға байланысты алпыс шақты мақала мен жиырмадан астам ғылымикөпшілік кітаптың авторы. Ұлы Отан соғысына қатысқан.

«Ақ марал» атты тұңғыш повесі 1929 жылы Ленинградта жеке кітап болып жарық көрді. «Ормандағы кездесулер» (1938), «Алатаудың қорықтары» (1946), «Ертіс тоғайлары мен далаларында (1950), «Көкпектің аңшысы» (1963), «Таулы шыңның қожалары» (1972), «Жаңа қоныста» (1972), кітаптары шыққан. Көптеген шығармалары өзге тілдерге аударылған. Екі рет «Құрмет Белгісі», Еңбек Қызыл Ту, Халықтар Достығы ордендерімен марапатталған.

Қазақ КСР Мемлекеттік сыйлығының лауреаты (1980). Қазақстанның Халық жазушысы (1987).

Шығармалары: Шығармаларының 3 томдық жинағы. А., «Жазушы», 1983–1985.

український переклад

Максим Дмитрович Звєрєв (народився 29 жовтня 1896 в Барнаулі - помер 23 січня 1996, Алма-Аті) - відомий казахський поет і публіцист, журналіст, перекладач, автор майже двох десятків поетичних збірок. Радянський та казахський учений і письменник-натураліст, автор книг про природу, тварин. Другу половину свого життя пжив і творив в Казахстані.

Коротка біографія:

Народився Максимко Звєрєв 29 листопада 1896 в Сибіру, в місті Барнаулі. Дитинство і юність майбутнього письменника пройшли на березі річки Обі, серед мальовничої алтайської природи. Мати, Марія Федорівна, працювала фельдшером, батько, Дмитро Іванович, служив в земстві статистом. Влітку сім'я жила на займищі (заїмка) в лісі. І перші пізнання життя для маленького Максима було й першим знайомством з природою. Все довкола сприяло зближенню хлопчика з природою, її таємничим і прекрасним світом. І це зіграло чималу роль у виборі ним майбутньої професії. Після закінчення реального училища, в 1916 році, та опісля проходження військової служби: спочатку в царській, а потім у Червоній Армії, він вступає в Томський університет на природне відділення і після його закінчення стає професійним зоологом.

Максим Дмитрович бере участь у численних експедиціях, веде самостійні спостереження «в полі», пише наукові праці, монографії, книги. Його ім'я стає відомим у наукових колах. 25 років присвятив Максим Звєрєв науці. Ним опубліковано більше ста наукових робіт, три монографії та більше 20 науково-популярних книг, він створив основи терріологіі (наука про ссавців) в Західному Сибіру. Багато років він працював доцентом Томського, а потім Казахського університетів. У Новосибірську він очолював відділ хребетних тварин в Сибірському інституті захисту рослин, допоміг відкрити його філії в Іркутську і Красноярську, організував Новосибірський зоологічний сад, першу в Сибіру Юнатську станцію. Максим Дмитрович був визнаний основоположником сільськогосподарської зоології в Сибіру. Під його керівництвом проходили практику майбутні видатні вчені: І.А. Долгушин, В.Н. Скалон, А.А. Слудський та інші. Вони стали засновниками зоологічної науки в Казахстані. Одним з перших «юннатів Звєрєва» був Е.В. Гвоздьов, що став згодом відомим вченим, доктором наук, академіком АН РК, віце-президентом Академії наук Казахстану.

Більша частина життя Миколи Дмитровича Звєрєва нерозривно пов'язана з Казахстаном, куди він приїхав в 1937 році для організації Алматинського зоопарку, за дорученням заступнка директора Московського зоопарку П.А. Мантейфеля. Тут він також зачинає працювати заступником директора з наукової частини в Алматинському зоопарку, а пізніше уже в Алматинському заповіднику. У 1941 році почалася Велика Вітчизняна війна і Максим Зверев був призваний до лав Радянської Армії.

По поверненню з фронту продовжив свою роботу в Алматинському зоопарку і заповіднику та організував справжню малу академію юннатів. Продовжував вести наукову роботу, викладав в Казахському державному університеті, боровся з браконьєрами, добивався припинення вирубки лісу в Заілійському Алатау. Ним були врятовані і гори, й знаменита тянь-шаньская ялина! Як учений-зоолог Максим Дмитрович вже тоді розумів, що мало вивчати природу - її треба охороняти. А для цього охорону природи необхідно пропагувати. На сторінках журналів і газет стали з'являтися статті та замітки Звєрєва. Всього їх більше тисячі! Микола Дмитрович Звєрєв, по суті є засновником науково-популярного природничого газетного жанру в Казахстані, так званих «Нотаток натураліста». Вчений Звєрєв приходить до висновку, що дбайливе ставлення до природи треба виховувати з дитинства. Він починає писати для дітей оповідання, казки, повісті про тварин. У 1952 році Максим Дмитрович залишає роботу в наукових установах і цілком віддається літературній творчості.

