Народження Алдара

казахська народна казка

Батько Алдара - Алдан, був бідняком. Все життя він пас байських овець. Коли ще він вперше наймався в пастухи, то звернувся до бая:

— З волі аллаха, я стаю залежним від тебе і буду пасти твоїх овець. Але скажи, яка плата буде мені за мою працю?

— Знайшов про що питати, жеброта! ... Багатства у мене - море! Будеш ти їсти і стоячи, і сидячи, і навіть лежачи. До того ж, і худобу отримаєш, лише знай - працюй добре, а я вже зі своєї сторони не підведу. Є Аллах - є я. Ти, звичайно, прольєш багато поту, але я не скривджу тебе. Як кажуть: «До меду пристане - від багатого перепаде». Поженеш одного - побачиш сотню, — відповідав йому бай.

І насправді: стомлений важкою роботою Алдан міг їсти тільки у лежачому стані.

Так минуло багато часу, і ось настав день розплати.

— Захотів я піти баю — сказав Алдан.

— Іди, що заслужив, то й отримаєш. — байдуже відповів Алдану бай і дав йому за працю одну козу.

Від подиву бідняк-пастух аж закляк, а бай собі далі знущаючись вів:

— Коза принесе тобі двох козенят, а на наступний рік буде чотири. Не встигнеш схаменутися, як їх виявиться сто. Ось що означали мої слова: «Поженеш одного - отримаєш сотню». Тепер можеш іти.

Заплакав Алдан від горя, та нічого робити: з баєм сперечатися — тільки біду собі нажити.

Пішов Алдан зі скаргою до хана, але той, не вислухавши, прогнав його. «У шаріаті написано саме так», - обдурив його і мулла.

Не знайшов Алдан ні в кого правди і змирився з горем. Але буває й у бідняків в житті радість - послав Аллах Алдану сина.

— Я назву мого хлопчика Алдаром, адже він народився в часи, коли розвелося багато шахраїв. Можливо, він не дозволить обманювати себе, — сказав про себе Алдан. І, заколисуючи сина, посланого йому на старості років аллахом, він далі скаржився, наспівуючи, про себе:

Багато їх, шахраїв, розвелося, хлопчику мій,

Немає чесним від них життя.

Не знайшовши справедливості, хлопчику мій,

Не визнаю Закон і я.

Я змучений насильством, хлопчику мій.

За народ всією душею засмучений я,

Щоб ти став заступником їм, хлопчик мій,

Я Алдаром нарікааю тебе.

Хлопчик швидко ріс і радував батька своєю тямущістю. Одного разу, слухаючи свого тата, він запитав:

— Батьку, хто тебе обдурив?

— Здурив мене бай - не заплативши за працю.

— Я покараю його.

— Та де там, адже не допоміг мені хан з черствоєю душею.

— А я і йому помщуся.

— На базарі купці і шахраї мене, бідолаху, теж обманювали багато разів.

— І на базар я проб`юсь, все золото у них відберу.

— Ех як їх багато: ходжа, мулла, шамани і шайтани, злодії, лікарі, чаклуни - всі вони обманюють чесних людей.

— Коли я виросту, буду їздити по аулах і мстити всім шахраям! — виголосив Алдар.

Хлопчик виріс, змужнів. І справді: він став мстити злодіям і шахраям зі всіх місцин.

переклад Дарії Когутяк