ТуТ підбірочка казок:
казахська народна казка
Ходили колись по степу два шайтани і сіяли розбрат в аулах — давні друзі сварилися поміж собою, чоловіки били своїх дружин, а ті чортенята потім бенкетували на частування, приготовлених в честь примирення поміж пересварившимися людьми.
Одного разу чорти прийшли і до Алдар-Косе.
— Гей, Алдаре, ти вже навчився у нас де-чого. Займися-но нашим ремеслом, — запропонували йому шайтани.
— Ой-бой, чорнявенькі мої, нічого зі сказаного вами не розуміє моя задубівша голова. Ви краще навчіть мене, як потрібно дурити, але тільки здуріть мене тут же - так я краще засвою цю науку.
— Хіба ми можемо тебе обдурити?
— Я дам пораду, як це зробити. Люди почали сіяти, давайте і ми теж засіємо ріллю, а під час поділу врожаю ви мене й здуріть.
— Гаразд, — погодилися шайтани, — хоча ми раніше цією справою й не займалися, але спробуємо тепер - на спір.
— Допоки ми ще не приступили до посіву, давайте домовимося: що ви візьмете - вершки або корінці? Треба заздалегідь домовитися, щоб потім не було образ. Так ось, хай буде ваш вибір першим, — сказав їм Алдар.
— Добре, ми спершу порадимося, а потім скажемо тобі, — відповіли чорти і пішли за порадою до орача.
— Ми хочемо об'єднатися з однією людиною і засіяти поле, а він пропонує нам вибір, що взяти: вершки чи корінці? Як ти на те порадиш?
— Ох, які ви дурні, у посіву зерно буває на стеблі, навіщо вам корінці, беріть вершки, — відповів їм орач.
Шайтани повернулися до Алдара й твердо промовили:
— Ми беремо вершки.
— Добре, нехай буде цей вибір ваш, я дотримаю своє слово ... і беру корінці. Садити будемо моркву, цибулю та часник. Ділянку для посадки, воду для поливу і від пересихання та й вітром забезпечу я. А от прокласти арик, орати землю нехай бере на себе Килтин (1-й шайтан), а Силтин (2-й шайтан) нехай забезпечить нас насінням і засіє ділянку, — запропонував Алдар.
— Най так і буде, — погодилися чорти.
Прийшли вони на поле, і поставили свою халупу. Килтин провів арик і розбив грядки, Силтин дістав насіння і посіяв їх. Алдар зрідка приходив на поле, і кожен раз прикидався втомленим і виснаженим.
— Ми втомлюємося від того, що працюємо кетменем (сапка) і безупинно поїмо наше поле. Від чого ж ти втомлюєшся? — попрікали йому шайтани.
— Це ви говорите внаправду?
— Так, направду.
— О-о-о, ось які ви безсовісні! Я не хотів вам говорити, але змушений. Вы думаете, вода легко приходит на наше поле? Весь тягар роботи на мені лежить. Я день і ніч силою ледве утримую і повертаю сюди буйну воду. Якщо б не вітер, могли б так колихатися вершки? Хіба ви не бачите, як весело шелестять їх квіти? Я вже розбив всі пальці, розчищаючи кожен день отвір в далеких високих горах, звідки виривається вітер. Ви думаєте, на цьому й закінчується моя робота?.. От ви, чорти, виростили великий урожай, а про те не думаєте, що тепер земля від цього поважчала. Кожен день я ходжу до білого бика, який тримає землю на рогах, і гладжу йому груди, щоб він не скинув землю. Тому й нікому не бажаю мук, які переношу я!..
Чорти подумали, що Алдар насправді мучиться, і пожаліли його.
— Ти не ображайся, Алдаре, ми, до того ж, дамо тобі трохи вершків з належної нам частки.
— Навіщо мені це, як я можу порушувати нашу домовленість? Краще візьміть собі, я ж візьму корінці,— відповів їм Алдар-Косе схлипуючи.
Восени вершки із стеблами забрали собі два чорти, а корінці-плоди - залишилися Алдару. Він викопав моркву, цибулю, часник, та відвіз це все на базар, продав і гроші поклав собі в кишеню. Двох шайтанів, що прийшли на базар з сухими гілками-бадиллям на спині, люди підняли на сміх і прогнали з базару. Тут дурні зрозуміли, що Алдар здурив їх, і прийшли до нього сваритися.
— З урожаю наступного року тепер корінці візьмемо ми, — в кінці-кінців вирішили вони.
— Хай буде по-вашому. Тільки давайте на наступний рік посіємо пшеницю і ячмінь, — запропонував їм Алдар-Косе.
Шайтани погодилися і навесні вони посіяли пшеницю та ячмінь. Коли ж врожай поспів, Алдар зібрав зерно, а солому віддав двом чортам. Й знову на базарі з ними трапилася оказія, що й попереднього року. От, як тіьки-но зрозуміли вони усю правду, то розсердилися і вирішили побитися з Алдаром-Косе.
— Хай буде по-вашому, — погодився Алдар. — Тільки скажіть, битися будемо в хижі чи на дворі?
— Ми працювали спільно, буде ганебно, якщо хто побачить нашу бійку на вулиці. Будемо битися в юрті, — відповіли чорти.
— Я згоден. Тільки я візьму малу палицю, а довгі беріть ви, — запропонував Алдар.
Чорти ж зраділи, і вхопили по довгій палиці. Почалася бійка. Як тільки чорти замахувалися, довга жердина упиралася в стінки юрти й бити їм Алдара було незручно, майже неможливо. Тим часом Алдар коротким ціпком міцно віддубасив їх.
— Ні, так не можна. Будемо битися на вулиці, але тепер короткий ціпок ти віддаси нам — закричали чорти.
— Хай буде по-вашому.
Два шайтани обмінялися палицями з Алдаром. А на вулиці сталася їм інша оказія - Алдар-Косе навіть і не підпустив їх до себе. Бо довгою палицею він побив чортів так, що ті попадали без пам'яті.
переклад Дарії Когутяк
ТуТ про Алдара-Косе
Алдар-Косе або ж Алдар-Косі (в перекладі з казахської мови: Алдар - хитрун, а Косе - безбородий) - є персонажем казахської усної-народної творчості і представляє собою безбородого хитруна-ошуканця з казок та переказів. Алдар-Косе - герой як народних казок, так і жартів-анекдотів. Будучи сином бідняка, він виріс кмітливим і хитрим, водночас. В усіх переказах Алдар-Косе захищає бідних та, завдяки своєму розуму й спритності, обдурює та карає жадібних багатіїв, ледарів, дурнів і навіть чортів........ ...більше ТуТ
~ ~ ~
~ ~ ~
~ ~ ~
~ ~ ~
~ ~ ~
~ ~ ~
~ ~ ~
~ ~ ~
~ ~ ~
Алдар-Косе і його подорожній-супутник
~ ~ ~
Як Алдар-Косе надурив товстуна
~ ~ ~
Як один бай познайомився з Алдар-Косе
~ ~ ~
~ ~ ~
~ ~ ~
~ ~ ~
~ ~ ~
~ ~ ~
~ ~ ~
Алдар-Косе і його скупий побратим
~ ~ ~
~ ~ ~
~ ~ ~
~ ~ ~
~ ~ ~
Як Алдар-Косе забрав коня у злодія
~ ~ ~
Як Алдар-Косе наймитів пригощав
~ ~ ~
Як спритний ошуканець Алдар оженився
~ ~ ~
Як Алдар-Косе перемудрив Жиренше
~ ~ ~
клацайте ... і читайте