Збереженню природи, людського щастя в ній і служив усе своє життя Максим Дмитрович Звєрєв. Переступивши з століття XIX в століття XX, він підійшов до порога XXI століття. Але, на жаль, трохи не дожив до свого сторіччя, 23 січня 1996 року Максима Дмитровича Звєрєва не стало. Але і сьогодні слова Народного письменника Казахстану звучать як заповіт:

«Настав час, коли ніхто з письменників не повинен залишатися осторонь від найважливішої теми століття. Технічний прогрес на очах змінює вигляд нашої країни. Це закономірно. Але нащадки не вибачать нам, якщо ми не протягнемо руку природі. Адже тепер не ми просимо милості в неї, а природа просить цю милість у нас».

Творчий доробок:

Перший творчий набуток Максима Звєрєва - оповідання «Полювання на вовків» було опубліковане ще в 1917 році, а перша книга «Білий марал» була написана в 1922 році і вийшла в світ у 1929-му році. Коли повість вийшла в світ, її зустріли тепло і співчутливо, добре про неї відгукнувся Юхим Пермітін. А вже визнаний в той час письменник В.В. Біанкі, рішуче підтримав Максима Звєрєва. Мабуть, ніхто не ставився до Максима Дмитровича з такою вимогливістю, любов'ю, ніхто не покладав на нього стільки надій, як Віталій Валентинович Біанкі: «... Ви, Максиме Дмитровичу, чарівник і маг, - тому що самі осягали таємниці (без лапок) природи і великодушно розкриваєте їх перед усіма людьми-братами. Удосконалюйтеся в цьому жанрі художньої літератури - і Ви гідні будете зайняти своє (оригінальне, як у кожного художника) місце навіть у світовій літературі. В цьому жанрі вітаю і благословляю Вас». Та ленінградська - 1929 року - книжечка зі строкатою обкладинкою, на якій зображений гордий сибірський красень-олень на тлі могутнього гірського кряжа, стала для молодого зоолога чуддовим пропуском у літературу.>

За багаторічну літературну діяльність письменника Максима Звєрєва вийшли у світ понад 150 художніх книг загальним тиражем у кілька мільйонів примірників і вдвічі більше наукових робіт. Зібрання творів, що вийшло до 90-річчя письменника, становило три томи, а через 10 років до трьох томів додаються ще два, що вийшли, на жаль, після смерті письменника. Ось підсумки великого, довгого і плідного життя в літературі: «У лісового вогнища», «Дзига з Бетпакдале», «Золотий сайгак», «Господар Небесних гір», «Заїмка в бору», «Кінець білої плями», «Таємниця двоповерхового міста», «Народження єгеря», «На єгерських кордонах», «Казки бабусі черепахи», «Казки мудрого ворона» і багато інших творів, постійно викликають потік читацьких листів з міст Казахстану і Росії. Книги Максима Звєрєва ніколи не залежувалися на книжкових прилавках, не застигали на бібліотечних полицях. Читачі дуже цінують книги Максима Дмитровича за їх правдивість. Ті що пишуть про природу завжди мають спокусу прикрасити події, як це буває з рибалками і мисливцями. Однак, Максим Звєрєв вважав, що в його темі вільний вимисел не доречний, та й навіщо вигадувати, якщо сама природа часом підкидає такі події, набагато захопливі від всякої вигадки. І ілюстрації до своїх розповідей Максим Дмитрович намагався підбирати реалістичні, зроблені з натури. Багато книг він оформив сам, своїми малюнками і зробив до них обкладинки.

Велика частина творчості письменника пов'язана з природою Казахстану - його духовною та письменницькою батьківщиною. Тепер, завдяки книгам Максима Дмитровича Звєрєва, природу Казахстану відкривають для себе і мільйони читачів. Образ кожної країни - це його земля і люди. І те й інше знайшло своє відображення в книгах письменника. Ніхто так всебічно і барвисто не розповів про казахстанську природу, ніхто не дав такої ємнісної і єдиної її картини. Картина ця, наче з мозаїки: складена з оповідань і повістей письменника. Книги Максима Звєрєва - це енциклопедія казахстанської природи: її ландшафтів, рослинного і тваринного світу. Його герої - мисливці, вчені, єгері, юннати, які всі дбайливо оберігають природу. Максим Дмитрович Звєрєв - автор сценарію художнього фільму «Крилатий подарунок».

У творчості Максима Дмитровича Звєрєва дивно поєднується майстерність письменника і знання вченого. Максим Дмитрович багато років був членом Спілки письменників Казахстану, членом бюро Ради старійшин і членом правління Спілки письменників Казахстану, беззмінним керівником комісії з пропаганди та охорони природи. Його заслугою є створення екологічного збірки «Лик землі», присвяченого актуальнішій темі століття - охороні природи. До кінця свого життя Максим Дмитрович залишався творчо активним, повним енергії і нових літературних ідей. Навіть на порозі свого сторіччя він самостійно друкував для редакторів свій останній двотомник і, з нетерпінням, чекав його виходу в світ.

Ім'я письменника відомо не тільки читачам Казахстану та країн СНД. Його твори друкуються також у Франції, Англії, Іспанії, Польщі, Німеччини, на Кубі та в інших країнах світу.

Громадськість і Уряд Казахстану високо оцінили творчість, наукову та громадську діяльність Максима Дмитровича Звєрєва. Йому присвоєно звання народного письменника Казахстану, він двічі удостоювався звання лауреата Державної премії Казахстану, нагороджений орденами, Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, двічі орденами «Знак пошани». Після його смерті вулиця Грушева, де практично пройшла вся літературна діяльність письменника, названа ім'ям Максима Звєрєва.