ТуТ підбірочка казок:
казахська народна казка
Заприязнився Алдар-Косе з баем Утежаном. Як у свого друга, взяв він у бая багато худоби та іншого різного добра, у свою чергу, Утежану, як побратиму, Алдар пообіцяв дати те, що йому сподобається.
Якось раз Утежан прийшов у гості до Алдара-Косе. Ще до його приходу Алдар піймав двох зайців: одного з них узяв з собою в степ, а іншого залишив удома. В степу Алдар пас худобу, а там, удома, прийшов Утежан і питає у дружини Алдара:
— Де Алдар?
— Алдар пішов у степ худобу пасти, — сказала дружина.
— А в степу він один? — запитав Утежан.
— Ні, — сказала дружина Алдара. — Він не сам, з ним заєць.
Вирушив Утежан шукати свого друга. Знайшов його, привітались, а Алдар-Косе бере зайця і каже:
— Іди, зайчику, додому і скажи моїй дружині, щоб нам приготувала обід...
Випустив Алдар-Косе зайця, і той побіг у степ. Друзі присіли, поговорили про те, про се і пішли обідати до Алдара. Прийшли в юрту, а там уже все готове і заєць сидить собі. Подивовувався Утежан, і думає: «Попрошу-но я у нього цього зайця. І в мене буде слухняний заєць, як у мого друга».
Пообідали, напилися кумису, Утежану пора і додому, от й Алдар-Косе каже до свого приятеля:
— Бери в мене, що хочеш!..
— Мені нічого не треба, — сказав Утежан. — Дай мені тільки твого зайця.
— Ну що ж! Для друга не жаль і зайця,— погодився Алдар.
Утежан йде додому і радіє: який у нього хороший друг, не пошкодував для нього розумного зайця. Через деякий час уже Алдар-Косе відправився в гості до Утежана. Той теж був у степу, Алдар-Косе розшукав його. Привіталися, поговорили, Утежан був радий другові. І він теж посилає зайця додому сказати, щоб дружина приготувала обід. Заєць вискочив - і гайда в степ, тільки його й бачили. Приходять Утежан і Алдар-Косе в юрту, а там нічого не приготовано.
— Заєць хіба не прибігав? — Запитує свою дружину Утежан.
— Ні, не прибігав, — відповідає дружина. А сама-то вона не здогадалася, що треба приготувати обід для гостей. — Е-е-е, друзяко, ти, видно, не так добре годував зайця, — сказав Алдар-Косе. — Треба було давати йому жапрак, а ти не давав, от він і побіг шукати цієї трави. Почекай трохи, він повернеться, я зараз піду і знайду його.
Алдар-Косе ще по дорозі до Утежана впіймав, на всяк випадок, зайця і прив'язав його в траві. Тепер він і відправився за цим зайцем та приніс його Утежану. Заспокоївся Утежан, побачивши свого зайця, і знову дав своєму другові і коней, і корів, і верблюдів, а Алдар-Косе з усім цим багатством відправився додому.
Знову занудьгував Утежан сам вдома й вирішив піти до друга, в чергове, в гості. Алдар-Косе вже приготувався зустріти Утежана, він зробив сибизгу, а до жінки промовив:
— Я заріжу барана і його тельбухи прив'яжу до твого живота. Коли прийде Утежан, ти лежи, наче хвора, я тобі буду говорити, щоб ти поставила кипяток та приготувала їжу, але ти не вставай. Ось й прийшов Утежан.
— Вставай,— звернувся Алдар-Косе до дружини, - постав котел і приготуй м'ясо для гостей.
Але дружина не вставала, тоді Алдар-Косе знову повторив своє прохання, але вона не встала, а продовжувала охати і стогнати. Розсердився на неї Алдар, кинувся з ножем і ніби пропоров їй живіт. Злякався Утежан, що через нього друг зарізав свою дружину. Він не знав, що Алдар надурив його і розпоров баранячі тельбухи, а не живіт дружини. Утежан почав умовляти друзяку не сердитися на дружину. Алдар-Косе відійшов від дружини, зробив вигляд, що заспокоївся, і сказав Утежану:
— Ну, гаразд, хай буде по-твоєму, доведеться тепер її лікувати.
Він узяв зі скрині сибизгу і давай дути в рот дружині. Його жінка схопилась абсолютно здорова і стала готувати обід: м'ясо і чай. Здивувався Утежан чудесній властивості простої дудочки, ще більше позаздрив другові, який має таку сибизгу. Скоро чан закипів, друзі напилися чаю, а через невеликий час наїлися баранячого м'яса. Пора Утежану додому.
— Бери в мене, що хочеш, — сказав Алдар-Косе друзякові.
Утежан взяв сибизгу і, задоволений своїм другом, відправився додому. Через кілька днів уже Алдар-Косе пішов у гості до Утежана. Той зрадів і каже дружині:
— Вставай!
Незважаючи, що його жінка була хвора.
— Приготуй самовар і звари м'ясо, - повторив Утежан.
Але дружина не могла встати, тоді Утежан взяв ніж і кинувся на дружину. Дружина тут же померла і, як не старався Утежан, дуючи в свою сибизгу.
— Ех, друже, що ж ти накоїв, — сказав Алдар-Косе. — Глянь-но на сибизгу. Адже ось тут знаходився маленький язичок, зроблений з жили Кара-дяу, а ти його загубив. Іди скоріше шукай Кара-дяу, убий його і принеси жилу, а я зроблю новий виступ у сибизгу.
Засмучений і знедолений Утежан відправився шукати Кара-дяу. Довго він блукав у степу і нарешті знайшов Кара-дяу, кинувся на нього, щоб забити. Але той був набагато сильнішим за Утежана і вбив його самого.
А Алдар-Косе уже заздалегідь знав, що так має статися, і як тільки пішов Утежан, він забрав худобу свого завидющого побратима і відправився до себе додому.
переклад Дарії Когутяк
ТуТ про Алдара-Косе
Алдар-Косе або ж Алдар-Косі (в перекладі з казахської мови: Алдар - хитрун, а Косе - безбородий) - є персонажем казахської усної-народної творчості і представляє собою безбородого хитруна-ошуканця з казок та переказів. Алдар-Косе - герой як народних казок, так і жартів-анекдотів. Будучи сином бідняка, він виріс кмітливим і хитрим, водночас. В усіх переказах Алдар-Косе захищає бідних та, завдяки своєму розуму й спритності, обдурює та карає жадібних багатіїв, ледарів, дурнів і навіть чортів........ ...більше ТуТ
~ ~ ~
~ ~ ~
~ ~ ~
~ ~ ~
~ ~ ~
~ ~ ~
~ ~ ~
~ ~ ~
~ ~ ~
Алдар-Косе і його подорожній-супутник
~ ~ ~
Як Алдар-Косе надурив товстуна
~ ~ ~
Як один бай познайомився з Алдар-Косе
~ ~ ~
~ ~ ~
~ ~ ~
~ ~ ~
~ ~ ~
~ ~ ~
~ ~ ~
Алдар-Косе і його скупий побратим
~ ~ ~
~ ~ ~
~ ~ ~
~ ~ ~
~ ~ ~
Як Алдар-Косе забрав коня у злодія
~ ~ ~
Як Алдар-Косе наймитів пригощав
~ ~ ~
Як спритний ошуканець Алдар оженився
~ ~ ~
Як Алдар-Косе перемудрив Жиренше
~ ~ ~
клацайте ... і читайте